Про авторів:
Бонні Лін є директоркою China Power Project і старшою науковою співробітницею з питань безпеки в Азії в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS). Вона також викладає в Єльському університеті і є членом Ради з міжнародних відносин. Раніше вона працювала в корпорації RAND та Міністерстві оборони США.
Браян Гарт є науковим співробітником проєкту China Power Project в CSIS, де він досліджує зовнішню політику та військову сферу Китаю, американо-китайські відносини та питання безпеки Тайваню. Він також підтримує Hidden Reach, спеціальну ініціативу CSIS, яка відстежує глобальний вплив Китаю за допомогою даних з відкритих джерел і супутникових знімків.
Війна росії в Україні стала поворотним моментом для Китайської Народної Республіки (КНР). Вторгнення відбулося невдовзі після того, як очільник Китаю Сі Цзіньпін і російський лідер Владімір Путін провели історичну зустріч на початку лютого 2022 року, під час якої вони оголосили про партнерство «без обмежень». Ці оновлені відносини продемонстрували, що дві країни дедалі більше зближуються в оцінках зовнішніх загроз з боку Заходу, а також у спільних зовнішньополітичних цінностях, цілях і діях. Тому не дивно, що Пекін відреагував на вторгнення росії в Україну, політично ставши на бік росії, звинувативши НАТО і США в розв'язанні конфлікту і легітимізувавши російські побоювання з приводу безпеки. Китай також рішуче виступив проти економічних санкцій проти росії, але він був обережним, щоб не наражати себе на ризики. Пекін здебільшого дотримувався букви санкцій і не надавав пряму військову підтримку росії.
На початку війни низка китайських експертів вважали, що війна в Україні буде короткою і матиме лише обмежений міжнародний вплив. Швидко виявилося, що вони помилялися.
Глибоке значення війни призвело до масштабних досліджень її наслідків під керівництвом або за сприяння уряду КНР. У цій главі проаналізовано уроки, які Китай, ймовірно, виніс з війни, значною мірою спираючись на думки провідних науковців КНР та інституцій, які тісно пов'язані з китайським урядом. По-перше, в розділі досліджуються китайські оцінки того, як війна підірвала міжнародний порядок і посилила глобальну нестабільність. Далі в ній аналізуються уроки, які Пекін виніс з «проксі-війни» США в Україні та з російського досвіду на полі бою, а також розглядаються наслідки для майбутньої війни за Тайвань. Нарешті, в ній досліджується, як Китай реагує на зміцнення своєї безпеки і підготовку до потенційного конфлікту.
Фрагментоване, нестабільне і небезпечне міжнародне середовище
Серед китайських науковців існує консенсус щодо того, що конфлікт в Україні підірвав світовий порядок, що призвело до невизначеності і нової боротьби за владу, яка змінює міжнародний ландшафт. Деякі китайські експерти, такі як Чжу Фенг, описують вторгнення росії в Україну як початок нової «ери після Холодної війни». Китайські чиновники і стратеги відзначають, що конфлікт в Україні прискорив оцінку Сі Цзіньпіна про те, що світ зазнає «глибоких змін, небачених протягом століття (百年变局), і що міжнародна динаміка стає ще більш складною. Це створює виклики, але також і можливості для Пекіна зміцнити свої позиції.
