Захотілось мені прочитати новорічну книгу і я згадала про давно закинуту історію де був сніг
Це не типово новорічна книга, але тут є сніг і мені цього виявилось досить. Хоча, якщо назвете історію а-ля магічний реалізм, про манька-звіра і з відсилками на демонологію - новорічною, я не буду сперечатись. Взагалі, згадуючи новий рік в голові на рівні з ялинкою випливає згадка про Крампуса.
І весь цей потік слів лиш би сказати, що «Я бачу, вас цікавить пітьма» особисто для мене мала запах снігу і тому чудово підійшла до новорічного вайбу.
Взагалі я починала читати книгу, ще минулого року, але закинула… десь на сторінці 100. Мені було нудно. І наче автор пише не погано і вже було купу не зрозумілих подій/секретів, але нудно і все.
Однак, щось зачепило, а саме напевна сцена в потязі. Сама вона змусила взяти в руки книгу знову і перечитати, бо крім тієї сцени ніц не памʼятала. І ось пересиливши, ці 100 ст я зрозуміла, чому всі так цікавляться пітьмою
Трохи загальної інформації
Автор - Іларіон Павлюк
Назва - Я бачу, вас цікавить пітьма
Кількість сторінок - 639
Жанр - фікшн ( відчувається, як магічний реалізм )
Субʼєктивна оцінка - 4,5/5
Про історію
І так геть коротко, ми маємо Андрія, який щось типу криміналіст-психолог. Життя його потріпало з усіх боків і ніяк не припинить знущатись. Тільки налагоджене життя летить шкереберть, залишивши лиш крихку надію, і та, яка от от згасне. І от в цьому стані йому поручають справу в Богом забутому селі - Буськів Сад. І ніби сама доля, попри пряму не згоду Андрія, приводить його туди за руку.
Діти не мають помирати - каже собі гг і все ж вирішує взятись за це діло.
Вже десь в цей момент ми чітко розуміємо, що тут щось не чисто і відбувається якась чортовщина. Для мене особисто стало все зрозуміло, коли ми познайомились з чоловіком в червоному. Не буду писати імʼя бо, хто любить міфологію також все зрозуміє😶
І так село, раніше б сказали село-міського типу, розташоване на відшибі, поруч з річкою. Куди не глянь лиш сніг і купа таємниць.
Все вказує, що тут завівсь маньяк. Є і купа доказів ! Однак докази, доказами, але як ловити маніяка, якщо про жертв ніхто не чув і не бачив.
Заплутались ? Ну так і треба звикайте.
Хто там у нас ще …. Поліцейський пʼянчуга, мер не чистий на руку, лікар і медсестри, да і інші типові мешканці села-міського типу.
А точно, ще цукровий завод, який от от запрацює. І от тоді заживем !
Так от головний мотив книги врятувати дитину і знайти маніяка. Але це не так легко, хоч це завжди не легко в детективах, але там є докази і свідки. А тут докази перечать самі собі, а свідки не памʼятаю жертв, або прикидаються, або Андрій зійшов з розуму і йому чудиться. Однак це вже дізнаєтесь самі..
Про автора
Нічого не знала про автора і тому заголовок ІЛАРІОН ПАВЛЮК ПИШЕ РОСІЙСЬКОЮ, відчувся гірким присмаком в зради в роті. Чому після ознайомлення, чому після того, як уже привязався до книги - Зрада ?
Насправді не все так однозначно, і це не той випадок коли ну я дивлюсь російські фільми, але ж не офіційно…
Це не однозначно, дійсно не однозначне
Книга не видається російською, автор пише, а потім його твори перекладають українською. Складна схема.
Сам автор говорить, що так ми отримуєм більш якісний продукт, а також він виріс на Сахаліні, тому його шкільні роки пройшли в російськомовному середовищі.
Сьогодні він має доволі чітку позицію, тому про зраду точно не сюди. Але все ж знаю людей котрих цей факт, змусив відкласти книгу
Письменник та офіцер Збройних сил України Ілларіон Павлюк обійме посаду начальника управління преси та інформації у Міністерстві оборони.
Цитати ( спойлери )
Він знову подивився у вікно, намагаючись не слухати цей внутрішній діалог або принаймні не брати в ньому участі.
Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами!
Тобто, вас устигли з Києва відря-дити, а в нас навіть одна бабця з іншою не встигли попліткувати!
Не можна стати людиною о сьо- мій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.
Тільки ідіоти гріються на згарищі, дорогий мій
От скажімо, за пʼять хвилин на площі без суду і слідства вішатимуть дільничного поліцейського. Тебе, до речі, не запрошували?
Хочете, назвіть це бюрократією. Зрештою, де ж вона ще має бути, як не в пеклі.
Моменти ( можуть бути спойлери )
Це моменти, які особисто зачепили мене
«У темних плямах місячного диска Андрієві зазвичай вбачалося обличчя, сповнене, здавалось, мученицької задумливості. Але зараз на губах місяцевої пики цілком чітко вигравала неприємна придуркувата посмішка хамлюги. А мама казала, там Каїн убиває Авеля. »
Я абсолютно забула про цю історію з місяцем і тому згадка ніби вдарила мене по голові
— Я думаю, Валер, це щось типу віддзеркалень.
— Як у «Принцах Амбера»?
Треба дочитати все ж цю історію🥲
— Монетки збираєте? — запитав Андрій, кивнувши на лобове скло.
— Дарують. До речі, маєте? Погляньте, може, завалялася. Традиція, так би мовити.
В цей момент, мій мозок нарешті склав два плюс два, і я згадала чому імʼя не виходить з голови
А також дійшов сенс, екскурсії на човнах
Висновки чи що
Я не вгадала вбивцю, зосередившись на відсилках до потойбічного, прогавила просто величезний натяк, тепер він очевидний. Але приємно, що все ж нам дали можлвість пограти в детектива, а не принесли вже готову відповідь.
Також варто віддати пошану потойбічному, воно дійсно потойбічне
Загалом книга варта, щоб ознайомитись, є нюанси, але кінець дійсно викликав хвилювання і те відчуття ніби ти у тебе пісок вислизає з рук..
Книга викликає емоції і дійсно змушує думати. Думати про персонажів, про саму книгу і про пітьму…
А як ми знаєм, якщо ви цікаветесь пітьмою то і вона цікавиться вами
