Авторка: Kiwi
Оригінальний тред був опублікований 18 листопада 2023 року
Розповідь про те, що відбувалось в президентському палаці Польщі, польських службах та польській армії з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року, та як розгортались польсько-українські відносини.
Книга розпочинається із зустрічі Зеленського і Дуди у Віслі в січні 2022 року, яку автор називає алкодипломатією. Було покладено хороші відносини між президентами, що ми вже бачили після 24 лютого.
23 лютого Дуда вирішив їхати в Україну, але на той час літаком він вважав, що небезпечно (так званий смоленський синдром) тому їхав автівкою з охороною. По приїзду на місці вже був президент Литви Науседа, який прилетів військовим літаком дещо раніше.
Дуда був або одним з перших або і першим до кого зателефонував Зеленський але це була більше неформальна емоційна розмова.
Ніхто в Європі не вірив, що почнеться вторгнення. Всі зрозуміли серйозність або вже після початку або за декілька годин до. Єдині, хто більш менш були в курсі - це розвідка США та Британії.
Польські спецслужби зрозуміли про початок вторгнення, коли зафіксували зону радіотиші з білоруського кордону, це означало, що вторгнення буде в найближчі декілька годин.
До цього всього декілька людей в Польщі вірили у повномасштабне вторгнення. Більшість вважало, що буде просто активізація бойових дій на Донбасі, що ціль росії - це сухопутний коридор до Криму, не більше.
Незадовго перед 24 лютим премʼєр-міністр Польщі Моравецький їздив Європою задля обговорення так званих важких часів, які наступають. Він був здивований, що ніхто в Європі в серйозно не сприймав можливість російського вторгнення і залучення з боку білорусі.
З самого початку військові і цивільні польські політики мало вірили в те, що Київ вистоїть. У поляків було мало інформації про оборону міста, навіть попри на свої канали звʼязку в Україні. Не знали точно, наскільки столиця в оточенні і не розуміли план оборони Києва.
Атмосфера [в Польщі] була похмурою. Військові були песимістичними, що «на Дніпрі дива не буде».
26 лютого поляки думали, кому перейде влада, якщо Зеленського вбʼють, та що в кращому випадку Україна втратить частину території і буде як Хорватія. Розглядали, що у випадку вторгнення білорусів, використовувати білоруську діаспору як диверсійні групи в тилу білоруської армії.
Але виявилось,що Лукашенко сам цього боявся і на початку березня планував втекти з Мінська. Він виходив на звʼязок з поляками, питаючи дозволу виїхати через Польщу кудись далі, бо без дозволу росії він би не зміг вилетіти з білорусі, бо російська ППО уже була по всій білорусі.
На початку повномасштабного вторгнення поляки зрозуміли, що зовсім б не втримались, як ми. Їхні військова аналітика щодо нас була невтішною, але ми продовжували боротись, продовжували тримати міста.
З польського посольства в Києві залишились посол, полковник польської розвідки та військовий аташе. Персоналу посольства запропонували залишитися виключно по бажанню. Польський посол навіть отримав зброю в Києві задля оборони.
Польська влада ще до 24 лютого пропонували нашим політикам притулок в себе вдома, вони відмовились, сказали, що залишаються в Україні. Але свої родини вони таки після початку вторгнення вивезли до Польщі. Так, сімʼя Кулеби та його пес жили в міністра закордонних справ Польщі).
Поляки трішки ображені, що Кулеба багато говорив вдячності Борису Джонсону, а не Дуді.
Поляки одноголосно підтримували Україну і навіть не піддавали сумніву будь яку підтримку. Обіцяли стояти поряд з Україною до самого кінця))
Питання про відкриття кордону було прийнято миттєво, як і обіцяв Дуда Зеленському на зустрічі у Віслі. Згадують коли на кордоні в евакуаційному потязі «отримали по лобі» індуси. І зазначають, що це не було нічим спільним з расизмом, просто вони виштовхали жінок, за це і получили.
В перший тиждень кожного дня о сьомій ранку у них починалася військова нарада. Через деякий час у них було по одній нараді щотижня, а через півтори місяці жодної.
Структура нарад була одною: короткий виклад ситуації на фронті, внутрішня служба повідомляла - чи була загроза проникнення, польські генерали розповідали про те, що Україна не витримає і що наступні 72 години будуть вирішальними. (За цих вирішальних 72 години говорили місяцями).
Але частина не розуміла цих генералів і чітко усвідомлювала ситуацію, що потрібна тільки перемога України. Що поляки не воюють, українці воюють за них і єдине, що їм потрібно робити, це підтримувати українців.
25 березня Байден прилетів до Жешува на дводенний візит. Його мав зустріти Дуда, але він запізнився через поломку літака. Того дня він летів з Варшава до Жешува на зустріч, але президентський Боїнг непередбачувано стикнувся з проблемами і відбулася аварійна посадка поблизу Варшави. Поляки досі не впевнені, що було причиною і не виключають можливість диверсії, так як літаку всього три роки, технічних несправностей не було, пілот виконав роботу на відмінно.
