Вступ “Я – Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя”.
Він виражає світогляд українського націоналіста-революціонера, що його найвищою метою життя є служіння своїй Нації. Нація – це кровно-родова та духовна спільнота, що впродовж років на спільній землі витворила спільну мову, звичаї і віру, змагаючи постійно до самозбереження і самореалізації, проявила в цілому ряді поколінь спільні ідеї, задуми, заповіти, зуміла керувати сама собою, творити самостійне життя, збудувати власну державу і дальше змагає за всебічний свій розвиток, за духовну єдність, політичну незалежність та соборність. Спільна підсвідома невпинна воля наших предків (одвічна стихія) – творити власне вільне життя і могутність (ідея – провідна думка – дух стихії), що зродилась ще тоді, коли сплила перша крапля крові в обороні нашої землі, через цілі віки спонукувала наших предків ходити в походи, боронити кордони і віддавати життя за рідну землю, сьогодні наказує нам боротися за відродження Нації в могутній самостійній державі і буде вести майбутні покоління до слави та величі. Українська Нація розташована на кордоні Європи і Азії (на грані двох світів), сусідувала з західними державами, як Литва, Польща, Чехія, а на схід – з азійськими народами і племенами. Туди на схід, на далекі степові простори Україна несла світло культури. З нутра Азії від найдавніших часів проходили страшними навалами дикі азійські орди (татарська потопа). Тому-то Українська Нація майже всю свою історію заповнила героїчною боротьбою проти цих кочових орд, обороняючи сама себе, свої землі, а тим самим західні народи перед руїною. В тій боротьбі виплекав український народ лицарські прикмети, героїчну духовність – сприймати життя як боротьбу і загартувався в боях, освячуючи рідну землю кров’ю найкращих своїх синів. В сьогоднішній боротьбі проти новітніх нащадків азійської орди, а також проти всіх ворогів нашої державності, нашої Нації, виконуємо ми, українські націоналісти, священну місію – творити нове життя. Ми боремось за могутню Українську Самостійну Соборну Державу, в якій українці будуть господарями своєї землі, в якій буде справедливий соціальний лад, добробут і порядок. Ми боремось за духовну єдність Української Нації, за нову героїчну духовність, нові моральні вартості. Ми боремось за справедливий лад у світі, за самостійні держави всіх народів на власних землях. Цій боротьбі мусимо посвятитись повністю, не зважаючи ні на які жертви. Мусимо вести боротьбу в усіх ділянках життя, всіма засобами і способами, залежно від обставин і вимог часу.
1. “Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї.”
Найвища наша мета – це розвиток Української Нації, її вільне життя і велич. Найкраще і всебічно нація може розвиватись тільки в своїй самостійній державі, тому ми в першу чергу мусимо вибороти саме Українську Самостійну Соборну Державу. Щоб забезпечити існування майбутніх поколінь нашої Нації, український націоналіст-революціонер готовий віддати навіть своє життя. Українська Самостійна Соборна Держава – це невідкладна вимога для існування і розвитку Української Нації. Без неї наша Нація була поневолена і нищена всякими наїзниками і ворогами. Також і сьогодні грозить їй деградація, духовне і фізичне знищення. Відповідальність перед могилами наших предків, боротьба за заможне і вільне життя всіх українців та думка про життя майбутніх поколінь, наказує вести боротьбу, нищити ворога та віддати всі свої сили і навіть своє життя для неї. Цю заповідь пам’ятали наші предки впродовж сторіч, коли піднімали меч, щоб здобути собі волю. За цю Ідею пролив наш народ найбільше крові в боротьбі з ворогами, встелив густо костями рідні землі, за неї згинули тисячі серед мук, тортур, на палях, гаках, в тюрмах і льохах. В ім’я цієї Ідеї виспівав наш народ найкращі свої пісні, думи, молитви і псалми, трудився в полі і в хаті, творив високу культуру, ростив нове покоління, щоб відомстити кривду, здобути славу. Це все освячує цю Ідею у віках і подає її, як найкращий, як найсвятіший обов’язок життя кожного українця. Цілі тисячоліття боролась наша Нація за гідне існування, хоч приходилося складати величезні криваві жертви, тому і нащадки – українські націоналісти-революціонери справедливо і доцільно продовжують цю боротьбу, щоб не вкрити ганьбою і соромом світлу пам’ять предків. Кров і смерть мільйонів не сміють пропасти даремно, вони кличуть все нових борців до чину. Смерть в боротьбі за волю, могутність і славу України – це вічне життя у пам’яті народу, це вічна слава у вінці Нації, це вічний рай у Господа. Кожна смерть – це новий доказ святості і справедливості нашої Ідеї, її живучості і перемоги.
2. “Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.”
