Друкарня від WE.UA

БЕЗВОДНА

БЕЗВОДНА

(рондель)

Колись річка співала пісні чарівні,

Вітер гучно пірнав поміж хвилі згори,

В ній ховала веселка свої кольори,

Небо на ніч топило багряні вогні.

Та пропав цей потік у сухій площині,

Берегами шугає відлуння Мари.

Колись річка співала пісні чарівні,

Вітер гучно пірнав поміж хвилі згори.

А тепер тільки ґрунт на минулому дні,

Вже забуті слова, що тобі говорив.

Час стирає сліди до сумної пори.

Тож ніколи не бути там більше мені,

Де водойма співала пісні чарівні.

Автори: Мирослав Манюк

                Вадим Ксьондз

19.09.2025 – 17.10.2025

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Мирослав Манюк
Мирослав Манюк@MiroslavManiuk we.ua/MiroslavManiuk

Вільний Поет

71Довгочити
181Прочитання
1Підписники
На Друкарні з 16 липня

Більше від автора

  • ПРОЗОРА НІЧ

    ПРОЗОРА НІЧ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ШАГ

    ШАГ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • Дощеві етюди

    На небі крицеві хмари, Танцюють неначе примари. Сонце... блідно-крицеве небо відблиск проміння в деревах. Із зарошених віток

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • v.b | Marco/Polo | цикл “uranus”

    Marco був не людиною — явищем. Стиль, втеча, джаз, татуювання — і тиша, з якої вже нічого не повертається. Він розчинився в апельсиновому повітрі, залишивши після себе лише останній рух, як жест на полотні, що вже ніхто не допише.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Дощеві етюди

    На небі крицеві хмари, Танцюють неначе примари. Сонце... блідно-крицеве небо відблиск проміння в деревах. Із зарошених віток

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • v.b | Marco/Polo | цикл “uranus”

    Marco був не людиною — явищем. Стиль, втеча, джаз, татуювання — і тиша, з якої вже нічого не повертається. Він розчинився в апельсиновому повітрі, залишивши після себе лише останній рух, як жест на полотні, що вже ніхто не допише.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія