Нарешті добрався до останнього на даний момент сезону “Чорного Дзеркала”. Цього разу шоураннер та сценарист серіалу Чарлі Брукер повернувся аж із п’ятьма епізодами, однак вдалими з них можна назвати лише три. Тож розпишу коротко про кожен коремо, а в фіналі підсумую власні думки.
Джоан жахлива (Joan Is Awful)
Джоан (Енні Мерфі) — типова робітниця корпорації, доля якої ще й звільняти людей. Вона ходить до психотерапевта, жаліється на свого нареченого та згадує про пристрасний секс із колишнім, який, звісно ж, одразу ж повертається в її життя. Після інтимної вечері Джоан цілується із колишнім, але далі діло не іде. І все наче добре, аж поки головна героїня не бачить на популярному стрімінгу Streamberry нове шоу, що називається “Джоан жахлива”, яке повністю повторює життя Джоан, тільки цьому вигаданому серіалі її грає Сальма Гаєк.
З чим цьому епізоду пощастило, так це з часом, адже “Джоан жахлива” — це прямо таки втілення нічного кошмару всіх акторів та сценаристів, що прямо зараз страйкують, адже в основі сюжету лежить сатира над стрімінгами а також використання штучного інтеллекту, що генерує контент за лічені дні. При чому не просто пише сценарії та адаптує їх, а ще й буквально екранізуює за допомогою надсучасних комп’ютерних технологій. Все що для цього потрібно — юридичні дозволи та хитрі контракти, що дозволяються використовувати цифрові образи відомих акторів та акторок.
В цьому епізоді Брукер як ніколи потрапляє в нерв часу і досить дотепно іронізує зі стрімінгів та корпорацій, і, звісно, не оминає сєлєб. Єдиний значний мінус серії — її фінальний твіст, він видається трохи надмірним і аж занадто від нього пахне “Ріком і Морті”.
Лок-Генрі (Loch Henry)
Так і хочеться охарактеризувати цей епізод мемом із Сімпсонів — “Старий кричить на хмару”, однак тут у ролі старого Чарлі Брукер, а хмара це жанр трукрайму.
За сюжетом молодий чоловік Девіс (Семюел Бленкін) разом із своєю дівчиною Рією (Миха'ла Геррольд) повертається до рідного містечка Лок-Генрі в Шотландії. Парочка познайомилась на кінокурсах і тепер мріє зняти документалку про місцевого природоохоронця. Звіснож Девіс та Ріа знайомляться з мамою хлопця, яка не те щоб одобрює вибір хлопця, бо його дівчикна чорношкіра американка. В той же час пара знайомиться з власником останнього пабу в Лок-Генрі Стюартом, який розповідає (на пару із Девісом) моторошну історію містечка, після якої воно втратило всіх туристів. Ця історія виявляється набагато цікавішою за охорону природи тож, рішення закинути її швидко приймається, і вже трійка героїв вирішує покопатись в кримінальному і таємничому минулому Лок-Генрі.
Цей епізод “Чорного Дзеркала” один з тих, які не спираються на новітні технології, а натомість розповідають про сучасність. Це не перший такий епізод серіалу Чарлі Брукера, проте мабуть найслабший. Сюжет досить шаблонний — в маленького містечка є жахливі таємниці, в які не варто лізти. Без містики, як в Твін Піксі, але така історія вже мільйон раз була розказана, і, нажаль, Брукеру до неї немає чого додати окрім досить натужної критики жанру трукрайм. Так, на додачу тут є і невеличка порція сатири на сучасну індустрію розваг, але це не рятує епізод. Не те що б це провал, скоріше просто ніякий середняк.
За морем (Beyond the Sea)
В альтернативному 1969 році двоє астронавтів Кліфф (Аарон Пол) і Девід (Дшош Хартнетт) виконують шестирічну космічну місію, два роки з якої вони вже виконали. Попри довгий термін все не так страшно — в обох є копії тіл на Землі, в які вони можуть переміщати свою свідомість та проводити час з рідними. Проте одного дня на сім’ю Девіда нападають культисти, що простистоять роботичним копіям та вбивають всю сім’ю, проте реальне тіло Девіда все ж в космосі, тому він виживає. Кліфф співчуває втратам колеги та пропонує “ділити” власну копію, що б Девід міг хоть іноді відпочивати від холодного одинацтва космосу.
Цей епізод “Чорного дзеркала” є одним з найдовших в серіалі, а його хронометраж досягає аж 80 хвилин, що цілком тягне на повнометражний фільм. І попри те, що в епізоді знялись такі зірки як Аарон Пол та Джош Хартнетт (у якого ренессанс кар’єри), тягне на дно його головна вада — концепт. Кому в цьому альтернативному всесвіті прийшла в голову думка про те, що краще відправляти живих людей в космос, в той час як робокопії залишаються на Землі? Епізод, звісно, намагається це пояснити, але космічній ері людства вже більше шестидесяти років, і як показав досвід — набагато ефективніше в космічні місії відправляти не людей, а роботів. І навіть якщо припустити, що в цьому альтернативному всесвіті людство до такої ідеї не додумалось, сам сюжет епізоду на це натякає, коли один з двох головних героїв каже, що зробити нову копію можна лише на Землі.
