Вітання, шановному панству! Першу свою публікацію на платформі Друкарня хотілося б присвятити тому, про що я тут писатиму і чому ця інформація може бути корисна Вам. Та і взагалі, хто я і звідки такий взявся. :)
Спершу, представлюся. Мене звати Олексій і все своє свідоме життя я любив і вивчав історію. Змалечку надавав перевагу енциклопедіям, у школі історія була єдиним предметом, на який я завжди і без винятків сумлінно готував домашнє завдання, ба навіть в університеті, на пари української культури та українознавства, де ми розглядали у тому числі і історичний контекст нашої культури, я приходив щоб дійсно вчитися, а не спати (як я робив на парах вищої математики… Каюсь).
Увесь цей час я не обмежувався вивченням виключно історії України і цікавився історією наших найближчих сусідів (у тому числі і північно-східних… І не шкодую, бо це допомогло мені не піддатися пропаганді про Вєлікаю і ніпабєдімую.), але найбільше до душі мені припала історія наших західних сусідів: чехів, словаків, поляків тощо. Адже… Вони мали проблеми дуже схожі на наші. Посудіть самі: вони одними з перших згуртувалися у великі держави на своїх територіях, прийняли християнство, страждали від кровожерливих набігів кочових племен, вели безперестанні міжусобні війни, кілька разів втрачали власну державність, але набували її знову і знову завдяки своїй єдності та згуртованості. І ані Річ Посполита, ані Австрійська імперія, ані Австро-Угорщина не зуміли знищити тої ж таки чеської мови, як і чеської чи польської нації.
Тож, ось вам топ-3 причини, чому ж ми маємо досліджувати історію і, при чому, не лише, нашу, а й інших країн та народів:
Історія - це про досвід минулих поколінь, а не про дати. У школі чи університеті дуже люблять засипати нещасних учнів та студентів купою дат та непотрібних деталей, забуваючи про те, власне, для чого вивчається історія. А вивчаємо ми її, в першу чергу для того, аби осягнути діяння попередніх поколінь, винести з їхнього життя певні уроки і не повторювати їхніх помилок знову. Адже, давайте будемо чесні, який з цих двох фактів є для нас більш інформативним і корисним: що загони Нестора Махна виграли битву під Перекопом саме у 1920-му році, чи той факт, що на битву цю махновці йшли, бо їх покликали більшовики обіцявши їм підтримку і, як наслідок розстрілявши більшу частину анархістів у спину, одразу після виграної битви. Думаю, питання риторичне.
Історія наших сусідів може також слугувати нам наукою. Варто зазначити, що не дивлячись на те, що ті самі Польща, Чехія та Словаччина, нехай і не були частиною СРСР, але були такими самими комуністичними (хоча, насправді, соціалістичними) диктатурами. І у 90-х роках 20-го сотліття Україна починала свій шлях незалежної країни на одному рівні з вищевказаними державами. А втім, як можемо сьогодні бачити, усі ці наші сусіди і партнери вже більш ніж 20 років, як є членами ЄС та НАТО. Чому ж сталося так? Яких помилок допустилися ми і які правильні рішення прийняли вони? Саме на ці питання нам і дасть відповідь дослідження не лише нашої історії, а й історії Чехії, Словаччини, Польщи тощо. Їхні знання допоможуть нам стати кращими. Знаючи їхній шлях, ми не повторюватимемо їхніх же помилок.
Історія - це не лише про події. Це і про долі людей. Вивчаючи історію у глобальних масштабах, дуже часто дослідники не гребують применшенням ролі конкретних людей у подіях, зводячи все до лаконічного “Операція оверлорд була успішною, але союзні війська понесли чималі втрати”. Тим не менш, погляд на ці події у тому числі через призму неопосередкованого учасника подій, дасть нам, нехай і ненайоб’єктивнішу, але повнішу картину того, що відбувалося. До всього іншого, подібний погляд надасть ще й емоційного контексту, який матиме як свої мінуси у вигляді суб’єктивізації історії та досвіду, так і свої плюси, такі як більш чітке розуміння масштабів подій.
Наостанок маю сказати, що наша історія, без сумніву, повниться уроками, які ми маємо засвоїти, якщо не хочемо знову втратити державу і поставити весь народ, всю націю на межу виживання. Але рівно так само нам необхідно знати і історію наших союзників, аби не повторювати їхніх помилок. Аби переймати позитивний досвід. І аби не провокувати численні конфлікти на національному чи історичному підґрунті у майбутньому.
Тож, сподіваюсь, Вам буде цікаво почути такі знайомі але все ж інакші сторінки нашої історії та історії наших сусідів.
До зустрічі у наступних матеріалах.
