Автор рецензії — Іван Лисько | ⭐️⭐️ |
|---|---|
Жанр: індіпоп, реггі, постпанк, хіпхоп | Дата релізу: 01.05.2026 |
У плейлист: падйом-переварот |
«Цугцванг» — доволі своєрідний альбом, який залишив мене з полярними враженнями. З одного боку, тут чимало іронії, самоіронії та доброго стьобу над сучасними реаліями. Автор уміє знаходити комічне в доволі серйозних речах, обігрувати суспільні настрої й перетворювати навіть гострі теми на привід для усмішки. З іншого — я не впевнений, що однієї іронії достатньо, аби надовго зацікавити слухача. Музика теж повинна мати щось своє, і саме тут у мене виникають найбільші питання…
Варто віддати належне авторові проєкту: за цими піснями стоїть особистий досвід, життєвий шлях і безпосередня причетність до тем, про які він співає. Рефлексії про війну, адаптацію до нових реалій, суспільне сприйняття військових, патріотичну риторику та політичні абсурди тут не виглядають випадковим набором актуальних тем. Відчувається, що автор розуміє, про що говорить. До того ж альбом супроводжує відеопроєкт «Сон ухилянта», який розширює його загальний контекст.
Гумор та іронія супроводжують платівку практично від початку до кінця. Особливо це помітно в «Бажаю здоров'я», «Романтику», «Подйом-перевороті» та «Полюції». Остання, наприклад, грається зі словами «революція» та «полюція», висміюючи безглуздість революційних поривів і політичних гасел. «Бажаю здоров'я» — це реггі з фанковими нотками та насмішкою над ура-патріотизмом, хоча за жартами відчувається й гіркувате розчарування. «Романтик» дещо відрізняється від загального настрою: тут менше відвертого стьобу, натомість більше розбитих ілюзій, нездійснених мрій і доброзичливої ностальгії за чимось хорошим.
Окремо хочеться відзначити «Подйом-переворот». Це, мабуть, та композиція, до якої я найохочіше повернувся б після прослуховування альбому. Тут маємо приємне реггі, яке контрастує з доволі їдким висміюванням сучасної геополітики. Автор пропонує політикам краще разом покурити косячка, ніж продовжувати гратися у велику політику, бо їхня гра вже якась не смішна. Ідея проста, трохи абсурдна, але саме в цьому її шарм. Трек має хороший грув, приємно слухається й не перевантажує власною дотепністю. Ось тут у мене справді все зійшлося: музика, текст і загальний настрій композиції.
Мені здається, «Цугцванг» багато в чому тримається на концепції та авторській манері подачі. А от вокальна й музична складові тут, навпаки, найменш виразні. Сам по собі такий підхід цілком має право на існування, особливо коли йдеться про індіпоп, який межує з фрік-фолком та комедійним роком. Тут часто можна почути елементи речитативу, майже розмовний, трохи бубнявий вокал, який не обов'язково потребує видатних вокальних даних. Така манера сама по собі не є недоліком. Вона може бути частиною авторського почерку, навіть своєрідною противагою серйозності тем. Але у випадку Практики! вона не створює достатньої емоційної виразності. Вокал залишається найслабшою ланкою — доволі монотонним і маловиразним, а мелодійні рішення не завжди допомагають композиціям закріпитися в пам'яті. У результаті мені легше пригадати окремі жарти, ніж самі пісні.
До цього додається ще одна проблема — звучання альбому. Попри актуальність тем, музично «Цугцванг» справляє враження досить прохідної роботи, яка могла б з'явитися років десять-дванадцять тому. Якби не рекомендації Spotify, я б, мабуть, і не натрапив на цей альбом. Тут є симпатичні гітарні партії на межі постпанку й індіпопу, млявий хіпхоп, цікаві аранжувальні рішення та окремі вдалі жанрові поєднання, але загальна звукова естетика здається мені дещо застарілою й малоцікавою. Особливо відчутний контраст між тематикою композицій і їхнім музичним оформленням. Альбом говорить про теперішні реалії, але звучить так, ніби й не вийшов за межі знайомої інді-попової естетики попереднього десятиліття.
Можливо, саме тому деякі його суспільні рефлексії сприймаються із запізненням. Те, що колись було гострою реакцією на події, з часом може сприйматися вже як зафіксований момент певної епохи. Окремі теми й жарти, можливо, органічніше звучали б років три тому, коли суспільні настрої, на які вони реагують, були іншими. Звісно, це не робить їх автоматично неактуальними, але певна часова дистанція вже відчувається.
Є в мене й питання до самих текстів. Їхні основні посили досить прості й зрозумілі навіть пересічному слухачеві. У цьому немає нічого поганого: для влучної сатири не обов'язково використовувати складні конструкції чи багатошарові метафори. Хоча я люблю інтелектуальний гумор, хе-хе. Однак подекуди мене навіть розважає невідповідність між простотою висловлюваних думок і доволі «вумними» концептуальними конструкціями та інтелектуалізованою подачею. Складається враження, що окремим ідеям намагаються надати більшої ваги за допомогою термінології та хитромудрої форми. Хоча самі спостереження доволі очевидні — їх зрозуміє навіть пересічний продавець хот-догів, — а деякі жарти працюють саме завдяки своїй прямолінійності. Мені бракує чогось, що виходило б за межі вдалого жарту чи знайомої суспільної тези й залишало простір для самостійних роздумів.
У підсумку «Цугцванг» для мене залишається доволі нішевим альбомом. За змістом він цілком зрозумілий широкій аудиторії, адже торкається знайомих багатьом тем і використовує доступну мову гумору. Водночас музична своєрідність, яка формує його характер, може обмежувати коло слухачів. Не кожному сподобається ця дивна, линява манера вокалу, специфічна театралізованість і дещо застаріла інді-попова оболонка. Мені навіть подобається, що автор не боїться іронізувати над серйозними речами, хоча сама манера цієї іронії не завжди мені близька. Але після завершення платівки я зберігаю в пам'яті передусім окремі дотепні жарти та «Подйом-переворот». Решта музичного матеріалу швидко вивітрюється з голови. «Цугцванг» змушує усміхатися, але не змушує повертатися.
