Відчула, що пора в терапію і пішла. Шкода, що не у кожного є така можливість і переконання, що це необхідно.
Та зараз не про це.
Говорю в якийсь день з психологинею про нереалізованість, про брак мотивації, але бажання бути КИМОСЬ. Типу хочу бути річ біч. Вона приводить варіанти типу треба пробувати, не боятись, монетизувати хобі, йти туди куди страшно. Відчула, що вона більше мотиваційний коуч, аніж психолог. Хоча це мій перший, нема з чим порівнювати.
Так от інсайт: а може не всім треба бути вмотивованими, цілеспрямованими, мати кар’єрний розвиток і т.п., може приземленість, стандартність то моя тема? Я звісно хочу розвиватись, але може мені воно не треба? Кожному своє?
Добре, я обдумаю це, коли підлікуюсь антидепресантами від тривожного розладу.
Чесно, я щиро сподіваюсь, що пігулочки можуть покращити моє самопочуття і думки.