Але саме на тій зустрічі з Байденом польська сторона переконала дати зелене світло на передачу польських танків Т-72 нам (до тієї зустрічі американці були проти передачі нам важкої техніки, щоб уникнути так званої ескалації).
Поляки зазначають, що американці були в курсі аварії, навіть не зважаючи на те, що їм ніхто про це не казав. Додаючи, що американські безпілотники проводять розвідку по всьому східному кордоні НАТО. І до 24 лютого вони літали в Україні, в тому числі і до Донбасу.
В листопаді 2021 року американська розвідка доповіла Польщі, що на початку 2022 року буде повномасштабне вторгнення росії, вони розглядали декілька сценаріїв.
США повідомили, що в разі вторгнення планують евакуювати близько 40 тисяч американських громадян з України. За польськими підрахунками це більше ніж насправді американців було в Україні, тому вони припустили, що американці також планували евакуювати всю політичну еліту України.
В перші дні після 24 лютого у розмові між Польщею та Америкою, Джейк Саліван заявив, що «протягом 3 днів, максимум тиждень війна в Україні закінчиться. Буде партизанська війна в лісах без контролю над столицею».
Поляки відповіли ж, що Київ вистоїть (хоч можливо в той час самі поляки до кінця в це не вірили, але наголошували на цьому). Саліван відповів, що Україна скоро зникне.
Зустріч у Віслі в січні 2022 року планувалася ще в 2021 році, до того як дізнались про майбутнє вторгнення росії. Ця зустріч на той час не була задля війни. Хоч поляки підтримували перемогу Байдена, бо він не мав проросійських настроїв, але адміністрація Байдена прохолодно ставилася до Польщі навіть в порівнянні з Трампом. Зустріч у Віслі мала на меті через Україну налагодити відносини з США. Це спрацювало, одразу ж після зустрічі, до Дуди зателефонував Байден.
Поляки не довіряли американцям, після хаотичного відходу США з Афганістану в серпні 2021 року, поляки боялись, що так само буде з Україною, що американці нас покинуть.
Напруження відносин між Польщею та США почалося після прийняття в Польщі закону про заборону абортів. США критикували це рішення, а поляки наголошували, щоб вони не втручались у внутрішні справи Польщі. Але ці розбіжності ніяк не мали впливати на їх союз у боротьбі з росією.
Для хабу матеріально-військового забезпечення розглядали багато міст на сході Польщі. Американці хотіли щоб це був не цивільний аеропорт, бажано екстериторіальний аеропорт.
Поляки ж запропонували Жешув бо там дислокується американська 82 повітряно-десантна дивізія (поляки хотіли мати живий щит), Польща була проти екстериторіального місця, щоб США не діяли без відома поляків і випадково не почали третю світову з території Польщі.
35/ Коли після 24 лютого стало зрозуміло,що українська влада нікуди не виїжджає і Україна бореться, постало питання надання військової допомоги. Першого чи другого дня український посадовець написав по ватсапу одному з польских міністрів,що нам потрібні пальне та зенітні комплекси))
Поляки планували передати Україні Міг-29 і шукали способу передачі, щоб не наражати Польщу на небезпеку. Американці в цьому питання виступили неоднозначно і натравили Зеленського на Польщу, що це Дуда проти передачі МіГ-ів. (В результаті Зеленський особисто телефонував до Дуди)
Поляки пропонували передати літаки через Рамштайн. Польські пілоти були готові прилетіти на МіГ-ах до Рамштайну, а там їх могли забрати українці, але американці були проти. З одного боку США тиснули проти передачі, а з іншого Україна тиснула з нагальною необхідністю.
Американці на Рамштайні критикували Польщу за МіГи. Українці критикували Рамштайн, що у нас немає часу на ці суперечки. В результаті американці переклали провину за затримку на Польщу. Але поляки продовжували шукати як передати літаки.
Поляки розібрали літаки та помістили їх у лісах в прикордонній смузі з Україною, звідки їх забрала наша сторона та зібрала знову.
Польські військові казали, що МіГ-и ніколи не полетять після повторної зборки, але українці справились і літаки були в строю.
Схоже робили і з транспортними літаками. За законами, літаки, які були за межами України на початку вторгнення мали залишитися закордоном. Поляки разом з українцями перефарбовували військові літаки у цивільні кольори і так перевозили в Україну.
10 березня в Польщу приїхала Камала Гарріс - віцепрезидент США. Офіційно вона заявляла, що США будуть боронити кожен клаптик НАТО та кожен клаптик Польщі. Також додала, що Польща має закрити питання з МіГ-ами, бо це негативно впливатиме на мирні переговори України з росією 🤡
Польська влада нічого не знали про візит премʼєр-міністра Польщі Моравецького та віцепремʼєра Качинського до Києва в березні 2022 року. Міністр внутрішніх справ та МЗС Польщі були обурені цим фактом, бо про візит вони дізнались з наших новин.