Більш розділений, фрагментований світ
Цей новий «пост-український» міжнародний ландшафт все ще формується, але вже має кілька визначальних рис. По-перше, це більш розділений світ, в якому лідерство Заходу все частіше оскаржується. Китайські експерти відзначають, що колишнього балансу між чотирма основними міжнародними гравцями - Сполученими Штатами, Європою, Китаєм і росією - більше не існує. Європа більше зблизилася зі Сполученими Штатами, і обидві вони перебувають у відкритій конфронтації проти росії. Росія більше орієнтується на Китай, а Китай надає росії економічну та дипломатичну підтримку. У той же час, Сполучені Штати продовжують вважати Китай своїм головним викликом. Цей поділ є також економічним. На думку Китаю, «перетворення на зброю» світової економіки Заходом і безпрецедентні санкції проти росії призвели до фрагментації світових фінансових ринків і ланцюгів поставок. Це супроводжується зростанням протекціонізму і відступом від глобалізації, оскільки країни прагнуть захистити себе від майбутніх економічних потрясінь. Окрім провідних держав, китайські експерти бачать, що значна частина «Глобального Півдня» підтримує нормальні відносини з росією і відмовляється ставати на чийсь бік у війні. Пекін розглядає країни, що розвиваються, як критично важливих партнерів у протистоянні західним санкціям проти росії, просуванні мирного вирішення конфлікту, підтримці існуючих ланцюгів постачання, вільної торгівлі та економічної глобалізації. Позиція «Глобального Півдня» щодо війни в Україні, а також постійне зростання його відносної економічної потужності та чисельності населення зміцнили переконання Пекіна в тому, що Китай повинен співпрацювати з цією спільнотою, щоб протистояти гегемонії США і забезпечити критично важливі ресурси, необхідні для розвитку Китаю. Війна ще більше підтверджує дві ключові тенденції, в які Пекін вже давно вірить. Перша - це тенденція до багатополярності. Розбіжності у верхах і піднесення «Глобального Півдня» підтримують цю тенденцію, хоча міжнародний порядок все ще далекий від справжньої, збалансованої багатополярної системи. Друга тенденція - це віра КНР у те, що Схід піднімається, а Захід занепадає (але наразі Захід все ще сильніший). Китайські експерти пишуть, що розрив у силі між США і Китаєм скорочується, а війна завдала значної шкоди росії і Європі. Існують певні розбіжності щодо того, чи спричинив конфлікт в Україні тимчасове посилення лідерства США (Деякі експерти КНР вважають, що війна дозволила Вашингтону продемонструвати тимчасове лідерство і що «жорстка сила» США вистояла, тоді як «м'яка сила» занепала. Інші вважають, що Сполучені Штати перенапружуються в Україні, одночасно займаючись конфліктом між Ізраїлем і ХАМАСом). Однак офіційна позиція КНР залишається незмінною: довгострокова тенденція полягає у відносному занепаді США на тлі посилення Китаю.�
Слабкі або неефективні глобальні інституції
По-друге, війна прискорила відхід на другий план існуючих міжнародних інституцій. Китайські експерти обговорюють відсутність зацікавленості США і Заходу в реформуванні Організації Об'єднаних Націй, щоб зробити її більш ефективною і репрезентативною. Натомість вони вважають, що Захід намагається усунути росію з Ради Безпеки та обходить Раду Безпеки, використовуючи Генеральну Асамблею для дій, пов'язаних з Україною. Вони також вважають, що Сполучені Штати політизують «Велику двадцятку», постійно змушуючи її займати певну позицію щодо України та інших питань, що робить її менш ефективною у сприянні глобальному управлінню.
Водночас провідні держави все більше покладаються на менші блоки країн-однодумців для досягнення своїх цілей. Війна в Україні активізувала НАТО і сприяла тіснішому партнерству між НАТО і країнами Індо-Тихоокеанського регіону, такими як Японія, Південна Корея, Австралія і Нова Зеландія. Сполучені Штати також «політизували» економічну групу G7, щоб накласти санкції на росію або критикувати Китай, і зміцнили такі малі союзи, як QUAD, AUKUS і тристоронню угоду США-Японія-Республіка Корея. На думку Китаю, Сполучені Штати сіють розбрат, просуваючи наратив часів Холодної війни про протистояння демократій і автократій, демонізуючи Китай і росію як якір загрозливої вісі.
Зростаючий глобальний ризик нестабільності та безпорядку
По-третє, китайські експерти занепокоєні тим, що війна в Україні має широкомасштабні каскадні ефекти першого та другого порядку. Війна підірвала процес відновлення світової економіки після COVID-19, порушила глобальні ланцюги постачання продовольства, призвела до зростання цін на енергоносії та сприяла інфляції - все це може підірвати здатність урядів керувати та підтримувати порядок. Цей ризик може бути особливо гострим у країнах, що розвиваються, які стикаються з високим рівнем бідності та голоду. У розвинених країнах китайські експерти спостерігають зростання [впливу] правих партій, що в минулому призводило до зростання ксенофобії та домашнього насильства.
Китайські експерти також відстежують масштабний вплив війни в Україні на конфронтацію росії із Заходом. Китай побоюється, що загострення глобальної конкуренції між Сполученими Штатами, Європою і росією може мати дестабілізуючий вплив. Це проявляється в більшій боротьбі за вплив на «Глобальному Півдні» і готовності росії співпрацювати з країнами, які виступають проти Заходу, щоб створити проблеми для Сполучених Штатів і підтримати війну росії в Україні.
