Чому справжня проблема полягає у загальноприйнятих суспільних нормах — а не в рекламі, не в субсидіях і не у «фабричних фермах».
Експлуатація тварин — це не проблема, створена «пропагандою м’ясної, молочної та яєчної промисловості». Звісно, вони ускладнюють рух до емансипації тварин, але вони є лише проявами того, що передувало їхнім рекламам, кампаніям, брехні та самому їхньому існуванню.
У Стародавньому Єгипті не було «пропаганди промисловості», яка б заохочувала поневолення та використання верблюдів для перевезень; у середньовічній Європі не було реклами, яка б заохочувала полювання; у Канаді не було державних субсидій на собачі упряжки; а в доіндустріальних США не було комерційно мотивованої дезінформації щодо поживної цінності плоті тварин.
Що це нам говорить? Це підкреслює той факт, що експлуатація тварин має глибоку історичну традицію, зумовлену певним типом мислення — дуже принизливим уявленням, яке стверджує, що ми, люди, маємо право використовувати нелюдських тварин для власних цілей. Це показує, що проблема є суто соціальною та глобальною, а не промисловою, не харчовою і, звичайно, не створеною урядами через їхні субсидії та «фабричне тваринництво».
Цьому експлуататорському та гнітючому уявленню ніхто не чинив опору до появи веганства в 1940-х роках. І це дуже важливо усвідомити тим, хто називає себе «веган-активістами», — адже для того, щоб ефективно боротися з цією проблемою та подолати її, ми маємо знати її історичне походження й коріння.
Повернімося до сьогодення
Яка пропаганда наказує людям розводити й використовувати котів і собак як так званих «домашніх тварин» — упереджений, директивний термін, що об’єктивує та нічим не відрізняється від слова «худоба»? Яка пропаганда наказує людям їздити верхи на конях або відвідувати зоопарки? Можна наводити приклади й далі, але суть у тому, що люди, які не є веганами, просто дотримуються цієї заздалегідь сформованої соціальної експлуататорської норми, яку вони успадкували та засвоїли.
Вони можуть виступати проти деяких видів експлуатації, зазвичай через «надмірну жорстокість» або тому, що не беруть у них участі з інших причин, наприклад, через брак коштів чи тому, що це не характерно для їхньої культури. Проте загалом їхня позиція полягає в підтримці використання тварин, що, знову ж таки, є не просто результатом промивання мізків з боку індустрії.
Насправді проблема складається з мільярдів таких «атомів»: американський фермер на ім’я Джо, який тримає курей у подвір’ї заради яєць; словацька «кінотренерка» Марта, яка вважає цілком етичним використовувати собак у поліції; австралійський підручник з економіки, що описує тварин як «худобу»; португальський рибалка Жозе, який вважає веселим ловити інших істот за пащу; німецька реклама, яка зображує свиней як «ковбаски»; монгольська експлуататорка ослів Хулан; британський фільм, у якому собаку називають «воно» (англійською — it)...
Продовжувати можна без кінця. Корінь проблеми лежить саме у свідомості людей — на індивідуальному рівні та в сформованій суспільній нормі, яка є наслідком такого способу мислення. Це проблема, яка самопідсилюється, а її прояви й «атоми» присутні практично всюди навколо нас.
Рух захисників-симптоматиків
Коли веганство зародилося і сформувалося завдяки першому Веганському Товариству, дезінформації про харчування було не так вже й багато, так само як і надійної інформації. Не існувало й того масштабного промислового використання тварин для харчових цілей, яке ми знаємо сьогодні. Перші вегани розуміли це і виступали проти самої цієї суспільної норми, проти менталітету, що стояв за нею.
Однак із плином десятиліть веганство було привласнене та спотворене філософами-утилітаристами, авторами, а згодом — інфлюенсерами, які не переймаються суспільною обумовленістю, а більше зосереджуються на жорстоких проявах наших неправильних стосунків з іншими тваринами. Це призводить до поширення велферизму, який перешкоджає аболіції.
Зрештою, якщо якийсь випадковий так званий «веган» (насправді ж — інфлюенсер, що пропагує рослинне харчування, але й далі використовує цей термін, оскільки майже всі вважають, що це рослинна дієта) називає тварин «домашніми улюбленцями» чи «воно», стверджує, що на конях можна їздити «етично», або що «забирати собі яйця з домашнього господарства не є жорстоким, тож це нормально», то як така людина може не бути ще одним проблемним «атомом» у суспільстві, яке нормалізує гноблення?
Якщо випадковий прихильник рослинного харчування, який називає себе «недосконалим веганом» і зосереджується виключно на промисловій жорстокості, каже, що нормально «їсти трохи дикої риби» чи «використовувати шкіру», то як він може не бути невеганським «атомом» у суспільстві?
Таких прикладів можна навести ще з десяток...
І такі «атоми» створюються саме з боку так званих «веган-активістів» через безвідповідальну фіксацію на промислових симптомах проблеми (масовому використанні тварин для їжі та пов’язаній із цим жорстокості), а не на глибинній ментальності та загальноприйнятій у суспільстві експлуататорській «нормі».
Набагато гірше, коли такі люди, які не є веганами, називають себе веганами. Для тварин це серйозна проблема, коли активісти не бачать суті питання, адже багато форм використання тварин не пов’язані з промисловими та/або жорстокими практиками.
Великою проблемою є те, що й досі існує рух захисників-симптоматиків тварин. Вони створюють спільноту людей, які не позбулися тієї суспільної зумовленості, тієї самої об’єктивізуючої ментальності та пов’язаних із нею наративів щодо тварин, але при цьому називають себе веганами, ще більше заплутуючи невеганську громадськість.
Тим, хто називає себе веганами
Будь ласка, вивчіть історію руху, щоб побачити, як його ледь не знищило те, що не підвищує морального статусу жертв, — Сінґер, Джой та інші plant-based невегани. Киньте виклик самій експлуататорській ідеології людства. Підкресліть, як нас навчили сприймати тварин: одних — як ресурси для одягу, інших — для отриання виділень та плоті, ще інших — як транспорт для їзди, прикраси, розваги, об’єкти для полювання тощо.
Поясніть суть веганської позиції: це принцип, згідно з яким люди повинні жити, не експлуатуючи тварин, незалежно від ступеня і наявності жорстокості, а також мети, з якою їх використовують. Поясніть, що веганство — це не набір практик (наприклад, рослинне харчування, засоби за веганом тощо — це лише наслідок цього принципу). Веганство — це активна позиція щодо звільнення тварин від використання людьми. Воно закликає відмовитися від цієї суспільної норми.
Для невеганів
Відмовтеся від суспільної обумовленості, яка допускає, що ми можемо використовувати інші види тварин як об’єкти, ресурси, рабів, одноразові предмети, товари, виробничі одиниці, розваги, робочу силу, мішені для полювання чи будь-що інше, незалежно від того, чи це супроводжується насильством і жорстокістю або передбачає вбивство. Ви вже розумієте таку базову етичну позицію в людському контексті, тобто те, що перетворювати когось на щось — це завжди неправильно.