З початку повномасштабного вторгнення в посольстві Польщі в Україні не було обладнання, яке дозволяло відправляти зашифровані повідомлення. Тому посол та польські посадовці використовували для звʼязку Сігнал))
Коли наступні рази вищі посадовці Польщі їхали в Україну, вони відправляли в росію про це ноту попередження, щоб росіяни не обстрілювали потяг. Коли Байден їхав в Україну в 2023 році, американці застерегли росіян, якщо обстріляють потяг з Джо - то буде 3 світова))
На одній із зустрічей з нашою владою, Качинський сказав про так звану місію НАТО в Україні (абсолютна імпровізація Качинського, не погоджена ані з НАТО, ані з Польщею), за якою війська НАТО мали б вступити у війну.
Зеленський це публічно прокоментував, що не хоче щоб військові НАТО вступали у війну, нам потрібна тільки зброя. Поляки образились на Зеленського, що він прокоментував заяву Качинського, виставивши його старим дурачком))
Після деокупації Київщини президент Литви наполягав на приїзд до Києва. Поляки спершу не дуже хотіли, щоб Дуда їхав, через питання безпеки, але у них було бажання показати свою рішучість і підтримку. 13 квітні президенти Естонії, Латвії, Литви та Польщі приїхали до Києва.
На зустрічі Веймарського трикутника (Польща, Німеччина, Франція) 8 лютого 2022, на якому мали обговорюватись деескалація в Європі, німці та французи приїхали з готовими заявами, щоб схилити Україну до виконання Мінських угод, хоч сама росія їх не виконувала.
Польща була проти і в результаті французи грубо на них тиснули. Польща заявила, що наступна подібна зустріч та обговорення мають відбуватись за участі Зеленського. [Польща неодноразово стояла на тому, що ніяких рішень про Україну без участі українців]
Після 24 лютого стали звичними так звані військові кабінети. Поляки шукали, яку вигоду можна отримати для себе та України з ЄС та НАТО. Польща була першою країною, яка висунула ідею надання Україні перспективи вступу в ЄС.
Нідерланди блокували цю ідею та шукали альтернативу. Шольц також зробив цю ж помилку. Україна запропонувала Польщі, що надання нам статусу кандидата був би вигідним і підняв би дух людей. Польща підтримала нас і вже 26 лютого Дуда готував звернення до ЄС з цією пропозицією.
Дуда особисто обдзвонював президентів Бухарестської девʼятки, щоб вони підтримали надання Україні статусу кандидата і допомагали переконувати країни Західної Європи в цьому.
До прикладу у розмові зі словенським президентом Пахором, Пахор сказав, що не розуміє до кінця ситуацію з Україною, але готовий підтримати, якщо це важливо для Польщі.
Штайнмаєр же рішуче відмовив Дуді, зазначаючи: «мій уряд ніколи цього не підтримає, мій парламент ніколи цього не підтримає. Це безвідповідально, це розрив єдності». Але Дуда його переконав, наголошуючи - або Україна іде з росією, або з ЄС.
Дуда також телефонував Шарлю Мішелю та Урсулі Фон Дер Ляєн. Вони ж сказали, що спершу говоритимуть з Макроном, бо у нього також є ідея. (Ніхто не каже «ні», але і жодного розвитку).
Рютте (премʼєр-міністр Нідерландів) спершу відмовлявся підписувати так звану перспективу вступу України в ЄС, але і не казав ні, аргументуючи, що боїться активізації євроскептиків. Словаччина пропонувала Польщі телефонувати знову і знову.
Президентка Словаччини виявилась хорошою союзницею та активно допомагала Польщі в просуванні надання статусу кандидата в ЄС для України. В результаті Словаччина та Польща дійшли до того, що поляки обдзвонюватимуть праві країни, а Словаччина ліберальні))
Україна зі свого боку створила так званий вʼїзний квиток в Київ. Хто з європейських політиків хотів поїхати до Києва [щоб показати свій статус стійкого лідера демократичного світу], має заявити про підтримку України на вступ.
Так 16 червня 2022 року Макрон, Шольц та Драгі приїхали в Київ оголосити свою підтримку Україні та заявити про готовність реалізації євроінтеграції України. Вони не запросили Дуду, хоча саме Дуда був ініціатором.
Натомість вони запросили президента Румунії Клауса Йоганніса з так званого «східного флангу», але вони відмовились їхати з ним в одному потязі, показуючи свою зверхність до країн східної Європи.
У ЄС досі існує умовний поділ країн за західну Європу та східну. Представники заходу вважають країни сходу нижчими за себе. І тільки повномасштабне вторгнення змінило розклад сил,та показало що східна Європа є більш рішучою та серйозною у питаннях національної безпеки регіону.
Це було підтверджено, коли Польща разом з коаліцією деяких інших держав ініціювали передачу Україні німецьких «Леопардів». Німці довго пручались і врешті коли здались, то першим ділом звернулись до США, щоб не визнавати, що погодились на польську ініціативу.
На початку березня була надія на припинення вогню. Посередником у переговорах між Україною та росією виступив Абрамович за рекомендацією Зеленського. Був страх, що Туреччина тиснутиме на Україну і Зеленський просив поляків не допустити припинення вогню на умовах росії.
Абрамович керувався виключно своїми інтересами. На той час його статки були під санкціями та заблоковані. Він казав полякам, що радий допомогти але мало, що може зробити через ці санкції.