Посилення конкуренції загрожує тим, що великі держави створюватимуть проблеми, а менші гравці будуть вдаватися до опортуністичної поведінки. Ризик нестабільності є високим в Африці, де активно діє росія. Китайські експерти також відстежують втручання Путіна в конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом і звільнення ХАМАСом росіян на знак визнання зусиль Путіна. Китай уважно стежить за зростаючими зв'язками між росією і Північною Кореєю і висловлює застереження, що російські наміри щодо Корейського півострова відрізняються від китайських. Заклопотаність Москви Україною також зменшила російський вплив у Центральній Азії та на Південному Кавказі, і актори в цих регіонах скористалися цим, щоб використовувати насильство для відстоювання своїх інтересів.
Більш небезпечне середовище для Китаю
По-четверте, війна посилила побоювання, що Пекін стикається з більш небезпечним зовнішнім середовищем. Китай розглядає військову експансію НАТО і прагнення Заходу до «абсолютної безпеки» як головну причину того, що Москва не мала іншого вибору, окрім як застосувати силу. Пекін вважає, що Вашингтон робить те ж саме щодо Китаю, і занепокоєний тим, що НАТО може розширитися до Індо-Тихоокеанського регіону. З точки зору Пекіна, нездатність Заходу стати на місце росії демонструє, що Сполучені Штати можуть ніколи не зважати на проблеми безпеки Китаю.
Дійсно, невдовзі після вторгнення росії в Україну одним із заголовків, що домінували в американських новинах, було питання, чи не вторгнеться Китай наступним на Тайвань. Пекін вважає ці дві гарячі точки абсолютно не пов'язаними між собою. Таким чином, заголовки демонстрували перебільшене сприйняття загрози з боку США і зацикленість Вашингтона на Китаї.
Загалом, дивлячись на міжнародний ландшафт, Пекін оцінює перехід до багатополярності як хаотичний, небезпечний і такий, що несе підвищені ризики конфлікту. Цей порядок, що склався після закінчення Холодної війни, може зруйнуватися ще більше.
Китай переосмислює використання військової сили
На додаток до цих великих геополітичних зрушень, конфлікт в Україні дає Китаю розуміння сучасної війни. З одного боку, Китай спостерігає за тим, як Сполучені Штати «використали» Україну для ведення проксі-війни проти росії. З іншого боку, Китай оцінює, що спрацювало, а що не спрацювало у вторгненні росії до слабкого сусіда.
Уроки, вивчені з України як проксі-війни США
Китай розглядає конфлікт в Україні як проксі-війну (代理人战争) між Сполученими Штатами та їхніми союзниками з одного боку і росією з іншого. Китайські аналітики вважають, що війна демонструє, що Сполучені Штати можуть все частіше вдаватися до проксі-війни як асиметричного підходу для отримання переваги в конкуренції великих держав. Вони стверджують, що пряма військова конфронтація США проти Китаю і росії є занадто небезпечною і дорогою через наявність у обох країн конвенційних і ядерних озброєнь, а також через економічну вагу Китаю. Проксі-війни за допомогою третіх сторін, однак, можуть підірвати загальну міць опонента, замкнути його в циклі війни та ізолювати від міжнародного співтовариства. Американські лідери навряд чи зіткнуться з такою ж внутрішньою реакцією на підтримку проксі-війни, як і в разі відправки американських військ для інтервенції. «Обмежена» участь США забезпечує Вашингтону гнучкість у питаннях ескалації або деескалації.
Хоча китайські вчені вважають, що проксі-війни мають серйозні недоліки, більшість з них не вважають, що це зменшує готовність США використовувати цей асиметричний варіант. Вони вважають, що Вашингтон серйозно не розглядав можливість тиску на Україну з метою припинення війни. Існує особливе занепокоєння, що Сполучені Штати можуть використати сили, які виступають за незалежність Тайваню, як проксі проти Китаю, щоб втягнути Пекін у дорогий конфлікт. Ця думка була озвучена урядом КНР: у «Білій книзі» Китаю щодо Тайваню від серпня 2022 року зазначається, що «зовнішні сили використовують Тайвань як пішака, щоб підірвати розвиток і прогрес Китаю та перешкоджати омолодженню китайської нації».
