Не дивуюсь, що мені нав’язані суспільством деякі патерни емоційної поведінки.
А насправді, чим добріше я до життя - тим більше в мені спокою.
Мені не байдуже і до людей і до правильних речей.
І якщо заради правильного доводиться йти далі самій - значить, так треба.
Я втомилась від тих, хто "зловив зірку" і не може спуститись на землю. Згодом їх емоції і его одного дня стануть для них випробуванням.
Люди завжди шукають чогось "більшого", але це більше у простоті. Воно може бути зовсім поруч. У звичайному дні, коли у чомусь нещастить. У хвилинах, коли здається, що все даремно.
Але є одне, що вартісніше за все це: добро всередині.
Воно сильніше за будь-яку втому, невдачу, розчарування.
Це - світло, яке допомогає жити, бачити сенс бути і допомогати іншим. Світло, яке варте навіть життя.
Photo by Uwe Conrad on Unsplash
