Нещодавно побачила рекламу вебінару “Як зробити домашні завдання цікавими, щоб студенти їх виконували?” Seriously? Це із серії “Лайфхаки, як мотивувати студентів”. І зараз поясню свою точку зору.
Я топлю за свідоме навчання, особливо у дорослому віці. Адже ніхто насильно не тягне наc на заняття англійською. І англійська — це не питання виживання. У дорослому віці будь-яке навчання — це про вибір, це про цілі, які треба досягнути, про розуміння, навіщо це мені потрібно, це про відповідальність за ту частину роботи, яка допомагає досягти цих цілей.
Тому не має навіть виникати питання про виконання/невиконання домашніх завдань, адже це важливий етап нашої learning roadmap.
Згадаємо чому?
Якщо коротко, ти скільки років ми вчимо рідну мову — постійні розмови з родичами, тисячі повторень правильної вимови слів, сотні прочитаних казок та вивчених віршиків, у школі майже всі предмети рідною мовою. Скільки годин на це пішло? А у якому віці ви дійсно навчилися розмовляти? Чи могли ви замовити щось у ресторані у 3 роки? Чи могли ви провести ділові переговори у 6 років? Чи могли ви надати конструктивний фідбек у 10 років? Тоді чому дорослі думають, що можуть вивчити англійську, займаючись лише 2 рази на тиждень без виконання домашніх завдань?
Кількість ваших годин, які ви виділили на вивчення мови — один з головних факторів результату. (Другий фактор — якість цих годин :)
То ж що, дорослі та свідомі, нам треба переглянути своє ставлення до домашнього завдання. Звісно, я розумію, що у багатьох невдалий досвід та погані спогади про шкільну домашку. Але я також навчалась в школі, і в мене також не було парку атракціонів з домашніх завдань. Я не жила у світі рожевих поні та єдинорогів. Але якби це не звучало цинічно — домашні завдання нас готують до справжнього дорослого життя. Бо не всі задачі на роботі будуть цікаві, не всі завдання будуть драйвити, а от вміння виконати рутину та нудну роботу, яка необхідна для досягнення цілей, — розвивається ще у школі. Хоча може я помиляюсь і у всіх на роботі лише цікаві задачі і немає рутини?
Перша стадія — це прийняття, що домашнє завдання може бути нудним, нецікавим, але воно відповідає загальній цілі та наближує вас до успіху.
Наступний крок — ключовий, що впливає на кількість ваших годин контакту з мовою. Домашнє завдання як додаткова практика. Це ваш якісний та свідомий додатковий час контакту з мовою — це не про “когось послухав/щось написав”, а контрольоване виконання завдань за певною тематикою,алгоритмом, логікою, щоб відпрацювати окрему навичку — як-от вміння говорити про свій досвід чи вміти замовити їжу в ресторані. Адже вдома, в спокійній обстановці, у вас є більше часу подумати, які з нових слів треба вивчити, де їх можна використовувати, детальніше розібрати текст чи пропрацювати техніку shadowing для покращення вимови та сприйняття інформації на слух. Є також час переробити граматичні таблиці та переліки слів під себе, організувати їх так, щоб було зручно вчити та швидко продивлятися, щоб освіжити знання. Бо ніхто не знає краще за вас, як вам зручно зберігати, візуалізувати та запам’ятовувати інформацію.
Друга стадія — позитивне ставлення до домашки. Бо вона не покарання чи тортури, а можливість попрактикуватись і відпрацювати певні навички. Додатковий час на аналіз граматики та слів, або більш глибоке розуміння текстів чи аудіо.
Виконуючі домашнє можна перевірти свою уважність на уроці. Чи можу я одразу виконати завдання? Чи треба мені перечитати ще раз нотатки з уроків? Якщо треба багато повторювати — то ось точка для росту, чому на уроці я була неуважною? Це такий маячок залученості на уроці та точка самоконтролю.