Оновлені американські альянси і велика коаліція на чолі з США
Американська «проксі-війна» проти росії, таким чином, пропонує шаблон того, як Сполучені Штати можуть діяти проти Китаю. По-перше, китайські експерти вважають, що Сполучені Штати не лише зібрали велику коаліцію на підтримку України, але й використали і перебільшили російську загрозу і вісь Китай-росія для пожвавлення альянсів в Європі та Індо-Тихоокеанському регіоні. Вони пояснюють, що це відрізняється від часів Холодної війни, коли проксі-війни були локальними і велися маріонетками, які значною мірою (якщо не виключно) підтримувалися Сполученими Штатами або Радянським Союзом. Натомість, після війни в Іраку 2003 року Сполучені Штати все більше покладаються на коаліції, оскільки Вашингтон визнає, що проксі-війни не завжди є дешевими і легкими.
«Війна аватарів»: Безпрецедентна, всеохоплююча допомога США і союзників
По-друге, Сполучені Штати і їхні союзники надали Києву дуже публічну і безпрецедентну підтримку. Це контрастує з проксі-війнами часів Холодної війни, яка була переважно приховані від громадськості. Китайські дослідники зазначають, що Сполучені Штати роками тренували, озброювали і оснащували свого проксі-союзника (Україну). Вони задокументували участь США після захоплення росією Криму в 2014 році, що покращило спроможність українських «низових командирів», підняло навички українських спецпідрозділів на вищий рівень і зменшило корупцію та неефективне управління ЗСУ.
Після вторгнення росії у 2022 році підтримка України включала надзвичайну різноманітність озброєнь і обладнання, швидкі темпи постачання таких засобів і використання повноважень США, що не належать до мирного часу, таких як президентські повноваження зі списання озброєнь. Допомога США вийшла далеко за межі військової підтримки. Точне і швидке оприлюднення розвідувальних даних допомогло переконати союзників і партнерів припинити вичікування і вжити заходів проти росії. Це змусило Москву перейти до оборони, змусивши її заперечувати і відвертатися від дій, яких вона ще не зробила. Обмін несекретними розвідувальними даними з відкритих джерел через американські соціальні медіа-платформи також допоміг викрити російську діяльність і поширити проукраїнські наративи.
За оцінками китайських експертів, допомога Україні розширилася з лютого 2022 року. Американська розвідка дозволила Україні успішно захищати та атакувати російські військові об'єкти. Ця інформація надходила не лише від західних урядів, а й від західних супутникових та інформаційно-технологічних компаній. Водночас росія і Китай публічно звинуватили США у прямому втручанні в конфлікт шляхом здійснення кібератак на росію з території України.
Деякі китайські стратеги винайшли новий термін для посиленої проксі-війни - «війна аватарів» (分身战), щоб відобразити ідею про те, що всебічна допомога повністю змінила Україну таким чином, що боротьба з Україною нагадує безпосередню боротьбу зі слабшою і меншою версією Сполучених Штатів. Сполученим Штатам довелося надати всю оперативну систему для сприяння війні в Україні, включно з озброєнням, розвідкою, ситуаційною обізнаністю на полі бою, матеріально-технічним забезпеченням і командуванням і управлінням. Поява «війни аватарів» є новим явищем у протистоянні великих держав.
Безпрецедентні економічні санкції
Китайські вчені проаналізували західні санкції проти росії, звинувативши Сполучені Штати у використанні свого гегемоністського становища в міжнародній фінансовій системі для покарання росії. Санкції проти росії були не просто безпрецедентними за обсягом і масштабом; до них приєдналися навіть давно нейтральні європейські країни - Швейцарія, Австрія, Швеція, Фінляндія та Ірландія. Понад тисячу транснаціональних компаній добровільно припинили або скоротили свою діяльність у росії, що стало першим випадком участі приватних компаній у санкціях такого масштабу.
