Gender Studies — Часослов (2026). Рецензія

Після успіху першого свого альбому «Далекий Лиман» Gender Studies збираються знову для запису — цьогорічного претендента на звання AOTY, хоча можливо я забігаю дещо наперед, — не про AOTY, бо це однозначний факт — а пишучи за «успіх».

Гурт все ще у відносному андерґраунді, скроббли на стримінгових сервісах все ще десь на глибині слухацьких музичних потоків, касети видаються стримано смішним тиражем — це далеко не ознаки комерційного успіху, тим паче гурту, який зміг вибити іноземний ґрант університету Ґете на запис студійного альбому! Але якщо для вас, як і для мене, комерція та цифри з платформ не мають значення, то важко буде не помітити, що свою енергію та політ музичної думки Gender Studies не стримують, вкладаючи у матеріал всі свої сили та майстерність — це однозначно трактується як успіх творчий.

⚫ Загалом новий альбом Gender Studies можна назвати успішним. Загалом це можна назвати успіхом української музики... Ні, це загалом успіх музики як мистецтва — як тріумф природи, весна у її розквіті — все на альбомі буяє вишуканою, але природною красою, а сам альбом, як і свій попередник, дихає якоюсь жіночою енергією (все-таки не дарма оформлення вже за візитівкою супроводжують жіночі образи пензля Катерини Портнягіної).

Це та енергія, що здатна через музику народжувати у слухача почуття світлого спектру — мелодика, що закохує; інтонація, що зачаровує; тканина композиції із м'яких текстур живого звуку, що огортає і ніякі частини композиції чи інструменти не намагаються перетянути цю тканину на себе, вони живуть у гармонії в усіх сенсах слова. Окремо хотів би звернути увагу на елемент, який ще більше для мене підкреслює жіночну красу альбому — власне жіночий вокал, котрий віддалено тембрально та інтонаційно нагадує тендітний голос Vivienne Mort.

Повна деталей музика в уяві вимальовує ренесансну картину відродження, щось схоже на «Весну» Сандро Ботічеллі, де кожен мазок темперою виконаний з любов'ю, а сюжет окрім сцени вміщає антураж із 130 видів квітів і в цьому його краса. Не важко прослідкувати на альбомі вплив арт-року до того як він отримав свою прогресивну назву — і King Crimson, і Pink Floyd, і можливо хтось згадає більш барокково насичених мелодизмом Maneige чи Yes, а дивлячись на обкладинку — середньовічний вайб оформлень Gryphon.

Але за особистим признанням мені автора і ведучого сонграйтера гурту, Івана Шербакова, усі вищезгадані і жоден з них одночасно не були музичними орієнтирами для творчості Gender Studies, проте дуже вплинули саме своєю масою і формуванням образу музики 60-х–70-х, по суті нового ренесансу після важкого воєнного середньовіччя, в якій Іван знаходить своєрідний подих полегшення і любові до життя, узагальнюючи під цим для себе безліч напрямків — від напівакадемічного кентерберійського звучання прог-року до модного ньювейву, які також в певній мірі знайшли своє відображення і тут.

Знову забігаю наперед, але здається це взагалі фішка «Часослова» — випереджати час, левова частка українських музичних ЗМІ пізнають актуальність і знайдуть його легендарним колись в майбутньому, як те було з Світланою Няньо, аж допоки власна кон'юктурність від великого до маленького лейблів та оглядачів не набридне їм самим і не привідкриє очі хоча б трошки, коли для самих Гендер Стадіс можливо буде й запізно (я надіюсь, що ніколи не буде пізно).

А можливо сама аудиторія відрефлексує цей свіжий подих по-справжньому вже після закінчення нашої сучасної війни, через яку не те щоб зробити подих, а видихнути спокійно буває тяжко.

І все ж-таки станом на зараз робота майстрів-музикантів закінчена, зафіксована у часі датою релізу 3 липня 2026 на Erythroleukoplakia (ELP) Records. Нам залишається тільки молитися на цей Часослов... і споглядати та насолоджуватися, даруючи цьому альбому дуже потрібну йому зараз увагу. Ще є час робити ставки свідкам історії чи стане він дійсно легендою української музики, але якщо цей альбом не матиме успіху комерційного — це буде виною виключно байдужості слухача, адже Gender Studies навіть з оновленим сесійним складом на студії LipkyZvukoZapys у Києві виклалися чесно та сумлінно на всі 110%, більше того, на цей раз власним коштом, що ще більш вражає з огляду на титанічний массив праці у компонуванні та зведенні матеріалу.

За оминання таких самоцвітів давно пора відкривати кримінальні провадження.