цей допис про когнітивні упередження або “помилки мислення”, які наш мозок робить автоматично. Ці упередження зовсім не означають, що ми дурні чи, як мінімум, не зовсім розумні — просто наш мозок намагається спростити ту реальність, яка нас оточує з метою економії енергії, і як результат — ми приймаємо швидкі рішення, які далеко не завжди є раціональними.
Для пояснення феномену “ефекту якоря”, як завжди, розкажу історію у стилі байки, яка проілюструє те, що з нами відбувається у конкретній життєвій ситуації.
Уявімо, що вам потрібно замовити продукти онлайн. Ви поринаєте у цей віртуальний процес, формуєте кошик замовлення, який вже наповнений потрібними товарами — овочі, молоко, хліб — вартість яких 450 гривень. І раптом виринає “Безкоштовна доставка від 500 ₴”. Ви згадуєте, що доставка коштує 60₴ і починаєте додавати щось на кшталт батончика за 30₴, жуйку за 20₴. І вуаля, — маємо 500₴.
❓Що ж сталося?
Ми переплатили 50₴, щоб "не втратити" 60₴. Але з економічної точки зору — ми витратили більше, ніж просто оплатити доставку. Тому що наш мозок нам каже: друже, втрата 60₴ — це погано, краще отримати щось ще — і не втратити! Ось це і є упередження втрат, коли мозок сильніше реагує на втрату грошей, ніж на їхню цінність чи реальну користь.
💡 Отже …
Когнітивні упередження це наче невидимі окуляри, через які ми бачимо світ не зовсім об’єктивно. Вони не погані, а просто людські. Але їх потрібно усвідомлювати, щоб економіка не грала з нашими емоціями.
Маркетологи, політики, медіа — часто свідомо встановлюють «якорі», щоб вплинути на наші рішення. Наприклад, політики нам кажуть «Ми могли б підвищити пенсійний вік до 67 років, як у Франції. Але ми пропонуємо лише до 63». 🪝 «67» — це якір. І тоді, навіть непопулярне рішення виглядає як “помірне” чи “більш м’яке”.
Або, політик обіцяє зарплату вчителям у 4 тис. доларів. Навіть якщо всі розуміють, що це утопія, ця цифра формує новий рівень сприйняття — тепер будь-яка реформа з підвищенням до 1000 доларів буде здаватися слабкою. Це змінює рамку мислення виборця, хоча економічно нічого не змінюється.
📌 Мораль для громадянина:
Коли ви чуєте гучні цифри, порівняння або «страшні» альтернативи — ставте собі запитання: Хто встановив цей якір? А яка базова вартість / потреба / альтернатива? Чи це не маніпуляція рамкою мислення?
Ефект натовпу — це ще один феномен, який часто впливає на наш вибір, навіть тоді, коли ми переконані, що діємо самостійно. Ми живемо у світі, де соціальні сигнали — те, що роблять інші — стають орієнтирами для прийняття рішень. Це зручно: якщо всі обирають певний товар, голосують за конкретного кандидата або вкладаються в певну криптовалюту, здається, що вони вже щось знають. Отже, варто і нам долучитися — бо "всі не можуть помилятися", правда?
Але саме в цьому і криється пастка. Коли ми орієнтуємося на натовп, ми часто вимикаємо критичне мислення. Ми перестаємо аналізувати: а чи це рішення відповідає саме моїм інтересам, цінностям, потребам? Натомість ми відчуваємо соціальний тиск — мовчазне повідомлення: "будь як усі".
У результаті, ірраціональні дії поширюються дуже швидко — як паніка на ринку, голосування за "нових" кандидатів без аналізу їхніх програм або покупки непотрібних речей через страх щось втратити. Натовп створює ілюзію безпеки. Але справжню безпеку дає тільки усвідомлений вибір.
Тому важливо пам’ятати: те, що роблять всі, — не завжди правильно. А твій найкращий вибір — той, який ти зробив не з емоції чи страху, а з розуміння.
Ефект натовпу — це не про дурість, це про психологічну економію енергії. Ми копіюємо інших, щоб швидше ухвалювати рішення, відчувати себе в безпеці, бути "як усі". Але це не завжди веде до правильного результату.
Ось вам ще одна історія, яка часто, в тому чи іншому вигляді, зустрічається на теренах соціальних мереж.
Якийсь чолов’яга працював менеджером у звичайній компанії і завжди був обережним з грошима. Тобто мав невеликий запас на випадок крайньої скрути, проте ніколи не інвестував через страх втрати заощаджень.
Якось у чаті з однокласниками — розмови велися лише про те, що всі інвестують у криптовалюту, яка стрімко зростає. Щодня рясніють повідомлення, що хтось вже заробив $500, інший — навіть $2000. У соцмережах несеться купа скрінів, що ілюструють доходи, графіки, поради. Аж раптом колега по роботі похвалився, що завдяки такій інвестиції збирається купити квартиру. І тут Сергій відчув, що він безнадійно відстає..
Він взяв частину з накопичень і купив токен, який усі обговорювали.
Спочатку ціна зросла — Сергій звісно зрадів, відчув себе інвестором. Але за тиждень почалося падіння. Хтось щось заробив, а хтось запанікував, і ринок обвалився. Сергій не встиг нічого зробити і втратив майже все.
Чому так сталося?
Очевидно він мало що розумів у блокчейні, не читав технічну документацію, і скоріш за все, не знав, як працює ринок. Його рішення не ґрунтувалось на аналізі чи знанні. Він діяв, бо діяв натовп.
Де тут ірраціональність — Сергій просто хотів "як усі", він: 1) не оцінив ризик, а лише побачив потенційний зиск; 2) не думав самостійно, а лише повторив певні дії, що порадили інші. Це і є типовий приклад ефекту натовпу в економіці: коли ми вважаємо правильним те, що роблять інші, без будь-якої перевірки на те, чи це правильно для нас.
Бути свідомим — це не йти проти натовпу, а не втрачати себе в ньому. Наприклад, коли ми чуємо щось на кшталт «усі це роблять», ми маємо запитати себе «Чи підходить це саме мені?». Тобто ми не біжимо у чергу лише тому, що там натовп. Ми думаємо: «А що я отримаю в результаті?». Ми не голосуємо «як всі», боючись помилитися — ми зупиняємось і запитуємо себе: «Що ця людина справді пропонує?», «Які результати цієї людини у попередній її діяльності?», зрештою «Які цінності вона сповідує?». Ми маємо дозволити собі сумніватися, ставити питання, не поспішати — навіть коли інші вже ухвалили рішення. Так, це не завжди легко, бо іноді наші почуття є далеко ненайкращими, коли всі навколо впевнені, а ти — ні. Але саме в цій чесності перед собою і є сила свідомого вибору. Бо наше власне життя — не груповий проект, а тому жити з його результатами — будемо ми.⠀
📌 Мораль для громадянина:
Натовп може помилятись. Більшість може сліпо повторювати. Емоції — поглинають логіку. І саме тому вміння зупинитись, поставити питання, шукати факти — це не просто ознака критичного мислення. Це наш особистий внесок у зріле суспільство.
Далі буде … 😉
#простопроекономіку