Здатність Заходу створити санкції, які виходять за рамки того, що вважали можливим ринки або росія, непокоїть Пекін. З одного боку, китайські науковці визнають, що росія менша за розміром і менш важлива для США та світової економіки, ніж Китай, а отже, її легше піддати санкціям. Сполученим Штатам було б складніше сформувати подібний пакет санкцій проти КНР. З іншого боку, якщо Сполучені Штати зможуть перевершити очікування і запровадити санкції проти Китаю, то Китай є більш вразливим, ніж росія. Більша економіка Китаю і залежність від імпорту зроблять санкції набагато більш руйнівними. Росія вже давно страждає від санкцій Заходу і вибудувала економічний захист після захоплення Криму в 2014 році. Ключове занепокоєння Пекіна викликає той факт, що немає жодної країни, яка могла б стати для Китаю економічним рятувальним колом так само, як Китай підтримав росію. Навіть якщо офіційні санкції не будуть кусючими, відхід транснаціональних компаній та інвесторів з Китаю буде руйнівним. Це не залишає Китаю іншого вибору, окрім як готуватися до найгіршого.
Китайські експерти також спостерігають деяке зменшення міжнародної підтримки війни в міру того, як конфлікт затягується. Вони уважно стежать за внутрішніми дебатами в США і Європі і, ймовірно, чекають, як довго Сполучені Штати і Європа зможуть підтримувати боротьбу.
Уроки, вивчені з військових дій росії в Україні
Китайські військові стратеги проаналізували військову кампанію росії проти України. Якщо розглядати російські операції в цілому, то можна виділити кілька основних стратегічних уроків, які КНР винесла з них. По-перше, вторгнення до слабшого сусіда може стати затяжним, з побічними ефектами далеко за межами задіяних територій. Як наслідок, Китай повинен бути готовим і достатньо стійким до тривалого конфлікту. З політичної та економічної точки зору вчені КНР вивчали, як росія підтримувала соціальну стабільність і внутрішню стійкість, як вона намагалася захистити свою економіку, а також зусилля Москви з переорієнтації своєї зовнішньої політики на підтримку війни і своєї ширшої стратегії. У військовому плані наявність достатньої кількості високоточних боєприпасів і великого військового резерву має вирішальне значення для скорочення тривалості війни і підтримання бойових дій. Китайські військові аналітики зазначають, що росія не змогла використати достатню вогневу міць у своїх початкових операціях; кількість ракет, які вона щодня запускала проти України в перші два місяці війни 2022 року, була значно меншою, ніж використання США високоточної зброї під час війни в Перській затоці або війни в Іраку.
По-друге, військові дії росії не відповідали очікуванням Путіна і міжнародної спільноти. Росія не провела свою військову кампанію відповідно до власної доктрини, а її армія була недостатньо підготовлена. Тривале нарощування російських військ уздовж українського кордону дало Сполученим Штатам та їхнім союзникам час підготуватися і попередити міжнародне співтовариство. Після початку вторгнення російські невдачі були численними. Обмежене використання росією високоточної зброї не змогло знищити українську протиповітряну оборону, берегові батареї протикорабельних ракет і засоби командування, управління, зв'язку, комп'ютеризації, розвідки, спостереження і рекогносцировки (command, control, communications, computers, intelligence, surveillance, and reconnaissance - C4ISR). Російські війська не змогли використати засоби радіоелектронної боротьби для виведення з ладу українських систем командування і управління. Ці недоліки означали, що росія не встановила те, що в працях Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) називається «трьома домінуваннями» (三权), тобто перевагою в інформаційній, повітряній і морській сферах. Труднощі росії поглиблювалися тим, що її війська були погано підготовлені і оснащені. Їх також стримували погані логістичні лінії та офіцери, яким бракувало здатності і бажання експериментувати та проявляти ініціативу через жорстку командну ієрархію.
По-третє, конфлікт в Україні, ймовірно, зміцнив думку Пекіна про те, що ядерна зброя є певною мірою корисною. Дослідники КНР вважають, що брязкання росією ядерною шаблею спрацювало як стратегічний фактор стримування, який утримав США та їхніх союзників від введення військ в Україну. Водночас, Москва ще не здійснила оцінку, що вибух ядерної зброї принесе їй більше переваг, ніж втрат.
Китайські науковці також вважають, що конфлікт в Україні збільшив ризик ядерного розповсюдження. По-перше, вони бачать, що інші країни (такі як Північна Корея, Південна Корея і Японія) вчаться на прикладі України і прагнуть посилити свій ядерний потенціал або отримати ядерну зброю. Таке послаблення «ядерного табу», ймовірно, ускладнить безпосереднє стратегічне оточення Китаю і може сприяти подальшому поглибленню військових зв'язків США з країнами навколо Китаю. По-друге, китайські аналітики помітили загрози для українських атомних електростанцій. Китай та інші країни Східної Азії мають багато атомних електростанцій. Зниження ядерного порогу може збільшити ймовірність атак на атомні електростанції під час конфлікту, що може дозволити країнам, які не володіють ядерною зброєю, завдати Китаю катастрофічних збитків.