На другій зустрічі Абрамович був в не найкращому стані, в дорозі до Анкари йому ставало гірше. Припускали, що його могли отруїти радіоактивними речовинами, але це не підтвердилося. Поляки припускають, що до отруєння могли бути причетні росіяни, які не хотіли припинення вогню.
Поляки також брали участь у переговорах України і росії в білорусі. Українську сторону супроводжували польські військові, а польські політики брали участь в переговорах разом з українцями.
Також польська сторона була залучена у обміні Медведчука, його переправляли з Польщі до москви.
Справжнім квестом виявилось питання передачі зброї для України. Ще до 24 лютого Україна просила ті ж боєприпаси. Проблемою для Польщі стало власне Міністерство Національної Оборони. Вантаж готувався до відправлення декілька тижнів.
На питання поляків до міністерства чому так довго, ті відправили: «армія діє по частинам, якщо якась ланка не справляється і ламає кінцевий результат, то це не проблема міністерства».
Шмигаль телефонував до Моравецького, наголошуючи, що нам потрібні боєприпаси терміново. В результаті Моравецький доручив роботу Урядовому агентству стратегічних резервів, щоб уникнути бюрократії Міністерства оборони.
За три дні після телефонної розмови, боєприпаси вже були поблизу Жешува, де 23 лютого їх забрали український літак Антонова. Це був останній рейс до Києва. (Полякам було соромно за хаос та затримку зі свого боку).
Після початку повномасштабного вторгнення все ще була важка ситуація з озброєнням. Бували випадки, що відправляли якесь озброєння без відома Міністертсва. Резніков якось подякував міністру оборони Польщі за зброю в твітері, а сам міністр нічого не знав про ту передачу.
Після початку війни в 2014 році в Україні були натівські інструктори і після 24 лютого стояло питання їх евакуації з України, щоб вони не потрапили у полон до росіян. Під час одного з російських ракетних обстрілів Броварів, там були польські військові.
Замість евакуації з України, багато з них разом з британцями навпаки поїхали на схід до Харкова та на Донбас.
Польське політичне керівництво наполягали на негайні евакуації польських військових. В той час як польські військові наполягали, що треба якомога довше затриматись задля збору розвідданих про війну бо «в разі нападу росії на Польщу, росія діятиме схожим чином як і в Україні».
Під час візиту Моравецького та Качинського до Києва, американці попросили поляків забрати з України двох поранених американських військових, які нібито були як цивільні в Україні. Вони виїхали одним потягом з поляками, в одного з американців була ампутована нога.
На перші переговори України з росією 28 лютого, українців супроводжували поляки. Вони летіли з Польщі до Білорусі вертольотом Black Hawk. Одного разу вони помилково приземлились десь на дитячому майданчику, потім десь в полі і тільки з третього разу там де треба.
Поляки привезли українську сторону до Бресту, де їх зустріли білоруси і забрали до Гомеля на самі переговори. Поляки боялись, що українська сторона більше не повернеться, але пізніше білоруси таки привезли українців до Бресту, звідки їх забрали поляки.
Поставки зброї застрягали через бюрократію. Спершу сподівались, що перевозити будуть українці, щоб не наражати поляків на небезпеку.
На початку повномасштабного вторгнення, польська влада викупила в себе 80 військових вантажних машин, які під час виробництва мали деякі дефекти, тому не потрапили на баланс в польську армію. Ці машини їздили без реєстрації тож офіційно їх не існувало.
Одного разу стався інцидент. Машини везли до Жешува,де їх вантажили і дальше вони їхали в Україну. Одна з машин по дорозі перевернулась і з неї випало багато протитанкових мін. Це було ввечері, тому не було кому ці міни зібрати.Дуда особисто телефонував, щоб негайно це прибрали.
В якийсь момент вирішили створити приватну компанію де працюватимуть військові та колишні офіцери. Це не була класична військова кампанія по прикладу Вагнера чи Блеквотер, а як інструмент для обходу бюрократії.
Люди з кампанії транспортували боєприпаси та зброю. У Жешуві було багато різних військових. Одного разу до людей підійшов чоловік з Агентства внутрішньої безпеки та запитав звідки вони. Хлопці відповіли, що з CBN (назву на місці придумали). Так було створено нову службу.
CBN їздили в Україну на схід, на початку передавали різну зброю в новостворені добровольчі підрозділи в Харкові. Пізніше ГУР взяли їх під свій контроль.
Кампанія перевозила зброю, забирала захоплену російську техніку, навіть возили гроші. Також вони закуповували російську техніку в торговців зброї, які мали контакти в України, задля подальшого аналізу цієї техніки.
Поляки дійшли висновку, що компанія була ефективнішою за державу. Це була важлива ланка у війні. У них були переваги спецпідрозділів і не було недоліків бюрократії.
У білорусі вони планували створити роту, щоб проводити психологічну кампанію задля тиску на білорусів.
На початку вторгнення українці боялись, що поляки тиснутимуть на нас, щоб ми йшли на переговори. Був страх, що поляки у разі падіння України претендують на наш Львів. Після підтримки, ці переживання повністю зникли.
