"— Я стомилась від стількох жахливих подій в моєму житті, звільніть мене від них. Я вже не можу.
— Крокуй до мети."
Мені не особливо подобаються мої життєві тупики, але лабіринт загалом справляє приємне враження.
Нагадує якийсь фільм, серіал або книгу чи не так? Головний герой або головна героїня не витримують настільки сильного тиску та вже майже готові здатись, але щось або хтось підштовхує їх, надає сили, на те щоб вони йшли далі перестрибуючи всі перешкоди на їхньому шляху. І вони добиваються свого успіху, свого щастя, свого благоустрою.
Чи можливо таке в житті? Так? Але бувають ситуації де нічого неможливо вдіяти. Розглянемо дві сторони так і ні.
Так. Це той самий фільм з щасливим кінцем, де всі залишаються живими, щасливими після багатьох років боротьби. Але щоб дійти до такого успвзу вони боролись, змагались, інколи з людьми, а інколи зі своїми думками в голові. Вони не здавались та працювали непокладаючи рук, щоб добитись того до чого вони прийшли. Ці фільми показують нам наскільки вважливо йти вперед не оглядаючись, що існує вихід навіть з найжоростокіших умов, але у фільмах малюють таку красиву картинки, в яку ми так віримо, чи насправді все так?
Опинившись у безвихідній ситуації, ми зазвичай виявляємо, що здатні на неможливе.
Чи насправді через деякий жахливий період нашого життя наступить біла полоса навіки? Ні. Нам потрібно все життя крокувати, крокувати і крокувати. Подумаймо про фільми, серіали, книги, комікси, манги і т.д. з невтішним кінцем. Герой пробував, старався та в нього не вийшло. Він не може вилізти з невгамовного вихору проблем. Скільки б не старався все повертається до точки початку.
Можна опинитися на самому дні, після чого, напевно, знайдеться нове.
Але пам'ятаймо, що і в тих, і в тих сюжетах є доля перебільшення. Не потрібно сподіватись, що після вдалого завершення однієї проблеми більше ніяких не з'явиться. Але це не означає що ваша стежка життя буде завалена, не спроможними до вирішення, проблемами.
Намагайтесь шукати вирішення проблем.