Славою і честю Твоєї Нації є: тисячолітня історія, великі історичні постаті, їх героїчні чини, святі ідеї твоїх предків, їхня войовничість, культура, віра, мова, загосподарена українська земля, здорове сучасне українське покоління. Коли ворог зневажає ці вартості, він топче в болото весь народ і Тебе, бо честь і слава Твоєї Нації – це Твоя честь і слава. Людина, що потоптали її національну честь і славу, є цілком безвартісна. Отже, на кожному кроці гостро і безпощадно поборюй всякі ворожі наклепи і брехні, що очорнюють і плюгавлять Українську Націю. Не дозволяй, щоб ворог викривляв душі людей, щоб говорив одверто в Твоїй присутності проти українського народу, щоб розповсюджував між населенням підлу і брехливу літературу. Не смієш вести з ворогом привітні розмови, розважатися з ним, хвалити ворогів і їхній лад. Хай розгорається в Тобі ненависть і гнів до ворога. Тільки рішучим чинним спротивом зможеш оборонити честь Твоєї Нації.
3. “Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.”
Великі дні наших Визвольних змагань – це національні свята пам’яті славних героїв і важливих історичних подій. Ці дні нагадують нам велич і славу України, героїчну боротьбу нашого народу, велетенські постаті нашої історії, їхні чини і смерті. Святкуючи ці дати, ми духом зв’язуємося з усіма героями, їхніми змаганнями, волею, почуваннями, ідеями, продовжуємо їх в нашому житті, праці, боротьбі, створюючи єдину історичну тяглість, духовний зміст та свідомість історичного покликання. В ці дні вмій утримати святковий настрій, показати зовнішньою поведінкою про святість і вагу цього дня. Коли це скорботний день, шануй його постом, мовчанкою, відмовляючись у цей день від усяких розваг і задоволень, головне – не забувай про тих, що загинули в боротьбі, а їхні могили стоять запущені і занедбані. Використай всяку можливість, щоб разом з народом пережити як слід веселі чи сумні хвилини тих святкових днів.
4. “Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.”
Наша боротьба триває від віків. Найбільші успіхи в цій боротьбі осягнув наш народ за часів князя Володимира Великого. На широких просторах повстала могутня Київська Держава, що її кордони були укріплені потужними валами і лицарськими залогами. Столиця Української Держави – Київ, пишався золотоверхими будівлями, був вогнищем культури на Сході Європи, торгівельним комунікаційним осередком на Захід і Схід. Слава, велич і могутність Княжої держави лунала по цілому світі: володарі чужих держав зав’язували дипломатичні і родинні відносини. Як символ цієї величі української соборної державності був Золотий Тризуб, що його прийняв князь Володимир за державний герб. За таку могутню і соборну Україну, за справу Володимирового Тризуба йшли в походи княжі вої, козацькі полки і нові армії. Отже, гордись славним минулим наших предків, гордись, що Ти є українець, бо перед Твоєю Нацією велике майбутнє. Ніколи українець не був рабом, ніколи не просив ласки у ворога, ніколи не кинув з рук меча, ніколи не відрікався свого народу. Ціни й шануй свій народ, свою мову, історію, культуру і землю. Хто гордий за себе і свою Націю, ніколи не зрадить її, не піде на службу до ворога. Він буде з найвищою посвятою працювати для Великої Справи, а коли прийде потреба, проллє свою кров. Служба для цієї справи творить Тебе повною, вартісною людиною, оздоровлює, веде до ясних чинів і слави. Виконуй кожний наказ так, щоб це свідчило про Тебе, як гідного нащадка великих князів. На кожному кроці між своїми і чужими, в селі і місті, пам’ятай, що Ти є носієм української культури, величі і слави.
5. “Пімстиш смерть Великих Лицарів.”
Вороги Української Нації вбивали її найкращих синів, вождів, провідників, політичних мужів (Великих Лицарів). Вони всі згинули жорстокою смертю від ката за те, що справедливо боролися за волю для Тебе, Твоєї сім’ї і цілого українського народу. Така боротьба є завжди свята, а хто протидіє їй – це є злочинець, тиран. Тому-то помста за смерть Великих Лицарів нашої Нації є конечною, доцільною, справедливою, святою. Гаряча їхня кров, що просякнула чорну землю, кличе про помсту. Ця кров пече Тебе вогнем, щоб Ти не простив кривди. Ця помста була, є і буде святою.
6. “Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.”
Це найважніша і необхідна заповідь для підпільної праці і боротьби. Законспірувати наш рух і осіб, місця перебування, зв’язки і т.д. – це певна запорука успішної і переможної боротьби. Широке пропагування поміж українськими народними масами та чужими народами нашої Ідеї, боротьби, хоробрості і геройства – це обов’язок кожного українця. Не тим покажеш свою щирість, що знаєш і говориш другим про таємні справи, але мовчанкою і героїчними вчинками, що самі будуть говорити про Тебе. Не поширюй непотрібні вістки про особисті справи людей, які працюють в Організації. Не займайся плюгавими і підлими інтригами. Не нарікай голосно на невідкладні обставини, незадовільні успіхи нашої праці, втрати, в присутності сторонніх людей. Твої слова – це наказ для підлеглих, це поради для других, це заклик до боротьби широких народних мас, це свідоцтво про Твій характер і вартість.