Під час другого візиту Дуди до України де він виступив у Верховній раді, був пік найкращих відносин між Дудою та Зеленським. Українці вітали Дуду і в магазинах, і на вулиці. На Кримській платформі Дуда сказав декілька слів українською, за що отримав вдячність від українців.
У травні 2022 року почалася так звана гонка за Україну, хто зробив найбільше у підтримці України, хто справжній герой. Величезна кількість світових лідерів приїздила до Києва та Бучі. Всі хотіли мати гарні фото з війни, бронежилет, каска, прогулянка по розбомбленій столиці.
Українці скористалися ситуацією та марнотратством світових лідерів, які бажали стати частиною історії. Українці обіцяли всім і медалі, і фотографії. Приїжджайте зі зброєю, а ми вам скільки завгодно медалей та фотографій. Але до поляків завжди було особливе ставлення.
Одного разу польські політики посварились за опубліковані фотографії в твітері Зеленського. Один з політиків був незадоволений, що він на задньому плані))
Ініціативу так званого світового воєнного туризму підхопили і інші області, люди приїздили в Львів, Тернопіль, Харків, Чернігів, Миколаїв, Одесу. Це було цинічно, але ми боролись за власне виживання.
Був інцидент, коли одному польському політику медаль Ярослава Мудрого відправили до Польщі в пакетику. Він засмутився і сказав, що не прийме її доки Зеленський особисто не вручить. Так і сталося, медаль вручив Зеленський, а фото опублікували в твітері.
Після візиту Дуди в Київ в травні 2022 року, коли він виступав в Верховній раді, він втомився від війни в Україні. Перед цим у нього було бажання увійти в історію як той, хто боровся за Україну, але йому набридло і він переключився на внутрішню боротьбу з власними міністрами.
Ще в кінці серпня був третій візит Дуди до Києва на відкриття Алеї Сміливості, де перша табличка була з іменем Дуди в знак подяки. Але президент Польщі вже тоді «більше не відчував сходу».
Польщі не подобалась деяка політика України. До прикладу поляки хотіли отримати захоплену російську техніку щоб дослідити, але українці вимагали заплатити за неї. Так, ця техніка була корисною задля покращення якості власної оборони, але поляки були ображені на Україну.
Ще один фактор, їм не сподобалося, що Зеленський у інтервʼю російським журналістам в березні 2022 року розкритикував заяву Качинського щодо вступу НАТО і війну, наголошуючи, що нам не потрібні військові НАТО, нам потрібна зброя.
Качинський [впливовий політик старої частини правлячої партії Польщі PiS] це запамʼятав.
Вже до падіння ракети в Польщі, відносини між державами перейшли а формат МЗС, але вони ще тримали контакт.
Полякам не сподобалось, що українці воліли вести власну зовнішню політику без посередництва Польщі. Що українці не завжди ділились інформацією з поляками про свої відносини з американцями та іншими державами.
Восени, коли росія почала обстрілювати критичну інфраструктуру України, поляки боялись, що буде нова міграційна хвиля з України. Поляки вирішили скористатись ситуацією та за прикладом України вимагати від ЄС для Польщі надання більше фінансування, щоб справитись з біженцями.
В результаті навали українських біженців в Польщу не сталося. Росія продовжувала активно обстрілювати нас, але Україна стояла. Відносини Польщі з ЄС дещо погіршились.
В середині листопада українська ракета ППО впала в Польщі. Поляки чекали розмови з Зеленським, але він не дзвонив. Вони розуміли, чому Україна стоїть на тому, що це російська ракетаm але одночасно не могли зрозуміти, чому українці не визнають, що вона наша)))
Зеленський хотів активувати 4 статтю НАТО, але американці та Польща були обурені цим. Поляки припускають, що Зеленський міг і сам не знати, що це наша ракета, але конфлікт тривав. Поляки не хотіли публічного розголосу щоб не дискредитувати ані Україну, ані Польщу.
Але їх обурювала позиція України. Тоді в Польщі від ракети загинуло дві людини. Поляки були на межі, бо всі говорили про велику кількість смертей в Україні, про тисячі загиблих українців. А вони не могли дозволити собі ці дві смерті, це було занадто.
Польща запропонувала, щоб Україна зробила грошову компенсацію з власного бюджету родинам загиблим полякам. Байден, Шольц, Сунак та Макрон були на стороні Польщі.
В якийсь момент Валерій Залужний особисто зателефонував генералу польського Штабу та попросив вибачення за інцидент з ракетою. Але це було на військовій лінії, політикам цього було мало, тому продовжилась суперечка.
Польща розглядала можливість, щоб німці розмістили свої системи Patriot на польському кордоні. Пізніше це переросло у те, що поляки просили передати системи Україні. Німці виправдовувались, що їм американці не дозволять, і взагалі українці не вміють ними користуватися.
Здавалося, що ситуація у відносинах покращується, але стався один інцидент. У грудні 2022 року в кабінеті голови польської поліції вдома здетонував гранатомет, який йому подарували українці під його час візиту в Україну.
Поліський поліцейський звинуватив в інциденті українців, зображаючи себе жертвою та вимагаючи пояснень з боку України.
