Вона молилась кожного вечора
Перед сном.
Молилась, також, перед сніданком,
Вечерею та перед попом.
Стоячи на колінах у храмі
Святого Петра, чи Іоана...
Вона знала біблію на пам'ять,
А ще знала де проживає радість.
Вона старанно вчила уроки.
Від зубів відлітали значення
Кожного органу черепахи.
Вона досконало знала, що точно не доживе
До дозволу дивитися телебачення.
Вона розуміла, що тік ток інстаграм
Та отой, ну як його... Твіттер–
Це зло, яке її згубить точно.
Тому спілкувалася виключно поштою
З батькового ноутбука.
Лише про завдання зі школи.
Вона одягала тільки спідниці
Та тільки нижче колін.
Та чого там, нижче самих п'ят.
А під нею червоне мереживо
Обвивало гарний зад,
І на нозі набита чорна квітка.
Так вона молилась перед вечерею
Та бігла вчити уроки...
З подругою у суботу,
Вчили і геометрію, і фізику
Під ковдрою, так зрозуміліше.
На застіллях слухала, які брудні "голубі".
Кивала та ховала в столі книжки
Зі справжнім коханням –
Пристрасним та палким.
Таким, як у чужій ванні,
Лежачи між грудей м'яких.
Вона носила золотий хрестик,
А поряд із ним у бюзгальтеру пачку,
З написом: куріння вбиває.
Та знала, що все одно вмре,
Десь на світанку.
На світанку сонячної неділі
Вітер охопить її тіло,
Спробує роз'єднати обійми.
Обійми двох закоханих,
Що кохали не правильно,
Але кохали гаряче і сильно.
Казали, що таких
Бог не буде приймати.
Та їй було наплювати,
Всеодно, коли з нею.
Бо легше бути, якщо кохати.
Навіть неправильно й брудно.
Ну типу... Чому б ні 🤷♀️
