Так званий “російський реп” - це не реп. Це музика звісно, схожа за мотивами та функціями на реп, але це не реп в такому ж сенсі як “російський рок” - це не рок в принципі.
Так спершу - що таке реп? RAP - рифмована американська поезія…АХААХАХА, ні, це якийсь прикол.
Реп це звісно поезія в якійсь мірі, але це вже пізніша надбудова, це вже білий слід або забави афро-американської інтелегенції.
Репування - це інструмент. Взагалі слідкуючи за коріннями рапу та грайму, як і всієї околоелектроніки, ми повертаємось в джунглі Ямайки, на дискотеки реггі та дабу, де МС - це заводіла. Долбить біт алілуя, а МС чисто як МС Рибік в клубах Одеси - “КИЇВ САСЬОТ АДЄСА РЕШАЄТ”. Це фон, репер по Гайдеггеру знаходиться “тут”, “буття в світі”, репер не читає поверх біта, вони існують одночасно в синтезі, реп завжди всередині біта і біт в середині хіп-хопу, реп це яйце-райце, по Гайдегеру, “закинутість” в саме сердце досвіду. Реп територіальний, приземлений і плоский, його простота і невимогливість у виконанні робить його “музикою народу”, а народжується реп завжди в інтесивності - у гетто Ямайки чи Нью-Йорку, в О-блоці чи квартал європейських міст. Рок народжувався в гаражах і коммунах під опікою післявоєнних грошей. Рок народився привілегійованим - рок це white-washed біла музика, новий романтизм, рок-зірки це аристократи в секонд-хенді.
Так, ми поняли що реп не рок, а рок не реп. Чому російький реп не реп? Тому що російський реп це продовження російського року, як російський рок це продовження бардів, які самі по собі це плач за хрустом французької булки і величчю поетів Срібного Віку.
ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ ПУШКІН ЄСЕНІН МАЯКОВСКІЙ
У нас є генеалогія “російського репу”, але для повноти розуміння треба найти місце народження, бірку з роддома?
Реп народжується так - в місцях скорботи хтось находить касету “вутангклана” чи “тупакишакури” і починає робити так само, оглядаючись на світ в якому він живе, тобто “реп” це органічна музика, поки “російськи рок” це використання, експлуатація інструменталу і технік рок-музики для продовження квазі-наративу велікой руской поезії.
Російський реп, признаємо, все ж народився в часи скорботи та інтенсивності, але не органічно, він був як кокакола чи снікерс, західною екзотикою яку завезли з Країни Білих Людей, він не народжувався, якого “народили”.
Реп зірки це завжди проходимці яким повезло, російські реп зірки це завжди син-брата-кума-свата, оксімірона ростив гребенщіков, пост-радянська арт тусовка або креативна інтелегенція, носії імперіалістичного гену а також синдрому меншовартості, вони експлуатували рок, а тепер аристократія читає про важкість життя видуманих персонажів.
Російський реп це російський рок, з тою ж культурою надмірної літературності та мессіанства, і не важливо чи це Оксімірон, Слава КПСС чи репер Хаскі, вони всі носії однієї традиції, у всіх них герой це Єгор Лєтов а не Богдан Титомир, копіювання заходу звучить може і гарно але онтологічно абсурдно - вони не описуються світ навколо себе, вони описуються власний псевдо-лор, фентезі Росію з опами і шатунами, і не важливо чи це Мелон Мюзік чи Антіхайп - вони не існують в світі, а в своєму прекрасному рок-міфі Великого Артиста, реп має бути зі смислом, з сенсом, щоби глубоко било…
Російський репер - це завжди Артист, щирий, пост-іронічний чи в жопу драний, це Велич. Але це не репер, репер це жертва, він не хоче бути репером - стати репером або померти, можливо такий вибір, get rich or die trying…Російський репер це Артист який хоче бути Репером, привид, симулякр, талановитий імпостер, самозванець, багатословний словобуд, поет і глубока душа…але не репер.
Звісно, в абсолют зводять лише сітхи - в росії є реальний реп, не заражений цим вірусом, але нам тут не можна нічого російського хвалити - харам, взагалі цей текст це прєступлєніє, але трансгресія сама себе не зробить.
Чому я роблю цей текст? Багато українців робить саме “російський реп” - не реп, а його московську поддєлку. Він може бути абсолютно українським, але в структурі своїй - через мілліони прослуханих росіян до війни, люди продовжують його робити.
Я проти цього - вважайте що маніфест, об'ява війни концепту “російського репу” і мотивація створити в скорботній інтесивності нашого соціумі наш власний реп, музику викинутих в самий центр досвіду.
