Коли віддаляєшся від реальності

Ти йдеш по землі у певному своєму напрямку до місця, де плануєш здійснити задумане. Фантазуєш яскравими картинками про деталі дороги, про те, як виконуватимеш задумане і що в тебе вийде в результаті. І раптом щось сильно змінюється. Усе ніби різко і стрімко віддаляється так, що стає ледь розбірливим, а тебе самого починає повільно піднімати в повітря. Ти не відчуваєш контролю над власним тілом. Параліч. Тебе щось краде, забирає у твого відомого, хвилюючого, запланованого світу. Ти вже високо, навколо порожньо, абсолютно порожньо. Але десь далеко ще видніється метушня. Люди йдуть своїми дорогами реалізовувати ідеї. Вони щасливі у своїй метушні, навіть якщо не розуміють цього. Вони заклопотані, поглинуті. В очікуванні здійснення бажаного. І ти починаєш безпомічно барахтатися у їхньому напрямку. А як же ти, як твої плани, твої ідеї, як же усі ті мрії і досвіди, що наплодив твій мозок? Ніхто і ніколи твого не зробить, ніхто не побачить, не доторкнеться. Тебе ніби і не було. Тебе ніби і не буде. В тому ж суть людини. Ми схожі на мурашок і бджіл. Ми так само заклопотані своїми маленькими справами, і нас рятує те, як ми тримаємося своєї великої купи, своєї сім'ї. Он вони їдуть, гудуть, біжать. А ти вислизаєш з того світу. Холодно, самотньо. Дихати стає важче. Ти перестаєш хапати поглядом за секунди втрачену реальність. Піднімаєш голову догори. Порожньо і не видно життя на віддалі. Там нічого не відбувається, там нічого не має сенсу. Твоє життя в цій порожнечі, воно ще свіже, смерть ще не зацікавлена в ньому. Але все, що ти можеш тут робити — це повільно вмирати.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ivon_kementari
ivon_kementari@ivon_kementari

Особисте, роздуми, філософія

112Прочитань
15Автори
6Читачі
На Друкарні з 16 січня

Більше від автора

  • Трохи про ігрову оптимізацію

    Публікація про оптимізацію ігор: як виявляти та усувати "вузькі місця" продуктивності (FPS, CPU, GPU, пам’ять), профілювання, оптимізацію рендерингу, моделей, текстур і шейдерів, зниження навантаження та покращення користувацького досвіду.

    Теми цього довгочиту:

    Gamedev
  • Про оптимізацію 3d моделей для гри

    Основи оптимізації геометрії та текстур 3D моделей для підвищення ефективності використання ресурсів ігровими рушіями.

    Теми цього довгочиту:

    3d Моделювання
  • Useful knowledge, methods and tips for life

    From time management and communication skills to health advice and problem-solving strategies, it provides insights that can help you live smarter, more efficiently, and with greater confidence.

    Теми цього довгочиту:

    Саморозвиток

Вам також сподобається

  • Бути як всі чи перестати бути зручною?

    Чи бувало у вас коли-небудь відчуття, що в той чи інший момент ви перестали подобатись людям І все тільки через те, що ви сказали те, що думали, сказали правду не промовчали як більшість, а висловили свою думку.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • Напис-рефлексія “Я тебе боюся”

    Напис-рефлексія "Я тебе боюся" розповідає про страх автора перед чимось, чого не можливо уникнути. У вас є можливість відчути це так само, як це відчувається самим автором. А раптом ви також це відчуваєте?

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Давайте про любов!

    І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика

Коментарі (2)

дууууже нагадує відчуття дереалізації. таке легке й в чомусь ефемерне передання чогось неймовірно глибокого

Вам також сподобається

  • Бути як всі чи перестати бути зручною?

    Чи бувало у вас коли-небудь відчуття, що в той чи інший момент ви перестали подобатись людям І все тільки через те, що ви сказали те, що думали, сказали правду не промовчали як більшість, а висловили свою думку.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • Напис-рефлексія “Я тебе боюся”

    Напис-рефлексія "Я тебе боюся" розповідає про страх автора перед чимось, чого не можливо уникнути. У вас є можливість відчути це так само, як це відчувається самим автором. А раптом ви також це відчуваєте?

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Давайте про любов!

    І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?

    Теми цього довгочиту:

    Публіцистика