На початку в мене з книгою склалися непрості стосунки. Я не могла призвичаїтися до стилю автора, його виклад видавався мені кострубатим, перевантаженим складними іменами та описами битв. Події неслися “галопом по Європах”, а роки минали сторінка за сторінкою. Враження таке, наче читаєш не художню книгу, а літопис. Тож назва циклу “Саксонські хроніки” цілковито цьому відповідає.
Десь із другої третини текст став мені цікавий. Його врятували гумор і пригодницький сюжет. А чим ближче до фіналу, тим швидше я гортала книгу та занурювалася у вир подій. Перша частина циклу закінчилася, але прялі, що прядуть нитки долі під деревом Іґґдрасіль, поки не визначили шлях Утреда.
Автор розповідає про реальну історію Англії Х століття. Тамтешні королі не завжди співіснували мирно. Їхніми чварами та слабкістю армій скористалися загарбники-дани, які припливли на кораблях, щоб підкорити Англію.
У книзі діють як реальні особи (король Альфред, полководці Убба та Івар), так і вигадані персонажі, якими є юний нортумбрієць Утред Беббанбурзький і данський ярл Раґнар. Коли Утред у 10 років потрапив до полону, саме Раґнар взяв його під свою опіку, навчав його битися, як дан, і полюбив, наче сина.
За цих обставин Утред намагається зрозуміти, хто він: англієць чи дан? Хлопець захоплюється потужним пантеоном богів, у яких вірять “погани”, тоді як віра в Господа наганяє на нього нудьгу. У 12 років Утред зневажав англійців, які моляться замість того, щоб битися за свою землю. Проте вже в 14 років підліток отримав свого першого меча, і коваль Ельдвульф передбачив, що колись Утред убиватиме ним данів.
8/10
Книгу рекомендую, особливо якщо ви підліток, який любить читати про вікінгів, пригоди та битви, цікавитеся історією та хочете дізнатися більше про Англію.