Приблизно в той час під Бидгощем прилетіла російська ракета, яку ніхто не шукав. Потім над Польщею літали білоруські повітряні кулі, які також всі ігнорували. Ряд цих подій призвів до того, що Польща втратила авторитет в очах України.
Коли Зеленський вперше після 24 лютого їхав в США, поляки про це не знали. Вони знали, що укр делегація їде, а про Зеленського дізнались вже на кордоні. Дуда погодився зустріти його в Жешуві. Перед цим, Єрмак пропонував Дуді поїхати з Зеленським в Бахмут, але той відмовився.
Поляки дуже близько сприйняли на свій рахунок те, що Зеленський їздив по Європі і Польща відійшла на другий план. Так само як Байден та інші світові лідери надавали перевагу їхати в Київ, а не в Варшаву.
Одного разу Байден мав відвідати Україну, а потім Польщу, але він затримався в нас. Це обурило Польщу. Їм не подобалось, що Байден був так званою зіркою в Україні, його всі вітали на вулицях, а про Дуду забули. В Києві проголошували історичні промови, а в Варшаві ні.
В лютого 2023 року відбулася перша передача чотирьох «Леопардів» Україні. «Леопарди» мали їхати з заходу Польщі до Кракова і далі до Жешува, але невідому чому вони опинились в Лодзі. В результаті зустріч Моравецького та Шмигаля затрималась на декілька годин, доки чекали «Леопардів».
У квітні після того як «Зеленський з простягнутою рукою» їздив по Європі та США, було оголошено про його візит до Польщі. Очікувалось, що Зеленський проситиме зброю як завжди, але на ділі підписали контракти на купівлю зброї, а не безкоштовну передачу.
Під час візиту Зеленських до Варшави, Моравецький вже готував заборону на імпорт сільськогосподарської продукції з України до Польщі.)))))
На зустрічі говорили про прорив відносин між Польщею та Україною. Українська делегація поверталась у піднесеному настрої, а в цей час у Варшаві готувалась заборона на імпорт)))))
Український агробізнес працював на ринку Польщі. Звісно у співпраці з польськими компаніями. Польська влада не могла це контролювати, тому було два вибори - або перезавантаження державного апарату задля регулювання або перекрити кордон з Україною))))
Польський бізнес мав свою вигоду. Вони задешево купували корма для тварин, за рахунок чого збільшували свій прибуток на ринку. Польща не хотіла допустити Україну до ринку Європи.
Під час візиту Зеленського мали підписати контракт на постачання зброї в Україну. Серед них - бронемашини «Росомак» та самохідний міномет «Рак». Українці були зацікавлені та погоджувалися на підписання протоколів про наміри використання.
Україна хотіла купувати за системою покупки за кредити країни-продавця. Так ми купували французькі Caracale. Але поляки відмовились, вони хотіли віддати техніку, але і хотіли заробити на цьому.
В якийсь момент на вищих польських зустрічах вони вирішили думати, чого хочуть від політики щодо України. Вирішили, що мають слідкувати за відбудовою, щоб Україна не була просто інвестицією.
Вони не хотіли, щоб коли в майбутньому заходитиме польський бізнес в Україну, а там «пиріг уже поділено». Поляки розглядали як перспективне місце для себе Харків. Але хтось поширив чутки, що Польща відповідатиме за відбудову Донбасу, це для них було категоричне ні.
За словами з книги: «відбудова Донбасу - це пусті обіцянки, ніхто не вірить, що ці сепаратистські республіки, які є напівдержавами чи напівдиктатурами, коли-небудь будуть відбудовані».
Під час візиту Дуди у Львів в січні 2023 року були підписані декларації про надання Польщі пріоритету у майбутній відбудові. Також польським громадянам надавалась такі ж права на бізнес, як і українцям.
Єврокомісія розкритикувала Польщу за заборону експорту українського зерна. У відповідь Польща почала збирати групу близьких їй країн з Центрально-Східної Європи на власну підтримку 🌚 «Боротьба була на два фронти: з Єврокомісією та Україною».
Поляки були здивовані, що українці після цього їздили в Брюсель, шукаючи підтримки в ЄС. Вони сприйняли це ледь чи не удар в спину. Після почали шукати підтримки в Німеччини та Франції.
В травні Зеленський отримав нагороду Карла Великого в Ахені. Багато політиків хотіли долучитись до дійства. Моравецький хотів виголосити промову. Зеленський попередив поляків, що не поїде до Ахена, якщо буде промова Моравецького.
Дуда вів свою політику щодо України так, як йому казало його оточення. (PREZYDENT-DŁUGOPIS - коментар Мортіса). В оточенні відбулася зміна людей, які відповідали за зовнішню політику Польщі. Але вони конкурували між собою за вплив на президента, конкурували за зустріч зі світовими віп-персонами.
В 2023 році, на черговому зʼїзді Веймарського трикутника Польща хотіла, щоб зустріч відбувалася в Києві за участі Зеленського, як погоджували в 2022 році, але Шольц був в кращому становищі, ніж рік назад, і відмовився.
