Нині у світі зіткнулися дві глобальні проблеми, що матимуть серйозні наслідки для світового постачання продовольства. У Перській затоці через загрозу нападів через Ормузьку протоку проходить вкрай мало суден із нафтою та газом. Це стрімко підвищує світові ціни на добрива (адже азотні добрива, зокрема карбамід, виготовляються з природного газу). Та навіть якщо судноплавство протокою швидко відновиться, постає інший виклик: «супер-Ель-Ніньйо», який має розпочатися вже цього місяця.
Спричинений потеплінням вод Тихого океану більш ніж на 2 градуси за Цельсієм вище норми, цей феномен призведе до підвищення глобальної температури та порушить звичні погодні умови по всьому світу. Аналітики досі сперечаються, наскільки масштабними та руйнівними будуть наслідки для аграрного сектору. Дехто з них стверджує, що і без того спекотніший клімат у поєднанні із «супер-Ель-Ніньйо» може призвести до занепаду виробництва продовольства на всій планеті.
У цьому дебютному випуску Fast Foresight ми розглядаємо чотири сценарії розвитку подій до 2027 року, використовуючи інструмент прогнозування — матрицю 2×2. Вісь Y відображає серйозність прийдешнього Ель-Ніньйо — чи будуть його наслідки змішаними, чи охоплять усю земну кулю. Вісь X позначає швидкість, з якою відновиться нормальний транзит нафтогазового експорту через Ормузьку протоку. Читайте далі, щоб дізнатися, що може статися в майбутньому — і як можна уникнути найгірших наслідків.
Сценарій №1: Остання надія на порятунок
У вересні 2026 року Іран, Оман та Сполучені Штати укладають зобов'язуючу угоду. Вона сприяє відновленню регулярного судноплавства майже до довоєнного рівня (до конфлікту з Іраном), при цьому Тегеран стягує обмежену плату за транзит. Розблокування протоки дозволяє цінам на нафту і газ впасти до показників, близьких до тих, що були до початку конфлікту, хоча для цього й потрібні місяці.
Протягом осені 2026 року та у 2027 році «супер-Ель-Ніньйо» спричиняє посухи, лісові пожежі та повені по всьому світу, проте їхні наслідки виявляються нерівномірними. Виробництво продовольства в таких регіонах, як Південна Азія та південь Африки, занепадає. Натомість інші регіони, зокрема Середній Захід США, зберігають стабільність або навіть нарощують обсяги виробництва завдяки більш вологим посівним сезонам.
Такий сценарій стримує стрімке зростання цін на продукти, хоча фермери й надалі змушені переплачувати за азотні добрива через воєнні руйнування заводів із виробництва зрідженого природного газу в Катарі.
Хоча ціни на продовольство залишаються високими протягом 2026-го і аж до 2027 року, негативні наслідки вдається стримати завдяки креативним та скоординованим політичним рішенням і практикам:
• У деяких регіонах уряди та фермери збільшують місцеве виробництво добрив, щоб послабити тиск на ціни сировини (наприклад, за рахунок біодобрив).
• Інші регіони об'єднують зусилля, щоб зменшити навантаження на запаси добрив та продовольства.
• Країни по всьому світу домовляються не обмежувати експорт сільськогосподарських культур власного виробництва, таких як рис та пшениця.
• Багато урядів застосовують цільові заходи для підтримки постраждалих фермерів та споживачів, замість того, щоб вдаватися до масштабних, дорогих і часто неефективних субсидій.
Цей комплекс заходів запобігає найгіршим сценаріям, буквально на волосині рятуючи світ від того, щоб продовольча криза не переросла в насильство, революції та системний колапс.
Сценарій №2: Нерівномірні політичні потрясіння
Транзит нафти і газу через Ормузьку протоку залишається на низькому рівні протягом осені 2026 року і аж до 2027 року. Хоча арабські країни Перської затоки за підтримки США продовжують розбудовувати сухопутні трубопроводи в обхід протоки, знадобиться ще багато років, щоб вони змогли повністю компенсувати її пропускну здатність для транспортування нафти й газу. Ціни на добрива залишаються високими і навіть продовжують повзти вгору до кінця року. Феномен Ель-Ніньйо завдає удару по окремих регіонах, фермерських господарствах та врожаях, проте світ уникає системного колапсу. Уряди держав стикаються зі значно серйознішим викликом, ніж у першому сценарії. Стабільно високі ціни на добрива пригнічують світове сільськогосподарське виробництво аж до посівних кампаній 2027 року як у Північній, так і в Південній півкулях. Зростання цін на продовольство в регіонах, яких не зачепили найгірші наслідки «супер-Ель-Ніньйо», саме по собі перетворюється на проблему, яку дедалі важче стримувати. Але для тих територій, що приймають на себе головний удар стихії — нищівні посухи, аномальну спеку та повені — ситуація стає майже нестерпною.
