Невеличке сімейство піксі сховалась у порцеляновому сервізі, що його виставили на найвищу полицю суто заради декору кімнати. Востаннє ним користувались, мабуть, іще за часів Королеви Вікторії, а пил витирали востаннє ще за Едварда Сьомого, за правління якого, власне, цей готель і було зведено. Це означало, що вся сім'я була тут у відносній безпеці.
- Бачите, як Труня вихваляється? - звернувся батько-піксі до своїх чотирьох дітей, що з захватом спостерігали за двома жінками, що точили ляси на балконі. - Вона вважає, що зірвала великий куш, отримавши запрошення від нафтового магната. Вважає, що сама Доля всміхається їй, і що попереду на неї чекає якщо не весілля, то хоча б декілька високовартісних коштовностей та корисних для майбутнього знайомств. Та Доля тут ні до чого.
Батько-піксі всміхнувся, гледючи на дурненьких повій. Одна з них спочатку заздрила іншій, потім - почала хвилюватись. Старий фей знав, що з цією коринтянкою треба бути обережним, адже її прабабця була з його роду, тож і дівча могло мати дар до передбачення, або ж інші містичні здібності. Але, як то кажуть, хто не ризикує - той не смакує.
- Ви вже знаєте, що то я підмовила декого взяти на себе роль багатія й ошукати дівча. Та не знаєте головного! - пошепки продовжила мати-піксі, хтиво поглянувши на свого чоловіка. Судячи з усього, сьогодні на них чекав приємний вечір, наповнений коханням, яке у піксі визрівало під час пустощів, і досягало свого піку тоді, коли шкідництво реалізовувалось.
- Один вампірчик був винен вашій матері, тож шансів на відмову в нього не було! - продовжив батько-піксі, не відводячи погляд від Труні та її чутливої подруги. Дівчата весело спостерігали за сп'янілими магнатами й аристократами, там, унизу, які здавались їм маленькими й нікчемними мурахами. Вони іще не знали, що на них чекає в недалекому майбутньому.
- То чим все завершиться? - спитав найстарший піксі-син.
- А то вже як Червлель вирішить. - відповіла піксі-матір, перевівши погляд на повій, які, дочекавшись, доки гості зайдуть у приміщення, полишили балкон та попрямували до сходів. - Текля виживе, й буде побиватись через те, що не дослухалася до своєї інтуїції, а жертва...
Матір-піксі не стала продовжувати фразу, аби не зіпсувати дітям кульмінацію, коли витівка вдасться. Та й не знала вона по факту, що її упир зробить із Трунею. Чи то просто налякає, чи осушить її вени й артерії. А, може, й взагалі, зробить своїм Дитям? Це рішення вона залишила за ним. А що до піксі-батька... Його погляд не супроводжував локони й сукні діптянок, що розвіювались під час їхньої розгульної ходи, ні. Він був спрямований в сторону балкону, прикутий до неба за ратушею, що різко посіріло, затягуючись пітьмою. Це означало, що Червлель вже був тут, прилетівши тьмяним димом разом із посиленим вітром. Передчуття чогось захоплюючого, що от-от мало відбутись, огорнуло сімейку піксі.
- Почалось.
