Читачі іноді питають: «Ви чому не написали про це? Воно ж скрізь». Відповідь майже ніколи не «не помітили». Ми бачимо набагато більше повідомлень, ніж публікуємо, і рішення не публікувати для нас такий самий результат роботи, як публікація. Ось основні причини.
Немає тексту першоджерела
Якщо новина спирається на заяву, документ чи звіт, а самого документа знайти не вдається, ми чекаємо. Переказ переказу часто губить важливу деталь, і саме з цього починається більшість неточностей.
Дублі однієї події
Про одну подію за день може надійти кілька повідомлень із різних джерел. Ми випускаємо одне, найповніше, і оновлюємо його, а не робимо п'ять схожих новин.
Застаріло, поки чекало
Новина, яка була важливою зранку, увечері вже може бути неактуальною або спростованою. Публікувати її «для галочки» немає сенсу.
Анонси й поза темою
Оголошення про захід, який ще не відбувся, і повідомлення, які не стосуються наших рубрик, ми зазвичай не публікуємо.
Чутливі теми
Є теми, де поспіх може зашкодити людям: безпека, жертви, особисті дані. Тут ми свідомо повільніші й обережніші.
Рішення редактора
Іноді редактор просто вирішує, що повідомлення не додає нічого нового до вже опублікованого. Це теж причина, і ми її не ховаємо.
Чому про це писати
Бо читач має право знати не лише що ми опублікували, а й як ми відбираємо. Тому в нас є окрема сторінка, де щодня видно, скільки повідомлень надійшло, скільки вийшло і з яких причин решта не вийшла. Самих заголовків невиданого там немає, лише числа й причини: що ми не опублікували на Новоплин.