Третя стадія — аналітична. Домашнє завдання допомагає відслідкувати та оцінити нашу продуктивність на уроці та нашу здатність до запам’ятовування.
Вирішальний момент — мотивація. Згадайте той момент гордості за себе, коли ви перевіряєте домашку на уроці, а там жодної помилки. Невже це не крутий показник ваших знань? Невже вам не хочеться пишатися своїми успіхами? На уроках, де більшість часу приділяється саме відпрацюванню нового матеріалу і постійне спотикання на помилках, невже не хочеться відчути цю мить тріумфу?
Завершальна стадія — мотиваційна. Ідеально виконане домашнє завдання — момент гордості та тріумфу. І це так важливо відслідковувати свої успіхі у навчанні, вони нас надихають не зупинятися на півдорозі.
А тепер повертаємося до теми вебінару “Як зробити домашні завдання цікавими, щоб студенти їх виконували?” . Ми розібрали момент нашої мотивації щодо домашніх (=що викладачі нас не повинні заохочувати її робити, а ми, як студенти, усвідомлюємо, навіщо вони нам). Розберемо, чому все ок з тими завданнями, що вже є в підручниках і що не треба видумувати велосипед (хоча інколи можна покращити колеса або швидкість педалей).
Мені це нагадує обесцінювання роботи експертів та дослідницьких центрів, які роками вивчають наш мозок та як він запам’ятовує інформацію, які створюють домашні завдання, тестують формати та послідовність вправ. Чогось українці часто кажуть, ось закордоном так класно спілкуються англійською! А в нас рівень навчання низький. Забуваючи один факт — іноземці з Німмеччини, Голандії чи Фінляндії використовують ті ж самі підручники, що й українські вчителі на курсах. Нових видавництв не з’явилося. А от чомусь студенти і навіть самі вчителі вважають, що завдання з підручника нудні та неефективні.
Але ж не всі завдання мають бути цікавими! У кожної вправи своя роль.
У підручниках (особливо з General English) завдання побудовані, щоб відпрацювати певну навичку за принципом від простого то складного.
Наприклад, щоб вміти розповісти історію про себе у минулому, вам треба пройти шлях:
Завдання №1. Вибір форми минулого часу з двох запропонованих (= запам’ятовуємо правильну форму).
Завдання №2. Відкриття дужок у готовому реченні (=вміння ідентифікувати яке закінчення або форму написати)
Завдання №3. Скласти речення із запропонованих слів (= у вас є всі правильні інгредієнти, з них треба лише скласти смачну страву — тобто правильне речення)
Завдання №4. Написати відповіді на питання або скласти питання до готових речень (= відпрацювання структури речення та вміння самостійної побудови)
І ось нарешті завдання №5 — те, яке може розглядатись як щось цікаве. Перші 4 відносяться до controlled practice і без них вам буде дуууже важко перейти до free practice.
То ж які ці, цікаві завдання? Написати свою історію про подорож, або залишити відгук готелю на справжньому веб-сайті і надіслати посилання викладачу на перевірку, або написати розповідь про колишнє місце роботи (також можливо на сайті відгуків) і над якими проектами працювали, або розказати про приємний спогад з минулого у вигляді презентації з додаванням фото або відео.
Але ви не зможете виконати завдання №5 без підказок чи помилок, якщо не пройдете спочатку попередні 4 етапи і не доведете до автоматизму форми минулого часу. Бо замість того, щоб думати над контентом розповіді та творити, ви будете кожне друге речення перевіряти, чи правильно ви його побудували, яке це дієслово regular/irregular. Чому? Тому що ці знання не відпрацьовані на попередніх етапах. Або навпаки, ви будете писате, як хочете, з купую помилок, адже вам важливіше поділитися контентом. Або якщо у вас ціль використати нові слова з уроку, то у пориві творчості, ви просто начхаєте на ті нові слова і напишіте історію з тих, що ви вже знаєте.
Розумієте до чого я веду? У кожного шляху до успіху є свої сходи і перешагнути чи перестрибнути декілька сходинок не вийде.
