Не перший рік спостерігаючи за соцмережевими срачами в українському та англійському сегментах, я порівнюю в плані ефективності досягнення хоч якоїсь мети та "пошуку істини в суперечці" неконтрольований флейм та обмежене правилами середовище.
Знаючи, що все одно ті, хто має бажання сратися та принижувати опонентів, будуть це робити заради самого ефекту, все ж хочу запропонувати свої думки з приводу.
Тому що, в принципі, одне з призначень етикету - щоб люди розумні, які тримають на собі економіку та структуру влади, не повбивали одне одного. Втім, різниця між історичними версіями етикету та сучасними є, і полягає вона, в першу чергу, в кількості людей, до яких етикет треба застосувати.
Спонукали мене до цієї ідєї загальна цікавість в тому, щоб робити суспільство ефективним, гендерні срачі та бажання отримати донат на картку і заплатити борги по комуналці.
Мій рівень експертизи диванний, але просунутий та з практичним досвідом. Тобто, хоча більшість з того, що ви прочитаєте нижче та далі - це "читаємо вголос Вікіпедію" (спойлер: не зовсім), але питанням етикету я займався у прикладному сенсі. В історичній реконструкції поведінки людей відповідно до духу епохи (18-19 ст.) без правил звертання та поводження не обійтися. Власне, я вважаю, що це один з основних напрямків, навіщо займатися соціальною реконструкцією, тому що приємна поведінка працює навіть коли її носії вбрані в джинси та худі, а поводитися під 21 століття, вдягнувши фраки та сукні - це крінжа. Отже, щоб досягнути певної атмосфери спілкування європейського вищого класу різних декад 19 століття, не кажучи вже про різні країни, мені доводилося відшуковувати наявні книги (оригінальні тексти та дослідження) та визбирувати з них правила. Які ми потім з колегами по реко застосовували на практиці, з більшим чи меншим успіхом.
Ґендерна сфера, як ви можете здогадатися, займає найбільшу частину етикету. Пояснення просте: оскільки людство поки що розмножується, в основному, шляхом використання геніталій, навіть коли цього не хоче, а часікі тікают, і треба передавати майно у спадок, формалізувати спілкування між статями надважливо. Особливо для тих, в кого є наміри матрімоніальні, а не просто притулити десь зазначені геніталії. Бо грубе, звичайне (латиною "вульгарне") поводження може відштовхнути носіїв жаданого геному (та жаданого майна), спровокувати агресивні емоції, насильницькі дії та в цілому ушатать економіку цілої монархії через смертність шляхти. Власне, зважаючи на те, що монархії існували теж на базі правильного розмноження, то пов'язаність ґендерних питань та влади очевидна. Тому і в наш час етикет логічно застосовувати, в першу чергу, через ґендерні питання, а заразом, і в усіх дискусіях.
Тут ми підходимо до виникнення поняття про етикет, і як воно пов'язане зі словом "етика". Ніяк. Використання етикету для загального підвищення етичності спілкування - це вже демократичний винахід. В чому різниця між манерами та етикетом? Манери - це звички чи патерни поведінки, які виникають самостійно, вони можуть бути як добрими, вихованими, так і поганими, "природними". Але манери не кодифіковані, тобто, не записані, та скоріше за все, персональні. В той час як етикет (слово походить від французького "позначка, квиток", співголосно з англійським ticket) - це були буквально писані, друковані та розвішані на видних місцях правила поведінки. Призначенням яких не було створити приємну атмосферу вечірки при дворі в першу чергу, а змусити аристократію не бісити короля та одне одного. Бо манери в кожного, як зазначалося, різні, а норма поведінки - спільна. Вигадав це все у сучасному розумінні ані хто інший, як Король-Сонце, Луї 14-й. Він взагалі любив стандартизувати все навколо, бо все в державі походило від нього, та на ньому закінчувалося. Хтось спитає: а от мушкетери як билися на дуелях, га? А я скажу: так от через них, зокрема, етикет і виник, бо мушкетери були за часів Луї 13-го.
Звісно, звісно, всі королівські, царські, падишахські та інші монархічні суспільства мали якийсь кодекс поведінки, ще з часів Месопотамії та Давнього Кемету. Але ми говоримо саме про закріплення сучасного нам розуміння, яке заклалося десь в районі 17-18 ст., зокрема, Королем-Сонце. Спільним для всіх цих кодексів було те, що вони застосовувалися до десь 2-5% вищих прошарків людей в державі. Робочі та селяни могли собі дозволити поводитися як бидло, якщо не порушували заповіді. Бо відлучення від церкви це був піфос пофний ще з часів Середньовіччя. На відлучених не діяла заповідь "не вбий", наприклад. Але прям з якими словами підходити до кельнерки в таверні, це не регулювалося. Тому можемо легко уявити весь цей розгул з лясканням по сідницях, п'яні бійки, танці на столах та інше свавілля в місцях, далеких від етикету. Щоб такого не було на очах у Луї-Сонця, і не лише цього, при дворі не можна було все, окрім того, що було можна.
І тут ми підходимо до наступної думки: етикет був інструментом розмежування класів. А розмежування класів - це менше людей допускають до корита розподілу державного майна (землі, замки, людці), титулів та винагород. Це правила для системи хижаків, як не вколошкати одне одного, керуючи не-хижаками. Проявив не ту емоцію при тому, в кого більше влади позбавляти життя - тобі вафлі. Тому тримайся в рямочках. Оно, на стіні надруковано, в яких саме.