Така динаміка призвела до дебатів всередині Китаю щодо його ядерного потенціалу. Деякі націоналістичні коментатори, такі як Сун Чжунпін, стверджують, що Китай повинен значно розширити свій ядерний потенціал і створити більш потужну ядерну тріаду на кшталт сил США і росії. Інші пояснюють, що певне розширення є виправданим, але стратегічна стабільність між США і Китаєм не будується (і не повинна будуватися) на концепціях Холодної війни про взаємне гарантоване знищення, які вимагають порівнянних ядерних арсеналів.
Як реагує Китай
З огляду на уроки війни в Україні, як реагує Пекін? У цьому розділі спочатку розглядаються початкові реакції КНР, які були переважно внутрішніми, а потім досліджуються зміни у зовнішній поведінці КНР.
Зміцнення національної безпеки та захист Китаю від санкцій
Одним з перших і негайних кроків Пекіна стало зміцнення національної безпеки всередині країни. У доповіді Сі Цзіньпіна на ХХ Національному з'їзді Комуністичної партії Китаю в жовтні 2022 року містилося застереження про «зовнішні спроби придушити і стримати Китай», а також представлено абсолютно новий розділ про національну безпеку, в якому наголошувалося на «багатовимірній» і розширеній концепції національної безпеки, що охоплює такі питання, як продовольча та енергетична безпека і стійкість ланцюгів поставок.
Невдовзі після цього Китай натягнув віжки. У квітні 2023 року Всекитайські збори народних представників ухвалили переглянутий «Закон про боротьбу зі шпигунством», який супроводжувався публічними арештами іноземних громадян, звинувачених у шпигунстві. У травні Центральна комісія національної безпеки провела засідання, під час якого (серед іншого) схвалила директиву про посилення громадської освіти з питань національної безпеки. Це частина загальних зусиль китайського керівництва, спрямованих на те, щоб краще підготувати китайську громадськість до кризових ситуацій і поліпшити мобілізацію цивільного населення для національної оборони. Міністерство державної безпеки Китаю також стало більш помітним у публічному просторі, зокрема створило новий акаунт у популярній соціальній мережі WeChat і взяло участь у гучних репресіях проти іноземних фірм.
КНР також вжила заходів для зміцнення своєї економічної стійкості. У 2023 році китайська влада надала стимули для збільшення кількості землі, доступної для посівів, і заохочувала прийняття нових та експериментальних заходів для підвищення врожайності. Державний бюджет КНР на закупівлю запасів зерна також зріс майже на 14% у 2023 році.
Енергетичній безпеці приділяється аналогічна увага. Невдовзі після війни китайські промислові лідери та експерти закликали до диверсифікації енергопостачання країни, підвищення її енергетичної незалежності та сприяння використанню китайського юаня (женьміньбі - RMB) для ціноутворення та розрахунків у міжнародних енергетичних операціях. Лише у 2023 році встановлена потужність сонячних електростанцій у Китаї зросла на 55%, а встановлена потужність вітрових електростанцій - майже на 21%. Офіційні особи КНР також оголосили про нові зусилля, спрямовані на збільшення запасів ключових енергетичних товарів.
Щоб захиститися від фінансових санкцій, Китай пришвидшує зусилля, спрямовані на інтернаціоналізацію RMB. Це включає використання кредитів Ініціативи «Один пояс, один шлях» (Belt and Road Initiative - BRI) для заохочення розрахунків у юанях, що сприяє збільшенню частки торгівлі Китаю з росією та деякими іншими країнами, розрахунки за яку зараз здійснюються в юанях. За даними SWIFT, провідної організації, що здійснює міжнародні платежі, у листопаді 2023 року юань досягнув рекордно високої частки міжнародних платежів (4,6%).
Проте пріоритетність сек'юритизації далася взнаки, оскільки іноземці стали більш обережними в інвестуванні в Китай. Зіткнувшись зі спадом економічної активності у 2023 році, флагманська партійна газета People's Daily заявила на початку лютого 2024 року, що «розвитку та безпеці слід приділяти однакову увагу». Пекін визнає протиріччя і повинен буде балансувати між досягненням обох національних цілей.
