Після початку повномасштабної війни український споживчий ринок пережив одну з найбільших трансформацій за десятиліття. Потреба у відмові від російських товарів створила унікальний шанс очистити економічний простір від токсичних компаній та залежностей.
Однак паралельно з цим з’явився інший процес — масове заміщення брендів, але не бізнесу. Змінилися назви, візуальні айдентики й маркетингові підходи, але виявилося, що в багатьох випадках прихована структура власності залишилася недоторканою.
Як виглядає схема "нового" бренду зі старими корінням
На перший погляд, чаї «Трипільське Сонце», Sherlock Secrets, Tea Moments — звичайні нові українські продукти, створені на хвилі підтримки локального виробництва.
Але журналісти встановили:
Юридична особа з'явилась у квітні 2022 року — саме в період різкого тиску на російські бренди.
Компанія продовжує діяльність «Май Україна», що належала бізнесмену з рф Ігорю Лісіненку.
Збереглися ті самі працівники, ті самі виробничі потужності, ті самі логістичні ланцюги.
Суд прямо визнав правонаступництво — а це ключовий факт, який перекреслює легенду про «нового виробника».
Навіть ребрендинг виглядає технічною операцією:
Curtis → Tea Moments
Richard → Sherlock
Майский → Трипільське Сонце
Тобто змінено оболонку, але не сам продукт, не його походження й не бізнес-архітектуру.
Чому це становить ризики для економічної безпеки
У контексті війни бізнес з російським корінням створює низку ризиків:
Фінансові — можливість перекачування коштів у структури кінцевих бенефіціарів у рф або пов’язаних осіб.
Регуляторні — уникнення санкцій, судових рішень, податкових претензій через штучні «розриви» між компаніями.
Репутаційні для держави — ринок виглядає вразливим, якщо старі бізнеси можуть просто «перемалювати» етикетку й продовжувати працювати.
Корупційні — у цьому кейсі серед власників нової структури з’являються ексчиновники, фігуранти реєстру корупціонерів, депутати місцевих рад — а це підсилює підозри щодо протекції.
Додамо до цього факти:
понад 323 млн грн обігу за 2024 рік при одночасних 24 млн грн збитків — показники, які потребують окремої уваги фінмоніторингу;
штрафи від ДПС;
заблоковані рахунки через підозри у зв’язках з рф.
Це не профіль «нового українського бізнесу», який просто хоче зайти на ринок.
Це профіль компанії, яка намагається адаптуватися, маскуватися й утримувати частку ринку, незважаючи на репутаційні та юридичні ризики.
Що має відбутися далі
1. Комплексна перевірка правоохоронних органів.
Не на рівні окремого кейсу, а як системний аудит індустрій, де російські активи традиційно були сильними — чай, кава, побутова хімія, косметика, фармацевтика.
2. Реєстр реальних правонаступників російських брендів.
Це інструмент, без якого ринок залишатиметься непрозорим. Потрібен чіткий стандарт: якщо не змінюються виробничі потужності, персонал і фінмодель — це не новий бізнес.
3. Відповідальність рітейлу.
Супермаркети мають відігравати не пасивну, а активну роль, бо саме вони контролюють доступ до полиць.
4. Pro-consumer education.
Споживачам потрібні інструменти і знання, щоб розуміти, хто реально стоїть за брендом — від онлайн-реєстрів до простих чек-листів щодо перевірки виробника.
Висновок: візуальна українськість не дорівнює реальній
Ринок переживає момент, коли маскування стає технічно професійним.
Етикетка, шрифт, колорит — усе виглядає локальним, але суть може залишатися незмінною.
І якщо держава, ринок і самі споживачі не будуть перевіряти структуру, а не вивіску, — російський бізнес зберігатиме присутність у найбільш чутливих секторах економіки.
Україна не може дозволити собі бізнес з російським минулим у новій обгортці.
Час називати речі своїми іменами.
