Чуєш цей хруст?
Я іду, а тут перли, і мушлі, і зорі.
Я купаюсь в твоєму морі,
До синіх вуст,
До кривавих ран.
Ти стискаєш в руках ці перли,
Може, ми вже з тобою померли
Десь у серці гарячих саван.
Може, це усе сон,
Може, спрага.
Полон?
Неважливо.
Я торкаюсь твоєї шкіри —
І вени
Несуть мене, наче
Хвилі,
І ось найбільша — ця! —
Приб’є мене до твого
Серця.
Я тепер як дитя.
Течія, веди мене,
веди.
Губи тремтять,
Але
Спробуй хто
вимани мене із води.