У цих куточках планети ціни на базові продукти харчування стрімко злітають, провокуючи соціальні заворушення, масові протести та політичні потрясіння. Особливо гостро це відчувається у випалених посухою країнах Південної та Південно-Східної Азії, Центральної Америки, у деяких частинах Південної Америки, а також у Центральній та Південній Африці.
Сценарій №3: Катастрофи та невдоволення
У цьому варіанті розвитку подій умови попереднього сценарію перевертаються з ніг на голову: швидке відновлення інтенсивного судноплавства через протоку збігається з руйнівними глобальними наслідками Ель-Ніньйо. Завдяки розблокуванню протоки ціни на азотні добрива стабілізуються і навіть починають знижуватися на зламі 2026 та 2027 років. Очікування імпортерів добрив, зокрема й фермерів (яким доводиться вирішувати, скільки добрив закуповувати і звідки), покращуються. Відкриття протоки повертає впевненість у тому, що необхідні запаси будуть доступні під час прийдешніх посівних кампаній.
Проте негативний вплив Ель-Ніньйо тепер охоплює весь світ, а не обмежується лише кількома посушливими регіонами. Замість того, щоб принести помірні та часті дощі у вологі кліматичні зони, «супер-Ель-Ніньйо» обрушує на них проливні зливи та екстремальні повені. Велика кількість води знищує врожаї, худобу та цілі ферми, розмиває ґрунти і руйнує інфраструктуру. До того ж усі без винятку регіони потерпають від аномально високих температур, спровокованих Ель-Ніньйо, і це на тлі загального глобального потепління. Це призводить до теплового стресу в рослин і тварин, пересихання ґрунтів, навали шкідників та низки інших екологічних проблем.
Наслідки цього екологічного хаосу виявляються набагато масштабнішими, ніж у другому сценарії. Ціни на базові продукти харчування зростають повсюдно, і жоден світовий аграрний центр («житниця») не здатен компенсувати дефіцит в інших куточках планети. Соціальне невдоволення та політична турбулентність охоплюють багато держав, зокрема й країни із середнім та високим рівнем доходів. Проте найгірша ситуація розгортається в бідних державах, які мають найменше ресурсів для пом'якшення наслідків посух і повеней за допомогою продовольчих субсидій, передових технологій чи інших інструментів. Лише швидке розблокування протоки рятує світ від найгіршого з можливих стрибків цін на продовольство.
Сценарій №4: Політичний колапс
У цьому сценарії втілюються найгірші прогнози як щодо ситуації в протоці, так і щодо «супер-Ель-Ніньйо». Умови вирощування більшості сільськогосподарських культур майже скрізь стають вкрай несприятливими, і водночас увесь світ змушений миритися зі стабільно високими цінами на добрива.
Як наслідок, ситуація стає абсолютно нежиттєздатною для величезної кількості країн по всьому світу. Ціни як на основні продукти харчування (наприклад, кукурудзу чи рис), так і на додаткові товари (як-от какао чи кава), стрімко злітають на всіх ринках і тримаються на пікових позначках аж до 2027 року. Хоча історія знає прецеденти подібних криз — як-от різкий стрибок цін на пшеницю після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, який вдалося пом'якшити завдяки міжнародній співпраці, — навряд чи хоч одна продовольча криза минулого мала настільки всеосяжний характер.
У цьому сценарії виклик, що постає перед урядами світу, є значно серйознішим, ніж у 2022 році. Кумулятивний ефект від одночасного неврожаю в кількох ключових аграрних регіонах та захмарних цін на ресурси робить міжнародну співпрацю майже неможливою. Спільні зусилля, описані в першому сценарії — наприклад, домовленості країн не вводити експортні обмеження на власну сільськогосподарську продукцію, — просто не працюють. Кількість голодуючих стрімко зростає (Всесвітня продовольча програма вже прогнозує, що лише через наближення Ель-Ніньйо ще 49 мільйонів людей опиняться на межі продовольчої небезпеки). Як наслідок, численні країни та регіони охоплюють голодні бунти та соціальний хаос.
Колись стабільні країни сьогодні опиняються на межі вразливості, а деякі з них скочуються у цілковитий політичний колапс. Масові хвилі міграції з держав, що зазнали краху, стають каталізатором політичних криз в інших куточках світу. Просто уявіть собі наслідки сирійської катастрофи 2011 року, але помножені в кілька разів — усе це несе за собою непередбачувані наслідки, відлуння яких стрясатиме світ ще довгі роки.
Джерело — Atlantic Council