7. “Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.”
Твоїм ворогом є ворог Твоєї Нації, що вбиває її боротьбу до волі. До цього ворога будь суворий і жорстокий. На перемир’я з ворогом Ти не йди, бо він Тебе знищить. Хай Тебе не лякає ворожа кров і трупи. Ми обороняємо свою честь, землю, народ, право і життя. Співпрацювати з ворогом дозволяється лише тоді, коли хочеш його знищити.
8. “Ненавистю й безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.”
Для України – для щастя мільйонів тих, що живуть тепер і будуть жити, мусиш посвятити себе цілого. За цю Ідею, не вагаючись, наші полки виступали в далекі походи, ставали до боротьби проти тисячних орд. Отже, ні сім’я, ні дім, ні господарство, ні багатство не стануть Тобі на перешкоді вступити на шлях боротьби. Ніяка небезпека, ніякий жорстокий ворог, ніяке важке становище, ніякий трудний чин не зневірить Тебе, не спинить у праці і боротьбі. Не дивлячись на те, чи політичне становище в міжнародному світі сприяє нам, чи ні, – борись за найвищу святу Ідею, не сходи зі шляху боротьби, не дивись на втрати чи ворожі удари. “Не здавайся, хоч би проти Тебе був увесь світ!”
9. “Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.”
Щоб здобути тайну Організації, знищити наш націоналістичний рух і революційні кадри, вороги можуть вжити різних засобів: просьб і погроз, кривавих тортур і різних мук. Але ніякий шал, ні дикий гнів не поможе ворогам знищити відвічного змагання великої Української Нації до самостійності і могутності. В нашій історії маємо багато прикладів надлюдського геройства, що довершили ті, яких не зламали ні тортури, ні смерть. Це козак Байда, що три дні висів на гаку, але не зрадив свого народу. Жінка – Ольга Басараб, згинула скривавлена від побоїв і катувань, не зрадивши найменшої таємниці. По-геройськи загинули, не зламавшись, Білас, Данилишин, Легенда і другі борці. Їхні імена стали безсмертними. Так поступай і Ти, коли опинишся в найбільш критичному безвихідному положенні. Спокійно і холоднокровно вбити себе, вистрілити собі в лоб, або розірватися гранатою, це доказ Твоєї ідейності, самопосвяти, відваги і витривалості. Так краще зберігається таємниця Організації і ніколи ворог не зможе її здобути. Тоді буде твердо оцементована наша ідейна сила і гарантована перемога нашої справи, що забезпечить вільний розвиток мільйонів поколінь нашої Нації.
10. “Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.”
Здобути Українську Державу набагато легше, ніж її утримати. Це підтвердив історичний досвід. Саме тоді треба докласти найбільше зусилля, щоб розбудувати багатство і силу Української Держави. Українська Нація хоче будувати свою державу на рідних землях (етнографічних та історичних), де жив від віків, управляв ними і закріпив за собою кров’ю у боротьбі український воїн і лицар. Український націоналіст, здобувши Українську Самостійну Соборну Державу, повинен старатися і працювати для розбудови української сили, величі і слави. Він повинен стати борцем за нову людину-українця, за сталевий його характер, високий ідейно-моральний рівень, за націоналістичне виховання молодого покоління, за фізичний здоровий стан української родини. Всі свої сили мусить посвятити для добра Української Нації, для розбудови всіх ділянок духовного і матеріального життя, щоб творити добробут і вільне життя української людини. Для підкреслення того, що ОУН є для її членів не якимось механічним об’єднанням на зразок партій, але окремою вірою в політичній ділянці, було укладено “Десять заповідей українського націоналіста”, що стали загально знаними під своєю грецькою назвою “Декалог”. Сама назва походить від грецьких слів “дека” (десять) та “логос” (слово). Отже, десять полум’яних “слів” – коротких, але таких змістовних заповідей-наказів. “Декалог” був на протязі десятиліть і залишається тепер бойовим катихизмом українського націоналіста. Автором “Декалогу” був Степан Ленкавський, тодішній ідеологічний референт Крайової Екзекутиви ОУН. Вперше “Декалог” був поширений, як вкладка до “Сурми”, влітку 1929 року. Доповненням “Декалогу” мали бути “12 прикмет характеру українського націоналіста” (автор – Степан Ленкавський) та “44 правила життя українського націоналіста” (написані у Львівській тюрмі Зеноном Коссаком). Вони були написані кілька років пізніше, ніж “Декалог” і були продовженням намагання на відтинку ідеології та світогляду членів ОУН створити систему зобов’язуючих моральних законів, які допомагали б вирощувати кадри високоідейних, працьовитих, жертовних і активно наставлених до життя борців за інтереси Української Нації. Всі провідні члени ОУН були зобов’язані самі знати і пояснити їх низовим членам, зокрема юнацтву, в плані ідеологічного вишколу.
Наш канал в Телеграмі