Німеччина просувала зміну в голосуванні ЄС. Якщо раніше для прийняття рішень потрібні були всі 27 голосів, [від] кожного члена, то тепер достатньо більшості [у] 15 голосів. Польща проти цього закону, бо це означало, що вони більше не зможуть блокувати те, що їм не подобається.
Під час т. зв. «повстання Прігожина», Байден мав телефонні розмови з головними лідерами Європи плюс Зеленський. Польща образилась, що Байден не зателефонував Дуді, так ніби забули роль Польщі від початку 24 лютого.
Перед відзначанням вісімдесятої річниці Волинської трагедії, українська сторона дала добро на ексгумацію польських жертв трагедії, Польща зі свого боку не дала добро для України. Україна заявила, що це не нормальна поведінка у відносинах.
На вшануванні памʼяті загиблих у Луцьку українська сторона заявила про «вшанування памʼяті невинних загиблих у Волинський трагедії». Поляки образились, що українці не сказали, що це було [з вини] УПА.
В Луцьку українці все ще схвально вітали Дуду на вулицях, це тішило самолюбство Дуди. По поверненню до Польщі, вони дискутували в Президентському палаці про невдячних українців, і що більше нічого нам не дадуть)))
Ці всі події вплинули на саміт НАТО у Вільнюсі, нікому [з поляків] не було діла до України. З Польщею припинили розмови про польські гарантії безпеки. Зеленських вів переговори з G7, не згадуючи Польщу.
Якщо країни Європи нарощували свою допомогу Україні з часом, як, до прикладу, Нідерланди та Данія погодили передачу Ф-16, то Польща втрачала свої позиції, які були на початку повномасштабного вторгнення.
Полякам не подобалося, що Україна продовжує тиснути на Польщу із зерном перед їх виборами в жовтні, послаблюючи правлячу партію, аргументуючи це тим, що Польща вже в ЄС і переживе тиск Брюсселю, а от вступ України в ЄС залежить в тому числі і від Польщі.
На вересень були заплановані низка спільних зустрічей та конференцій дотичних до польсько-українських відносин у сфері будівництва. Ніхто з української сторони не приїхав. Поляки припустили, що Зеленський заборонив українським політикам їздити до Польщі.
Поляки заявили, що це українці маніпулюють ними, хочуть розʼєднати єдність польського уряду та президента. Але українцям нічого не вдавалося, поляки були єдині.
У відповідь Зеленських заявив, що поляки діють в інтересах росії, на що поляки дуже образились. На фоні цього Моравецький заявив, що Польща більше не постачатиме зброї України, за словами поляків ця заява ні з ким не була узгоджена, хоч і була правдивою.
На Польщу покотився шквал телефонних дзвінків з боку інших держав, так як Польща все ще залишається логістичним хабом для постачання зброї Україні.
Це все було на фоні суперечки з Ізраїлем, яка виникла щодо поправки до закону про Інститут національної памʼяті, де Моравецький заявив, що серед євреїв також були злочинці [під час 2 світової].
Поляки припустили, що українці разом з німцями працюють щоб розсварити президента і прем’єра Польщі, тому почали думати як вони можуть тиснути на Україну. Сферу безпеки вирішили не чіпати, бо їм це самим потрібно.
Тож згадали, що вся українська логістика йде через Польщу, тож вирішили запровадити так званий «пакет малої мобільності для українців», просто вирішили звернути детальну увагу на логістичний бізнес)))
Поляки перед виборами розганяли в себе тезу, що Зеленський разом з Францією та Німеччиною намагається повалити уряд Польщі, і підкреслюють, що це здавалось досить слабким, бо в реальності так звана гра Зеленського не працювала)))
На питання чи після всього, що відбулося у відносинах між країнами, чи поляки змінили б свою думку щодо підтримки України на початку вторгнення, поляки відповіли, що ні, вони б всерівно підтримували Україну бо це було важливо, бо українці боролись за своє виживання.
В якийсь момент вони зрозуміли, що Україна зміниться після цієї війни: «зранена, але при цьому з сильною підтримкою світу, з успішною політикою на міжнародній арені, з сильною армією, народилася нова країна, яка грає за власними правилами».
Пряма мова: «Певною мірою ми втратили історичний шанс домовитись. Діючи разом, Польща та Україна могли б координувати безпекову політику всього регіону. Але, зрештою, саме Німеччина змогла запропонувати Україні більше, як і фінпідтримки, так і підтримки на міжнародній арені»
Поляки вирішили, що буде чудово зіграти на опозиції в Україні. Вони почали зустрічатись з опонентами Зеленського в неформальних зустрічах. Дехто з опозиції сам запропонував співпрацю. Це чудова можливість для поляків на темі виборів в Україні, яку вони активно підтримують.
У поляків щодо цього є тільки два побоювання: чи доцільно якщо в Україні буде нелегітимна влада під час війни (бо декілька мільйонів українців або в окупації або за межами України не зможуть голосувати), та чи ця так звана українська опозиція не домовляється ще з кимось))
*Висновки автора книги*
В першій частині книзі польська влада пояснює, чому робили те, що робили, чому підтримували Україну, та як приймали рішення всупереч обставинам.
