РОЗПАД ФОРМИ
Темрява ділить свої силуети,
Гострі краї паперового тліну
Креслять глибокі порізи газетні.
Втративши форму, картонна людина
Падає тінню сухого розколу,
Вулиця бачить чужу переміну.
Крізь порожнечу, затиснуту в колі,
Тексту шматки проростають похмуро,
Вітер оголює темряву голу.
Плямами фарби замазано мури,
Погляд стає нерухомим і сірим,
Зовнішність творить цю архітектуру.
Більше немає колишньої віри,
Розпач заповнює зранені площі,
Знищено постать чужу лицемірно.
Простір малює ознаки для спрощень,
Звуки затихли у чорній безодні.
Змити сліди! Та закінчився розчин…
Хто ми сьогодні у цім епізоді?
Лиш сторінки із розірваних Біблій.
Як би ж було то лиш тільки сьогодні...
Був колись аркуш і чистий, і цілий…
Мирослав Манюк
08.06.2026
