Іноді виникає бажання розгорнуто поміркувати про глобальні речі. Учора я коротко написав про те, чого «з мене вже досить», а сьогодні захотілося викласти ці думки детальніше. Власне, ось вони.
За своє відносно недовге життя (принаймні станом на сьогодні) у мене сформувалося уявлення про життя як про багатошаровий, динамічний процес, який, попри всі особливості, ґрунтується на певних фундаментальних речах. Якщо спростити, то це схоже на будинок: із часом зношується сантехніка, електрика, можна оновити шпалери чи меблі, але фундамент залишається незмінним.
Отже, фундаментальні речі, у моєму розумінні, такі:
1)Самоідентифікація.
Я вважаю, що людині важливо точно знати, хто вона є. Уміти відокремлювати себе від іншої людини, а особливо — від натовпу. Знати свої межі, свої табу, свої внутрішні кордони. Розуміти власну цінність і ті обставини, за яких будь-яка ціна перестає мати значення.
2)Здатність усвідомлювати відповідальність.
Принаймні — усвідомлювати її. На мою думку, це зменшує кількість необдуманих та імпульсивних рішень. А отже, може поступово покращувати якість життя. Формулювання, можливо, поверхове, але досить зрозуміле.
3)Ставлення до часу.
Мабуть, це найжорсткіший пункт. Але я намагаюся бути чесним передусім із самим собою. Його можна сформулювати коротко: усе минає. Це можна назвати фаталізмом, але усвідомлення кінцевості всього — і явищ, і самого життя — допомагає відфільтровувати швидкоплинні речі. Навіть якщо вони здаються глобальними чи непорушними.
4)Емоційна гігієна.
Тут усе простіше: уміння проживати події та емоції, не руйнуючи себе й не руйнуючи інших.
5)Ставлення до вічності.
На мою думку, це теж необхідно. У людини має бути хоча б якесь уявлення про те, що виходить за межі людського життя. Можна вірити в Бога, богів, у нірвану чи сансару, у долю. Можна не вірити ні в що. Але ця позиція повинна бути результатом роздумів або життєвого досвіду.
6)Ставлення до істини.
Готовність визнавати власні помилки, помилковість своїх поглядів і висновків. Шукати відповіді на питання, а не лише підтвердження власної правоти. Звучить досить натхненно, чи не так?
Кожен із цих пунктів можна доповнювати або оскаржувати. Можна навіть звинуватити мене в плагіаті, адже я, напевно, повторюю думки, які вже давно сформульовані в різних філософських традиціях.
Можна додати й інші пункти. Але я описав саме те, що вважаю фундаментальним — для людини як особистості, а не для соціальних, політичних чи інших конструкцій.
Це лише суб’єктивні думки суб’єктивної людини, яка просто намагається надати форму тому, що з часом накопичилося в голові
