Росія стрімко втрачає вплив у країнах Глобального Півдня, де раніше позиціонувала себе як альтернатива Заходу.
Москва більше не справляється з роллю провідного гравця в регіоні. Причиною цього стало стратегічне перенапруження через війну проти України, ослаблення альянсів, дипломатичні провали та втрата довіри з боку колишніх союзників.
З початком повномасштабної війни Росія спрямувала значну частину політичних, військових і економічних ресурсів на український напрямок. До середини 2025 року країна втратила понад 40% своєї модернізованої наземної техніки, що обмежило можливості ведення зовнішньої політики. Російська дипломатія залишилася реактивною і мілітаризованою, покладаючись на угоди зі зброєю і використання найманців, замість стійкого економічного або культурного впливу.
Вірменія і Казахстан відкрито заявили про розчарування в Москві. Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян у 2024 році визнав, що ОДКБ підвела Єреван у найкритичніший момент. Азербайджан же все частіше сприймає Росію як нерелевантну силу в мінливому регіональному порядку, що формується Анкарою.
Російські посольства в країнах глобального Півдня відчувають брак фінансування, а зусилля в сфері м'якої сили, включаючи RT, Sputnik і культурні проєкти, втратили довіру на тлі скандалів з дезінформацією.
У спробі компенсувати втрату впливу Росія в травні 2025 року першою з країн Радбезу ООН визнала режим Талібану. Цей крок, покликаний витіснити США та Індію з Центральної Азії і отримати доступ до афганських ресурсів, спричинив хвилю критики. Таджикистан, Узбекистан, Індія та Іран засудили дії Москви, вказавши на ризики посилення радикалізму.
Невдача Москви у врегулюванні вірмено-азербайджанського конфлікту ще більше підірвала її позиції. У 2023 році, коли Азербайджан взяв під контроль Нагірний Карабах, Росія не втрутилася. Вірменія, незважаючи на членство в ОДКБ, не отримала підтримки. Це призвело до виходу зі спільних військових навчань з Москвою і зближення з НАТО. У квітні 2025 року російські миротворці були виведені з Карабаху.
Тим часом Туреччина стрімко посилює свій вплив на Південному Кавказі. Анкара активно розвиває оборонне співробітництво з Азербайджаном і Грузією, а її компанії домінують у відновленні Карабаху. Це знижує економічну і політичну значимість Росії, яка ризикує опинитися повністю витісненою з регіону.
Розглядається також можливість співпраці Росії з Талібаном з метою тиску на Україну, наприклад, через нелегальні логістичні канали, перекидання безпілотників, наркотиків або найманців. Однак аналітики вважають таку перспективу малоймовірною. Ідеологія Талібану замкнута на Афганістані, а будь-які спроби Москви залучити рух до операцій за кордоном викличуть гостру негативну реакцію з боку країн регіону.
Сценарні прогнози вказують на високий ризик втрати Росією контролю на Кавказі, посилення радикалізації за підтримки Талібану, а також на те, що країни Глобального Півдня можуть остаточно переорієнтуватися на Китай. У такому випадку Росія опиниться в ролі молодшого і все більш залежного партнера Пекіна.
У цих умовах США і ЄС отримують нові можливості для зміцнення впливу — через розширення співпраці з Вірменією і Грузією, розвиток інфраструктурних проєктів і введення санкцій проти російсько-афганських тіньових структур.
Джерело — RLI