Успіхом було те, що Польща чи не єдина від самого початку стояла на позиції, що Україна вистоїть - та більше того, переможе. Зброя, дипломатична підтримка, допомога біженцям дали Польщі відігравати ключову роль на міжнародній арені в перші 100 днів війни.
Переломним моментом стала українська ракета та відсутність співпраці з української сторони.
Автор наголошує, що дружба між Дудою та Зеленським була короткою через людську відмінність: «Дуда - інтелігенція з Кракова, Зеленський - хуліган з Кривого Року [так зване східняцьке бидло]». Через це Зеленський переграв Дуду.
Основна помилка польської дипломатії в тому, що їх цілі ставали нереалістичними. Сильна позиція Польщі на міжнародній арені на початковому етапі вторгнення не могла тривати вічно, а альтернатива не працювала.
Польська сторона вважала себе регіональним лідером, але поряд таким ж були українці і польська влада не хотіла з цим миритись. Україна була у виграшній позиції на міжнародній арені в центрі уваги з великою міжнародною підтримкою, з роботою з країнами колишнього СРСР.
Зеленський спромігся розбудувати регіональну політичну силу, в той час як польська влада загравала з зерновою кризою і не знала сама як її вирішити, і перед виборами не могла собі дозволити дати задню. ПіС не хотів собі дозволити програти вибори, тож грав на поляках.
Автор згадує Єрмака, який відіграв не останню роль у закритті так званого «проекту дружби» між Польщею та Україною. Єрмак будував свою політичну карʼєру в оточені колишніх депутатів партії регіонів.
Автор також порівнює Дуду і Коломойського. Те, як Зеленський віддав розпорядження на арешт і допит Коломойського, так званого свого патрона-олігарха, означало що Зеленський легко позбудеться впливу Дуди.
В той час як Зеленський активно розбудовував міжнародні відносини з лідерами Європи та Америки, Дуда був зайнятий внутрішньою передвиборчою політичною кампанією, що віддалило позицію президентів один від одного на міжнародній арені.
Глава польського МЗС не справлявся з зовнішньою політикою щодо України чи Вашингтону, бо боровся за місце у Сеймі. Голова Бюро національної безпеки просто зник з політичної гри. Голова Міністерства національної оборони намагався пояснити польським виборцям політичні ідеї.
Туск готувався налагодити відносини з Зеленським ,підставляючи ПіС під ризик перед виборами. В цих умовах Дуда казав, що шкодує про провал так званого «проєкту дружби». Качинський ніколи не цікавився Україною, його політика була спрямована на користь Польщі та послаблення росії.
Для представників ПіС важливими були внутрішні процеси, в тому числі посилення та модернізація польської армії.
Помилкою Польщі було те, що Польща не афішувала, що чогось очікує взамін на передачу зброї. До прикладу Словаки відкрито казали,що передають свої застарілі системи С300, а взамін отримують нові системи ППО. Польща ж передавала, отримуючи взамін тільки обіцянки від Німеччини та ін.
Україна переграла Польщу у зерновій кризі, знайшовши підтримку в інших країнах та тиснучи на больові місця Польщі на міжнародній арені. В результаті польська гра призвела до втрати Польщі в лідерстві інтеграції України в ЄС.
Німеччина погодилась стати адвокатом України в ЄС, паралельно працюючи над реформування структур ЄС під нове велике розширення на схід та на Балкани. Польща зрозуміла, що в ЄС ми з ними не завжди матимемо спільні інтереси і так званої Польсько-Української держави не буде.
Восени до Києва приїжджали міністри різних країн для укладання договорів про співпрацю в сферах виробництва зброї. Але Польща не відповіла на запрошення, аргументуючи, що нічого не отримувала)) (вони про це шкодують, бо думали, ще це буде безкоштовно, а там крутились гроші).
Жозеф Боррель скликав Раду міністрів ЄС із закордонних справ до Києва, щоб висловити свою солідарність та підтримку майбутньому члену ЄС. Тільки один міністр був відсутній - польський. Підозрюється, що це було зроблено з метою підтримати Туска та висловити незадоволення від ПіС.
На початку Польща мала шанс увійти до ліги країн-лідерів, але для цього їм потрібно було розраховувати свій потенціал більш реалістично. Припинити свої дипломатичні війни з Німеччиною, США та Єврокомісією. Навіть попри деякі хороші ініціативи, ПіС провалив свою політику.
Від пані Ківі:
Що я добавлю від себе: вітаю, ви побачили, як працює так звана велика міждержавна політика. Сподіваюсь поняття «братські народи» ви викреслите назавжди зі свого лексикону. Кожна країна завжди діє виключно у своїх інтересах, шукає оптимальні рішення для себе.
Побудова, розвиток та підтримка дипломатичних відносин - це складна робота. Зовнішня політика не існує окремо від внутрішньої політики і навпаки. Невиважені дії, короткострокові рішення можуть мати наслідки. У цій великій грі багато гравців і кожен грає за своїми правилами.
Забула добавити щодо достовірності. Автор - польський журналіст, який вивчає Східну Європу. Книга написана в стилі «цитати анонімних міністрів/дипломатів/наближених до влади людей» та інших. Підтвердити написане інколи просто неможливо, тому вам судити щодо достовірності.