Ризикну припустити, що після подій 1789 року, коли бид... народні маси, підігріті блогерами, зробили заявку на скидання монархів, і створили з сина корсиканського адвоката цілого імператора нового зразка, то (перемотка на 1815 рік) усі усталені звички величання шляхти трохи розпорошилися разом з кількома державами. Цікавіше стало вивчати політичні процеси, аніж як робити рондежан на 4 рахунки перед Його Величністю, але кого називти Світлістю, а кого Високістю все ще зберігалося в правлячих колах. Промислова революція, буржуазна революція 1848 р., історія технологічно покращених європейських та американських воєн - і ось ми прибуваємо в нову еру.
Вона зветься Прекрасною епохою. Початок її можна призначити на 1871 рік, коли воювати всі трохи втомилися за майже сто років тільки з ВФР, а принад капіталізму стало дедалі більше. Спадкові аристократи почали відступати перед нуворішами, що збагатилися на підприємствах. Розшаркування пішли навіть з танців, але якось тримати в тонусі всіх цих багатіїв, які в бальну залу заходять у брудних верхових чоботях, було треба. Тож діячі пера починають писати книжки про те, як правильно їсти (спираючись на етикетки часів давніх королів), яку руку подавати і як, розвивається ідея про вбрання і кількість прикрас на жінці, а для чоловіків все стає дуже просто: або військова (чи інша державна) форма, або чорний фрак. Підвалини для керування суспільним положенням шляхом моди закладалися вже довго, але сучасна "класика" з'явилася десь тоді, у 1860-70-і роки. Поведінкові норми для середнього класу, який лізе у вищий, регулюють бажаних та небажаних людей. Відвідування театрів, знання опери - всі ці дореволюційні речі нібито формують кращу особистість, а насправді служать фільтрами для людей з поганою соціалізацією, метикуванням, освітою... ну тобто, з практичної точки зору, тими, хто міг, знову ж таки, розвалити всю крихку майнову матрімоніальну систему. Найцікавіше за цим явищем спостерігати у США, де нуворіші буквально перемогли нащадків аристократів у громадянській війні, і де відносно спадкові роди у 1880-і роки кривили носи від ще новіших грошей, які влазили у ділові кола. Але чи було вікторіанське суспільство глибоко етичним? Ні, воно мало подвійне дно, згори під рафінованою кришкою, а всередині безліч брудних таємниць та інших рівнів етикету для людей без вибору в житті.
Отже, гроші та діти, їхні гроші та їхні діти... але світ полетів вперед та вгору так стрімко, що впав через голову у Першу світову війну. Там вже було майже не до манер, етикету чи офіцерської честі місцями, коли не лише працювали кулемети, а ще й полями Європи розливався газ. Все більше людей приїздили в міста, західний світ трусило кризами, в нас просто почався червоний терор, і все, що стосувалося етикету та гарних манер, стало прийнято вважати дореволюційним чи довоєенним. Прекрасна епоха, в яку можна було розкошувати (приблизно 5% населення, може, навіть вже 10% під кінець), добігла кінця. Але урбанізація та капіталізм вимагали від людей стриманості на свій лад. Тож без зайвих розшаркувань та "сільвуплє, авєк плєзір" великі кількості людей обвели правилами знаходження в ієрархії. В деяких країнах - в корпораціях, а в одній такій великій в'язниці народів - на заводах та перед номенклатурою. Але якщо відкинути деталі, це був все ще той самий етикет, який нібито формував ввічливу поведінку та генерував добре ставлення, а по факту був системою важелів для утримання в дії ієрархії. Оці всі штучні усмішки в сфері обслуговування, трудова честь, пятілєтку за чєтирє года або стонкс графіку акцій завдяки відданому сидінню в офісу, кому вже що дісталося - але етикет сплавився з економікою, а не етикою. Кому треба постійні конфлікти між одиницями статистики, які збільшують прибутки?
Перемотуємо десь на 1990-і, коли починається багато розмов про етичне суспільство, психологія стає широкою модою, вводиться термін "емоційний інтелект", кількість книжок про ласкаве обходження з іншими (в системі, де вже немає страху фактично втратити голову) заради загальної гармонії зашкалює. І разом з тим, побутове хамство вдома та інтриги мадридського двору у опен спейсах, вуличні та економічні злочини - і все це під прикриттям вихованої поведінки, так само, як і сто років тому. Та був сформований запит.
Запит на щиро чистіше ставлення людей одне до одного, попри нашу хижу природу, попри бажання перегризти горлянку за обмежені ресурси. Запит на порозуміння на глибинному рівні, коли можна разом зробити добре як на всім, то більшості, а не знову ж таки, меншості тих, хто контролює усіх інших.
З іншого боку, норми поведінки дуже добре встановлювати для когось, і не виконувати їх самим. Тож, в той час, як мені б хотілося, щоб існував та виконувався етикет, скажімо, мережевий, про який починали говорити десь в районі 2008 року вже, і який би дозволяв швидше приходити до спільної мови та рішень - фактично інструмент етикету, як завжди, скоріше за все, продовжать використовувати для формування ієрархій. Тільки зараз це не дуже спрацює.
Чому зараз етикет може виконати функцію поширення етики? Бо людей банально у вісім разів більше на всій планеті, і освічених, матеріально базованих, розумних, політично активних не кілька тисяч, як у Франції 18 ст. І люди потребують не складатися на купку під якогось олігарха, а утворити планетарну систему взаємодії. Якщо дивитися на приклад України, то суто для спільного виживання краще не розпилятися на відстрілювання від "не таких своїх", а розмежувати одне поле, де всі дискутують та поводяться з усталеною повагою (навіть якщо її не відчувають, лол), і всі інші поля, куди "не таким своїм" не треба. І всім цим українським розмаїттям вивалити московську ієрархію, в якій важливий тільки цар та кремль, а інші просто статистика.
Я вже бачу, що тут багато срачогенних точок - тобто, місць, які потребують роз'яснень, тож поїхали в каменти.
