Цим довгочитом я відкриваю серію дописів мого щоденника. Влаштовуйтеся зручніше, будемо трепанувати мою голову і за аксончик витягувати кожен нейрончик для подальшого аналізу і ремонту.
Взагалі розумні люди радять вести щоденник від 3 особи, казати на себе “він”, але я ще трохи не доріс до такого, пахне це чимось крінжовим в моїй голові. Тому…
Чому я вирішив вести щоденник?
Я веду щоденник вже десь півтора року. Стараюся приділяти цьому трошки часу щодня. І от сьогодні вранці читав і щось мені захотілося робити це не приховано, а на публіку. Чому б і ні?
Так я можу навчитися бути відвертим з кимось, можливо, отримати якісь цікаві поради та і просто отримати хоч трохи уваги.
Це відрізняється від того, що я робив до того. Зараз я не хочу показувати своє життя хоч на крихту кращим, ніж воно є насправді. Просто хочеться бути собою і показувати людям себе теперішнього і справжнього, а не того, ким ти ще мрієш бути і тільки стаєш ним.
А ще я дуже сильно хочу не ставити собі жодних рамок щодо постійності, кількості знаків і всього іншого. Хочу просто кайфувати від процесу і все.
Було б добре вже перейти до того, про що хочу поговорити сьогодні
Отруїли блогери мене, ось що сказати хочу. Дуже важко хотіти працювати, коли ти зі всіх прасок бачиш як живуть блогери. Відчуття, що вони заробляють гроші просто за те, що існують, а тобі доводиться шукати себе, вчитися і робити багато не дуже приємних речей. А ще більше отруює те, що в мене є досвід ведення блогу і отримування грошей за це. Так, там малі гроші, але вони були і досі є. Їх не вистачає на життя, немає ідей як розвинути саме цей блог для отримання більшої вигоди з нього і в цьому, мабуть, найбільша проблема. До того ж я сам робив так, щоб блог не ставав кращим, більшим і прибутковішим. Тепер лапу сосу в безкінечних проганяннях думок від однієї частини голови до іншої. Отруїло блогерство дуже сильно, тому що рік тому я ходив на співбесіди і думав влаштуватися андроїд розробником, але поставив все на телеграм. Залишився практично ні з чим і живу з батьками. Дуже радісно від того, що я не впадаю в якийсь смуток(хоча моментами і це буває), а продовжую старатися і шукати щось для себе.
Зараз пробую лити трафік з тіктоку на телеграм. Поки що взагалі виходить не прибутково, але якісь перші успішні кроки є. Вчора ввечері побачив 40% відписок від того, що налив і зловив трохи тільт, але ніби як сьогодні трошки зібрався, а завтра взагалі вже буде все ідеально.
Можна сказати, що поки що я рухаюся стежкою помилок. Я б навіть сказав, що я йду в похід з великим рюкзаком дров, кидаю їх перед собою і потім розчищаю дорогу від них. Поки що виходить так, просуваюся дуже повільно через це.
Чому душевний стриптиз?
Коли читав, то прийшла в голову цю назва. Тепер вже не пам’ятаю, чому саме ця, тому що достатньо годин пройшло з цього моменту. Залишиться загадкою не тільки для вас, а й для мене. Назва гарна, мені подобається, хай буде.
Думаю для першого допису досить. Зараз поставлю собі якусь модну аніме аватарку, щоб молодь мене приймала за свого. Напишіть в коментарях, чи крутий персонаж.
До зустрічі! Мені не вистачило цього тексту взагалі, тому будуть інші точно. Гарного вам дня, вечора, чи ранку!
