Чи може Туреччина добре ставитися до Вірменії після наступу на Нагірний Карабах?

Згідно зі статтею, адміністрація президента Реджепа Таїпа Ердогана визнає стратегічний імператив зміцнення дипломатичних відносин з Єреваном. Передбачуване зближення, каталізатором якого є військові успіхи Азербайджану та орієнтовані на Захід реформи прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, є критично важливим компонентом ширшої геополітичної стратегії Анкари.

Амбіції Туреччини щодо зміцнення своїх позиції на Південному Кавказі, встановлення прямих торговельних шляхів до тюркських республік Центральної Азії, а також запланований «Зангезурський коридор», що з'єднає материковий Азербайджан з його Нахічеванським ексклавом, залежать від виваженої дипломатичної рекалібровки. Анкара має намір мінімізувати російський, іранський і західний вплив у регіоні, і ця мета зумовлює збалансовані відносини як з Єреваном, так і з Баку.

Протидія Ірану до Зангезурського коридору, який він сприймає як загрозу своїм сухопутним зв'язкам з Росією через Вірменію і Грузію, є ще одним важливим фактором, що впливає на дипломатичні махінації Туреччини. Повідомляється, що уряд Ердогана розглядає можливість надання Ірану розширеного логістичного доступу через Вірменію та Азербайджан, щоб розвіяти побоювання Тегерана.

Відносини з Вірменією, історично напружені через темні сторінки примусових депортацій і вбивств вірмен під час Першої світової війни, вступають у фазу обережного оптимізму. Зустрічі на високому рівні між Ердоганом і Пашиняном за сприяння турецького дипломата Сердара Кіліча свідчать про відхід від історично антагоністичної позиції.

США і Франція, які колись виступали посередниками у врегулюванні конфлікту в Нагірному Карабаху через Мінську групу, відійшли на другий план після перемоги Азербайджану в 2020 році. Анкара, остерігаючись військових дій Вашингтона в Іраку та Сирії і прагнучи тримати союзників по НАТО на відстані витягнутої руки, спрямовує свої дипломатичні зусилля на обмеження зовнішніх впливів у регіоні.

В аналізі підкреслюється, що зі зміною геополітичного ландшафту перспектива досягнення миру між Туреччиною, Азербайджаном і Вірменією більше не є нездійсненною мрією. Переосмислення турецьким урядом своїх стратегічних пріоритетів і нова регіональна динаміка можуть відкрити нову еру дипломатичних зусиль і рішень в історично нестабільному кавказькому регіоні.

Джерело: Al-Monitor