Містере Мюррей, як актор, чи вважаєте ви себе митцем?
Ви знаєте, до цього я говорив з одним чоловіком, який сказав мені «Ви дійшли до свого «блакитного періоду!»(відсилка на блакитний період Пікассо) і я подумав, що це дуже смішно, це неймовірно мене розсмішило! Не можу дочекатись, щоб розповісти своєму брату про це. Але чи вважаю я себе митцем? Ні, але я прагну ним бути. Я можу бути доволі артистичним час від часу. Я думаю, що є речі, які можуть бути артистичними, чи речі, які роблять митці, але це ще не говорить про те, що ви митець.
В минулому, взагалі то, ви називали себе наслідувачем.
Це більше схоже на те! Бути справжнім митцем, мені здається насправді про мистецтво життя. Оці хлопці, які є справжніми митцями - це люди, які зрозуміли мистецтво життя, і їх мистецтво є таким, бо вони живуть. Вони перетворили життя на мистецтво, вони зробили саме життя мистецтвом. І вони постійно щось додають щось у це життя, радше ніж виривають з нього. Це більше про те, що ви отримуєте, ніж про те, що віддаєте.
Коли я зустрічаю когось на вулиці і вони кажуть «Один з моїх улюблених ваших фільмів це…» і якщо вони обирають щось маловідоме, то це робить мене щасливим!
Здається Ви та людина, яка теж живе моментом, чи не так? Я пам’ятаю, що одного разу, десь декілька років тому, ви і ваші колеги по зйомці були записані на конференцію, але замість цього ви пропустили її і відвезли ваших колег на обід!
Взагалі-то, це дуже гарний приклад, тому що я не розумів, наскільки інтуїтивно та інстинктивно було те, що ми тоді зробили; ми відчували себе настільки відгородженими від решти світу, на тій вечірці була така незвичайна атмосфера. Наша підсвідомість кричала «Заберіть нас звідси до бісової матері!» Я думаю, що коли трапляється щось подібне, то ти багато про це думаєш, перш ніж щось виплеснеться назовні. Я також думав про це сьогодні: тобі треба брати для себе більше, ніж ти витрачаєш. І думка про те, що тобі треба лише витрачати, витрачати, витрачати без того, щоб щось отримувати взамін… Це безглуздо і помилково.
Чи завжди ви були такого роду особистістю?
Що ж, я часто потрапляв у різні історії в школі, якщо мова про це. Люди кажуть «О, ти поводишся як повний придурок, це тому що ти багатий та відомий». А я кажу «Ні, я був придурком ще до того, як став багатий і відомий - я дійсно був, ви маєте мені повірити»(Сміється) Я був придурком доволі довгий час, я це не вигадав. Мені завжди таке сходило з рук, бо ти просто щось робиш. Це не про те, що ви знущаєтесь над кимось, чи набридаєте, ви просто живете і поводитеся інакше. Якщо б ми усі жили однаково, то точно вже були б мертві.
Ви можете думати, що поводитесь неадекватно, але Ви відомі своєю взаємодією з вашими фанатами, набагато більше, ніж будь хто зі знаменитостей.
Особисто для мене, коли ти виходиш з готелю і навколо стоять люди, чекаючи твого автографу, то в мене від них мурашки по шкірі! Хтось з подібних людей вбив Джона Леннона, інший ткнув ножем Джорджа Гаррісона, щось в цьому роді. І це не про те, що вони мене лякають, чи щось таке, просто їм подобається дивитись на все що я роблю, що відрізняється від них. Я не знаю. Але коли я зустрічаю когось на вулиці і вони кажуть «О, я обожнюю цей фільм» чи «Один з моїх улюблених ваших фільмів це…» і якщо вони обирають щось маловідоме, то це робить мене щасливим! Я щасливий, що навіть такі маленькі, здавалось би нікому невідомі фільми, люди знаходять в них щось цінне.
Чи це не той тип фанатів, на вечірки яких ви ходите? Є багато історій про це в інтернеті…
Перевага популярності у тому, що люди тобі довіряють більше, ніж якомусь випадковому диваку, який прийшов з вулиці. Якщо я прийшов на вашу вечірку, і ви мене не знаєте, усі будуть питати «Ви знаєте цього хлопця?» Але якщо вони вас знають, навіть якщо вони знають через таку дивну річ як фільми, в вас є свобода, в вас є можливість взаємодіяти з людьми, де в стандартному випадку ніхто б не хотів пускати нову людину і ділитись закусками. От, це одна з переваг бути відомим! Іноді ви можете уникнути порушення правил дорожнього руху, іноді попросити кухню в ресторані працювати трохи довше, чи отримати більш швидке обслуговування.
Тож бути відомим - не так вже й погано?
Не зовсім! Деякі мінуси все ж присутні, але я не скаржусь, бо плюсів набагато більше. Але дійсно, проблеми, які виникають в мене, це ті самі проблеми, які є в інших: логічність, чесність, мій образ, чи дійсно я прикидаюсь, чи я хтось інший, чи я той, хто я є? Ні, я не такий. Тож ти не той, ким себе вважаєш, ти сам створив цю ілюзію. І коли вперше дивишся в дзеркало, то кажеш «Хто це в біса такий? Я ж так не виглядаю, правда?»
Уес Андерсон був тим самим хлопцем, який точно знав що він робить і що хоче робити, знав з самого початку.
Ви кажете це з ноткою ностальгії!
Що ж, якщо ви в моменті, то ви одночасно і в минулому і в майбутньому. Єдина можливість озирнутись назад - це якщо ти тут. Якщо ти в моменті, то ти в просторово-часовому континуумі і можеш бути де завгодно, попереду чи позаду. Але чи озираюсь я назад? Чи сумую за речами, якими вони були тоді? Що ж, я був на Балі у 1980 і подумав «Господи, це найкраще місце, де я коли-небудь був!» Там було так чарівно, таке гарне місце. І я думав, що я буду навідуватись туди кожен рік свого життя, що я повернусь туди наступного року. І я так і не повернувся! І чув від людей, що місце стало настільки перевантаженим туристами, що воно вже не таке як раніше, майже всю чарівність було втрачено. От це приклад того, коли ти не можеш озиратись назад!
Тож ви не озираєтесь назад на свій кар’єрний шлях? Навіть на такі поворотні моменти, як, наприклад, зустріч з Уесом Андерсоном, з яким ви стільки пройшли?
Ну, зустріти його… Господи, взагалі то зустріч з ним, треба про це подумати! Але б’юсь об заклад він це пам’ятає! Я не пам’ятаю саму зустріч, я прочитав сценарій для «Академії Рашмор» і просто погодився на це. Агенти і різні нав’язливі люди казали «Ну, ти хочеш зустрітись з ним?» Я сказав ні!(Сміється) Я сказав «Коли я маю почати працювати? Поїхали!» Тож я врешті зустрівся з ним, коли приїхав до Х’юстону, Техас, де ми знімали. Він був молодий! Я не пам’ятаю, наскільки давно ми знімали той перший фільм, але він був молодий. Він був просто дитиною, але також він був тим самим хлопцем, який точно знав що він робить і що хоче робити, знав з самого початку.
Виглядає так, що ваша дружба пройшла випробування часом. Ви знімались в усіх його фільмах від «Академії Рашмор» до «Французького Вісника».
В нас гарні відносини. Мені здавалось, що я піклуюсь про нього, я досі це роблю. Він мені подобається, він мій друг.
