Цього тижня, 8го серпня, 15 років тому, росія вторглася на територію Грузії. Війна тривала 5 днів. Сьогодні вона скінчилася. Грузія остаточно втратила південну осетію та абхазію. Зараз, коли досвід Азейрбайджану у протистоянні із Нагорним Карабахом, показує, що фактично російська армія не може контролювати регіон, Грузія не намагається його звільнити.
Навряд сьогодні Грузію можна назвати дружньою країною. В той час як весь цивілізований світ накладає на росію санкції і обмежує торгівлю, Грузія відмовилася накладати санкції, за 2022й рік експорт до росії виріс у 1,5 рази, склавши 1,7 млрд.доларів. За два місяці 2023го Грузія експортувала в росію 13,2 тисячі своїх відомих грузинських автомобілей. І це більше ніж за весь 2019й рік.
15го травня в Грузії поновилося авіасполучення із рф, попри те, що його призупинили більшість країн Європи. Грузинський уряд назвав це підставою та нічого не зробив.
Колись Грузію приводили у приклад, наводячи реформи Саакашвілі-Бендукідзе, як треба боротися із корупцією, проводити реформи і весетрнізовувати систему. Саме Грузією надихалися при створенні української поліції. Сьогодні Грузія ж надихається росіянами. В 2023му Грузинський парламент проголосував за аналогічний російському закон про іноагентів.
Звісно, як приклад успішного сусіда наші змі також наводили і парадочєк лукашенко, але якщо, що не так з білоруським режимом впринципу зрозуміло, то причина такою сумнівної позиції Тбілісі в рази цікавіша і складніше.
Якщо вже довелося народитися в імперії, то краще на березі океану. Якщо ж ви народилися в комуністичної імперії, то краще якщо цей океан буде по-ближче до кордону із НАТО.
Межуючи із Туреччиною, грузинські еліти активно лобіювали власні інтереси. Абхазькі курорти, на рівні із Кримом, були улюбленими місцями відпочинку номенклатури, сталін, берія народилися в Грузії.
Грузія була вітриною ссср, аби продемонструвати її рівень розвитку сирисири був готовим значно інвестиувати в регіон.
В совєтскіє часи Грузію відносили до найвищою категорії постачання.
Через Грузинські порти ссср активно здійснював торгівлю. Слабкий контроль і сильний лобізм гарантував достатньо вільне самопочуття місцевих еліт. Грузія славилася своїм сільським господарством експортуючий на весь совок фрукти, заробляючи великі гроші в обхід планової економіки. На момент розпаду ссср в Грузії існувала потужна тіньова економіка. Чудовий привид для оформлення мафії.
В таких тоталітарних режимах як совок, мати тіньову економіку досить непогано. В суспільстві формуються горизонтальні зв'язки та і жити так легше. Але разом з тим, це ще може бути і хорошим підґрунтям для утворення розвиненого і децентралізованого кримінального світу, із яким держава ще ковтне горя.
Грузинська мафія має довгу традицію, яка тягнеться ще з імперських часів, в кінці кінців сталін був її членом. За совєтских часів вони заквітла.
9го квітня 1991го року Сакартвело одне з перших проголосило акт о поновленні Незалежності. На чолі став дисидент і борець за незалежність Звіад Гамсахурдія.
Грузія на своєму прикладі показує, щоб було, якби на чолі держави став би не номенклатурник, а Чорновіл. Нічого хорошего. На своєму пості Гамсахурдія протримався лишень півроку, і в результаті військового перевороту до влади, аналогічно із лукашенком в Білорусі, прийшов колишній МЗС ссср едуард шевернадзе.
Влада шевернадзе стала складним періодом для грузинської економіки. Перші роки молода держава провела у війні, державний переворот, для багатьох грузинів означав смерть мрії про заможнє незалежне життя. Для всіх окрім мафії.
В 1989му розгорівся конфлікт в Південній Осетії. 14го серпня 1992го почалася абхазька війна. А пізніше ще і громадянська. Тоді мафія підставила молодій державі міцне плече підтримки утворивши націоналістичні войовничі угруповування, що воювала на бозі нової держави. На чолі з колишнім зеком Тенгізом Кетовані була створена Національна Гвардія Грузії, а на чолі із Джабою Іоселеані Мхедріоні.
Грузинська влада не могла нічого заперечити, пішовши на цю угоду із чортом. Саме озброєнні мафіозі, що пішли на контакт із колишньою номенклатурою, яку безуспішно намагався проломити Гамсахурдія, і стали головною опорою Шевернадзе у встановленні влади.
Іспанський прокурор Хосе Грінді казав, що Мхедріоні просто захопило Грузію поставивши маріонеткову владу.
Перші роки незалежності видалися складними. Через війну Грузія втратила туристичну привабливість, в країні практично не відбувалися реформи. Зношення інфраструктури призводила із проблемами в постачанні комунальних послуг навіть в столиці.
В 2003му році сталася Революція Троянд. Її причиною, так само як і помаранчевої революції була фальсифікація виборів.
Після приходу до влади Міхеїла Саакашвілі, був проголошенний курс на непримериму боротьбу із корупцією і головним чином з Організованною злочинністю.
Рівень поглинутості Грузії мафією був захмарним. Вся країна була поділена між кланами, а люди довіряли хресним батькам більше ніж поліції.
