8 годин 28 хвилин
Якщо ви трохи там, щось читаєте, то я певна, ви чули про книгу «Я бачу, вас цікавить пітьма». Я, як і багато інших людей, не обійшла цю книгу стороною і в цілому не жалію про це, однак не можу сказати, що вона зачепила мене настільки, щоб я побігла скуповувати всі книги автора.
Одного дня мені в руки (спочатку на очі) потрапила книга «Танець недоумка». Що я мала на початку? Ну, прикольна назва, приємний післясмак від минулої книги і доволі цікава обкладинка (спочатку я думала там шолом від мотоцикла / 😶знаю-знаю, забудемо про це).
І от що можу сказати, мені сподобалось! Мені точно сподобалось більше, ніж «Я бачу, вас цікавить пітьма», і ця книга майже змусила мене купити «Колонію» (🥲майже, але бажання почитати щось із наукової фантастики було величезне).
Якщо ви нічого не чули про Пітьму або не знали, що Іларіон Павлюк пише росянською, тут є трохи інформації - https://drukarnia.com.ua/articles/ya-bachu-vas-cikavit-pitma-ilarion-pavlyuk-sGA0B
Ті, хто з тобою погоджується, можутть зробити тебе трохи впевненішим, але ті, хто не погоджується, - набагато мудрішим.
Трохи загальної інформації
Автор - Ілларіон Павлюк
Назва - Танець недоумка
Кількість сторінок - 680
Жанр - наукової фантастика, триллер
Субʼєктивна оцінка - 4,8/5
Коротко про сюжет і враження
Що ми маємо? Головного героя, травмованого життям, який має проблеми з пошуком роботи, проблеми в стосутках і взагалі він вже трохи побитий життям. (І що найсумніше йому постійно заважають нормально випити кави. / Мені чомусь початок трохи віддає вайбом книги «Танці з кістками», і не лише через назву.)
І от, після чергової невдалої співбесіди, Гіль отримує чудову пропозицію роботи, десь чорт зна де в галактиці, на цілком безпечній планеті (якщо ви вже хоч щось подібне читали, то знаєте, що подорож у космос — це швидко для вас, але не так швидко для інших. Тому це квиток в один кінець).
І хоча варіантів не так багато, а пропозиція дійсно чудова, однак є але (завжди є але).
Дружина не проти, але в Гіля є дитина, і хто знає, чи буде їй комфортно на новій планеті.
Планета цілком безпечна, але наш герой вже знає, що «цілком» — це не 100% (а особливо якщо планета чорт зна де / Гіль цього, звісно, не знає).
Да і назва планети трохи дивна..
Ну, але варто ще згадати, що Гіль має хворобу (або не має) і він переживає більше за свою сім’ю, ніж за ефемерне «але».
Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.
І тому він звісно отримує роботу і вирушає на край галактики, а потім…
/ Спочатку все йде нормально, потім дивно і врешті-решт не геть нормально, нам перевертають сюжет з ніг на голову, стає все трохи хаотично, що бляха тут коється ?, потім захочеться перечитати деякі сцени в книзі і нарешті фінал. А це що таке ??? /
Ну якщо коротко і без спойлерів
Зі спойлерами вийде довго, да і я читала книгу якись час назад і пишу спираючись на вже осівші, більш сформовані відчуття ( і погану пам’ять ).
Тому трохи поговоримо про книгу без спойлерів.
Я хотіла вдарити Гіля першу половину книги, і не те щоб він прям бісив, але без закочування очей не обійшлось.
Багато, хто критикує книгу за недостатність в ній жанру наукова-фантастика і так це не Дюна. Як хтось вдало підмітив ( намагалась, але так і не згадала хто) “Танець недоумка” це трилер в декораціях наукової фантастики. Тут не буде відповіді, а що буде далі… Але ми прогуляємось в декораціях майбутнього ( хоч і намальованого трохи загрубими мазками фарби ) і тут очікує доволі приємний роздум / інсайт ( і хоч не зовсім новий для наукової фантастики, але доволі приємно обіграний ).
А також варто зазначити, що сама книга дуже яскрава, і це не про десятисторінкові описи, а доволі лаконічні поштовхи за допомогою яких автор зміг занурити мене в сюжет, який досі фрагментами виринає в пам’яті ( чого мені не вистачало в книзі “На лезі клинка” / але це також варти уваги серія, але трохи б описів додати ).
А от в чому “На лезі клинка краще” ( ну раз вже згадали ), так це в глибині персонажів. Ну як я говорила гг першу частину книги хочеться вдарити, а інші персонажі наче і не погано прописані, але от чогось не вистачило. Мені було цікаво за ними спостеріати, я проживала з ними емоції, але я не докінця в них повірила. Хоча коли сюжет переходить в фазу ~що бляха тут коється ?~ вцілому на цю недостатність іскри вже і не зважаєш.
Тиші не люблять ті, кому страшно наодинці зі своїми думками...
АІ арти по книзі ( легкі спойлери )
Трохи результатів моєї боротьби з АІ, бо арти по книзі знайти виявилось проблемно
Висновок
Ми геть утратили глузд із цією нашою впевненістю, що ймовірність потрапити під машину — це щонайгірше про сусіда, чиє ім’я нам ніколи не спадало на думку дізнатися.
Я поставила книзі 4,8/5 ( бо я хотіла пів книги вдарити.. ну ви знаєте). Книга прочиталась легко і доволі швидко. Вцілому можу порекомендувати всім, хто або знайомиться з науковою-фантастикою, або не налаштований придиратись за недостатню / хм ~науково-фантастичність~ / .
І чому взагалі про цю книгу всі мовчать ?
Раз ви дочитали, аж сюди і звільнили від цього моїх друзів то або йдіть купуйте цю книгу або діліться враженнями
🦦
