Відрізняю роки за подіями літа,
Відрізняю за рухом лінії фронту.
За тим, сплю я ще повністю гола чи вдіта,
За тим, чи в дім ракета може прилетіти.
Історична драма шліфує минуле,
Й воно градами розриває наше "тепер".
Ми стаєм з-під руїн, з уламків старого,
А час йде, не залишаючи нам жодних дверей.
Як казав Аристотель: життя — драма,
Проста чи складна — вирішує мить.
Кульмінація — там, де стоїш перед прірвою
Й обираєш: зламатися чи далі іти.
я є частиною твоєї прози
Це подорож у глибини внутрішнього світу, де кожна емоція — це хвиля, кожен крок — це виклик, а сила прихована за незліченними гранями власної сутності. Це мій шлях до прийняття себе, зіткнення зі страхами та відкриття потужної енергії, яка вирує всередині.
Цей вірш — протистояння із світом у його найтемнішому прояві. Це історія про спроби маніпуляцій, тиску й обмежень, які накладає реальність, і про незламний дух, що відмовляється підкорятись.
