Відрізняю роки за подіями літа,
Відрізняю за рухом лінії фронту.
За тим, сплю я ще повністю гола чи вдіта,
За тим, чи в дім ракета може прилетіти.
Історична драма шліфує минуле,
Й воно градами розриває наше "тепер".
Ми стаєм з-під руїн, з уламків старого,
А час йде, не залишаючи нам жодних дверей.
Як казав Аристотель: життя — драма,
Проста чи складна — вирішує мить.
Кульмінація — там, де стоїш перед прірвою
Й обираєш: зламатися чи далі іти.
З днем народження мене)
Бо внутрішній критик - це теж я)
Ніби мотузки — на тілі й на шиї,на стопах, на спині, сідницях і грудях, я гублюсь у мінному полі бажань.
Я написав дещо божевільне, чи може геніальне? Не знаю, але краще шаленство у голові, аніж порожнеча.. Я не знаю де публікуватися. Не знайшов активного середовища взаємодії автора з читачами, а мене цікавить саме зворотне спілкування.
Погляд щось скаже, коли світ замовчить. Важливе, трагічне. Тільки не сьогодні, не в загублені години, відчуття тривожить. Правда болю голови, впертість привела до миті, невловимо особлива любов.
Я написав дещо божевільне, чи може геніальне? Не знаю, але краще шаленство у голові, аніж порожнеча.. Я не знаю де публікуватися. Не знайшов активного середовища взаємодії автора з читачами, а мене цікавить саме зворотне спілкування.
Погляд щось скаже, коли світ замовчить. Важливе, трагічне. Тільки не сьогодні, не в загублені години, відчуття тривожить. Правда болю голови, впертість привела до миті, невловимо особлива любов.