Тож сюжет епізоду “За морем” цілком висмоктаний з пальця і наче сам суперечить собі. Проте якщо винести цю логічну нестиковку за дужки, він насправді досить цікавий. Тут є і цілком реальний конфлікт між головними героями, і чудова атмосфера, і прекрасна акторська гра. І віддам данину Чарлі Брукеру — він знає де шукати як зовнішні конфлікти, так і внутрішні, проте неможливо відкинути думку, що сам концепт епізоду недопрацьований, або і взагалі в своєму корені повністю хибний.
Мейзі Дей (Mazey Day)
Ех, зараз би у 2023 розповісти чудову історію про те, які ж жахливі папараці, правда? Чарлі Брукер, звісно, не дурень, тому історію поміщає у 2006 рік, однак епізод це зовсім не рятує.
Власне тут історія досить проста. 2006 рік, амбітна папараці Бо (Зазі Бітц) поліює на усіляку крамолу про різноманітних зірок, але вона така не одна. Конкуренти не менш амбітні, не менш пихаті, і не менше за головну героїню люблять пхати носа куди не треба. Сама історія закручується навколо актриси Мейзі Дей, як втікла зі зйомок в Чехії під впливом вина та магічних грибів. Тепер нагорода для папараці, які зможуть засняти перше її зображення сягає 30 000 $. Звісно, що тут починається своєрідна “гра в кальмара” серед папараці, проте вони навіть не підозрюють із чим їм доведеться зіткнутись.
З однієї сторони — це перша серія “Чорного дзеркала” в якій з’являється не технологічна загроза, а міфологічно-містична. З іншої — серія все ж слідує канону, де головною загрозою є не стільки самі технології, а як їх використання, а також їх вплив на суспільство. Але тут Брукер однозначно прорахувався. Так, він і сам розуміє, що подібний сюжет є супернеактуальним в 2023 році, тому переносить його у 2006, але історію це не рятує взагалі. “Мейзі Дей” міг би бути успішним епізодом, якби він вийшов у 2008 році, але зараз, коли зірки різних штибів готові ділитись власним життям без реєстрації та смс, ця історія є анахронізмом. Можливо її цінність була б вищою ще років через десять, коли народжені на прикінці нульових/на початку десятих захотіли б дізнатись, а що там відбувалось у медіа просторі, але зараз все це виглядає досить безглуздо. Ну і містика тут пришита наче “бог з машини” — тобто суперрандомно.
Посил Брукера тут зрозумілий і дещо схожий на другий епізод шостого сезону, а саме — не лізь, собака, в чуже приватне життя, бо там же маньяки, демони, вампіри, чупакабри, біси, тощо. Проблема лише в тому, що з’являється який моральний камертон, який зовсім не пасує “Чорному дзеркалу”.
Демон 79 (Demon 79)
От вже цей Чарлі Брукер — чорт його розбери, чи виписався він, чи ні. Одне можна сказати точно — йому, як шоураннеру точно стало тісно в рамках шоу, яке він колись задумав. Воно і не дивно, адже “Чорне Дзеркало” виходить вже більше десяти років, тож не дивно, що головному автору і сценаристу захотілось спробувати себе не тільки в сатирі та критиці нових технологій. І “Демон 79” — якраз приклад експеременту, який навіть вийшов у “підлейблі” “Червоне дзеркало”. І знов, після “Мейзі Дей”, Брукер пробує свої сили на тлі вже не технологій, а саме містики.
Головна канва сюжету тут досить проста — у 1979 році (теж, скоріш за все, альтернативному) індійка Ніда Хук страждає на роботі у взуттєвому магазині. Її колега душнить і хамить щодо обідів дівчини у підсобці, а в результаті ще стучить босу — воняє немов. В результаті, до цих звинувачень долучається і місцевий консерватор, а бос головної героїні пропонує їй обідати не в підсобці, а в підвалі, на що вона погоджується. І саме там вона знаходить таємничий талісман, на який проливає власну кров, в результаті чого демон, заточений в середині, починає з нею розмовляти. І все б нічого, але оскільки її кров опинилась на талісмані, демон каже, що апокаліпсис неминучий. А зупинити його можна лише трьома вбивствами. І звісно ж тут постає класична моральна дилема вагонетки.
“Чорне дзеркало” звісно ж серіал, натхненний “Сутінковою зоною” — культовим шоу, що так чи інакше вплинуло на ТБ усього світу, однак саме в епізоді “Демон 79” Чарлі Брукер нарешті дає собі свободу та вирішує піти прямими стопами культового серіалу. На відміну від “Мейзі Дей” тут немає прямої критики чи то ЗМІ, чи то новітніх технологій, чи то утопічних уявлень про світобудову. Натомість це дуже гарний епізод, що досліджує людську натуру. Фантастична складова, звісно, присутня, проте в кращих традиціях “Сутінкової зони” цей епізод пропонує цікаву моральну дилему. А ще він досить веселий і концептуальний.
Висновок по шостому сезону
З однієї сторони здається, що шоураннер серіалу Чарлі Брукер трохи виписався — мало оригінальних сюжетів, мінімум рефлексії на нові технології і трохи забагато, як для такого серіалу, моралізаторства. З іншої сторони — Брукер наче трохи вийшов із суто депресивно-песемістичного наративу та пропонує щось нове. Попри те що “Чорне дзеркало” завжи було сильно сатиричним та песимістичним, новий сезон все ж пропонує нові напрямки, і, можливо, для цього серіалу не все ще втрачено.