В 2002му році за результатом опитування 25% підлітків мріяли стати ворами, а 35% підлітків-дівчат жінками ворів.
Вори в законі були добре інтегровані в суспільстві, вони мали підтримку серед населення.
Проте Саакашвілі і його команда розуміли, що для процвітання країни, організована злочинність має бути поборена. Почалася запекла боротьба за монополію на владу.
По понятіям, приховувати свою участь в мафії, донам суворо заборонялося, це вважалося зрадою.
Саакашвілі разом із його командою змогли протягнути закон, який криміналізував знаходження в злочинному угруповуванні.
Було заарештовано близько 215 авторитетів, їх тримали в окремих в'язницях, аби зломати злочинну ієрархію, багато з них втекли до росії, ізраїля, а також західної Європи.
Саакашвілі дійсно активно боровся з організованною злочинністю. От тільки но питання полягало у підході.
Нагадую, що мафія стало сталим інститутом у грузинському суспільстві, тому перемога над нею супроводжувалася громадянським супротивом. Та до того, і сама поліція вела себе не завжди достатньо коректно.
Саакашвілі ставив впершу чергу акцент на грубій силі. Питання мафії вирішували сильно озброєнні поліцейські, іноді діло доходило до великих перестрілок, в яких гинуло не мало людей. В тюрмах періодично ставалися повстання, які жорстоко придушивалися.
Побічним ефектом цієї бороьби із організованною злочинністю стало порушення прав людей: затримання без ордерів, вибіркове застосування зброї.
Саакашвілі не глумився використання сили і проти політичних опонентів. Поліція виконувала тиск на незалежні ЗМІ, під кінець правління падав рівень свобод. Правозахисники жалілися на випадки черезмірного насильства силових структур, а також арешти політичних опонентів, що не могло не ставати причиною критики.
Попри значні намагання, розширення повноважень поліції, підсилення тиску на судову систему, мафія продовжувала відчувати себе досить спокійно.
Багато кримінальних авторитетів змогли оминути покарання.
Натомість розв'язання рук поліції призвело до наслідків. В 2006му був вбити Сандро Гіргвліані, що стало великим скандалом, винна в якому виявилася верхівка влади. Це вилилися у багаточисленні протести, що були жорстоко подавлені.
Хоча корупція дійсно знизилася, а вплив ОПГ був значно обмеженим, вона не зникла повністю, багато питань виникали і до методів і до результатів.
Резонансною видалася справа Глданською тюрми. На відео яке опубліковали в мережі було видне жорстоке поводження і тортури з політв'язнями. Спалахнули протести, які остаточно похоронили політичну кар'єру Саакашвілі.
Перемогла опозиційна партія Грузинська мрія. Вона значно спонсорувалася мафією і олігархатом, в першу чергу Бідзіном Іванішвілі. Політичні помилки Міхеїла, його самозакоханість, яку ми відчували і в період, коли він працював в україні, бажання приписувати собі досягнення всієї своєї команди, призвело до проросійського реваншу. Нову партію формували ставленики мафії, проросійські політики і просто політичні опоненти.
А пишатися дійсно було чим. Грузія дійсно значно покращила кримінальну ситуацію, розірвала багато корупційних схем, забезпечила хороший зріст. Зі 121го місця в легкості ведення бізнесу Грузія піднялася до 16го, в країні спостерігався економічний бум.
Але все це було втрачене через популізм, поганий інституційний комплекс, якому давали широкі повноваження, і активна праця мафіозі у ЗМІ, з метою повалення рейтингу Саакашвілі.
Опозиція негнушалася заборонених прийомів. Так Саакашвілі звинувачувався в ставленні на важливих постах коханок, а Іванішвілі обіцяв пробачення всіх боргів і виплачував комуналку мешканцям малої батьківщини.
Саакашвілі робив ставку на агресивну боротьбу із симптомами, але значно в меншій мірі намагався вилікувати хвороба, а саме погане законодавство, непрозорість судової системи. Хоча Саакашвілі мав успіхи у розриві зв'язку мафії і державі, він не зміг повністю перемогти гідру, і через 10 років Грузинська мафія змогла відростити втрачену голову.
Між Україною і Грузією можна провести багато паралелей. В обох після незалежності владу до рук прибрала номенклатура, в обох були демократичні революції, після них до влади приходили реформатори, в Грузії Саакашвілі, в Україні Порошенко. Обидва проводили реформи однак відсутність чіткої стратегії та помилки, призвели до розчарування населення і їх принаймні частокового відкату.
Та Україну і Грузію сьогодні немов би поміняли місцями. Україна в 2023му рухається в бік НАТО і ЄС, має чітке бачення свого майбутнього. Україна 2013го це рекет, політичний хаос, та амбівалентність населення, що активно готово співпрацювати з росіянами.
Ніхто не може гарантувати, що після поразки у війні росія не захоче відігратися, і дуже ймовірно, що нова малєнькая побєдоносная станеться саме в Грузії.
Народ Грузії має розуміти одне. Сьогодні в зоні ризику знаходяться всі країни-сусіди росії. Від Токіо до Варшави, і тільки правильний вибір сторони в цьому протистоянні, може гарантувати незалежність.
