Почаїв в історії України: Відстоювання православ'я та національної свідомості
Почаїв — це місто з багатою історією, яке відіграло важливу роль у культурному, релігійному та політичному житті України. Його історія тісно переплітається з боротьбою українського народу за збереження своєї ідентичності, віри та культури.
Почаївський монастир як осередок духовного життя
Однією з найважливіших пам’яток Почаєва є Почаївська лавра, яка стала символом православної віри в Україні. У часи польського панування виникли чутки про наміри польських ксьондзів захопити православні церкви, включно з Почаївським монастирем. Ця звістка швидко поширилася серед мешканців Західної України, викликавши хвилю обурення та готовність захищати святиню будь-якими засобами. Люди з навколишніх сіл прибували до монастиря, озброєні сокирами, вилами та косами, аби боронити Лавру від загрози.
Релігійні переслідування та національне пробудження
Постійні спроби польської влади насаджувати католицизм викликали масове пробудження української національної свідомості. У цей час на території Західної України діяли організації, такі як «Просвіта», «Пласт», «Союз Українок» та інші, які сприяли піднесенню національної культури й освіти. Водночас з інших частин України, що перебували під комуністичною окупацією, надходили страшні звістки про репресії, голод та депортації. Це ще більше підсилювало прагнення зберегти свою віру та національну ідентичність.
Політична боротьба за українізацію церкви
У 1930-х роках боротьба за українізацію православної церкви на Волині набрала нових обертів. Українські парламентаристи, такі як Степан Скрипник, Микита Бура та інші, активно виступали за усунення російського впливу з церковного життя. У 1933 році в Почаєві відбулася масова демонстрація, під час якої тисячі людей закликали до українізації богослужінь і висвячення українських єпископів. Подія завершилася підняттям жовто-блакитного прапора на дзвіниці монастиря, що стало символом боротьби за національні права.
Репресії та переслідування
Однак польська влада не припиняла переслідування українців. Закривалися товариства «Просвіта», заборонялися українські організації, руйнувалися православні церкви, а українське населення зазнавало репресій. Особливо жорстокими були дії польської поліції, яка арештовувала громадських діячів, забороняла викладання української мови в школах і переслідувала священиків за проведення богослужінь.
Солідарність українців
Незважаючи на всі утиски, українці продовжували боротися за свої права. У польському сеймі представники українського населення Галичини, Волині, Холмщини та Підляшшя демонстрували єдність і виступали проти утисків. Важливу роль у цій боротьбі відігравали як православні, так і греко-католицькі лідери, зокрема митрополит Андрей Шептицький, який першим відкрито висловив протест проти релігійних репресій.
Прочитати більше можна за посиланням pochaiv.blogspot.com
А також в спільноті: Вайбер або Телеграм