Посилення зусиль зі стримування та підготовки до конфлікту зі Сполученими Штатами та їхніми союзниками
З посиленням уваги Китаю до національної безпеки пов'язане посилення зусиль КНР зі стримування та підготовки до конфлікту зі Сполученими Штатами. По-перше, Пекін, ймовірно, прагне мінімізувати здатність США озброювати і оснащувати Тайвань як «проксі» проти Китаю і вбачає паралелі між зусиллями США з поглиблення зв'язків з Тайванем і допомогою НАТО Україні перед вторгненням у 2022 році. Пекін активізував зусилля у відповідь на взаємодію США з Тайванем. Це включає два масштабні навчання КНР у серпні 2022 року і квітні 2023 року навколо Тайваню з метою покарання Тайваню за те, що Китай вважає провокаційними зусиллями США і Тайваню щодо поглиблення зв'язків. У грудні 2022 року Китай також провів масштабні військові навчання поблизу Тайваню у відповідь на підписання президентом Джо Байденом Закону про асигнування на національну оборону, який включав програми підтримки оборони Тайваню.
По-друге, Китай продовжує робити значні інвестиції в модернізацію НВАК. Програми військової модернізації існували задовго до конфлікту в Україні, але війна прискорила оцінку того, що глобальне і зовнішнє середовище Китаю швидко погіршується, і Китай повинен бути готовим до цього. За оцінками Міністерства оборони США, у 2022 році НВАК продовжувала нарощувати свій арсенал балістичних ракет з конвенційними БЧ і попередила, що КНР, можливо, вивчає можливість розробки ракет з конвенційними БЧ міжконтинентальної дальності (яку, як правило, мають лише ракети з ядерними боєголовками). У 2022 році НВАК значно посилила інтеграцію цивільних активів, в тому числі поромів-ролкерів, для підтримки застосування десантних сил НВАК. За оцінками Пентагону, НВАК зараз має понад п'ятсот ядерних боєголовок і, ймовірно, матиме понад тисячу оперативних боєголовок до 2030 року.
НВАК також проводить важливі реформи з метою вдосконалення навичок особового складу. У березні 2022 року НВАК висунула нові правила для підвищення боєздатності, а в серпні 2022 року НВАК збільшила віковий ценз, до якого випускники університетів можуть вступати на військову службу. У квітні 2023 року Китай переглянув правила, щоб дозволити НВАК коригувати вимоги до призову на власний розсуд після видання наказу про мобілізацію в інтересах національної оборони, зокрема, закликати більш досвідчених колишніх солдатів для підтримки діючих підрозділів.
По-третє, Китай очистив вищі щаблі військових чиновників, зокрема звільнивши колишнього міністра оборони Лі Шанфу і кількох генералів, пов'язаних з ракетними військами НВАК - ймовірно, через корупцію. Сі Цзіньпінь зробив антикорупційні кампанії дуже помітною частиною свого перебування на посаді, але цей останній раунд чисток свідчить про те, що попередні кампанії не викорінили серйозну корупцію в НВАК. Враховуючи роль, яку корупція відіграла в поразці росії в Україні, Сі, ймовірно, відчуває більшу потребу в подоланні хабарництва у своїх власних силах.
Представлення Китаю як кращого лідера, ніж Сполучені Штати
Зовні Китай розглядає турбулентність, спричинену війною в Україні, як можливість для Пекіна посилити свої позиції. Після того, як початкові зусилля КНР показати себе як нейтральну державу не змогли запобігти негативному сприйняттю Китаю Сполученими Штатами та Європою, Китай став більш активним у представленні альтернативної моделі лідерства.
У своїй «Білій книзі», опублікованій у вересні 2023 року під назвою «Глобальна спільнота спільного майбутнього», Пекін розкритикував «дефіцити» миру, розвитку, безпеки та державного управління, з якими зіткнулася світова спільнота під керівництвом США та Заходу. Пекін закликав до «нового типу» міжнародних відносин, глобального управління та економічної глобалізації, який би наголошував на більшій відкритості, інклюзивності, рівності та співпраці. Китай закликав країни приєднатися до ініціатив «спільного майбутнього», які передбачають згоду з китайським баченням та участь у кількох ключових зовнішньополітичних зусиллях КНР.
Перше - це санкціонована Сі Цзінпінем ініціатива «Один пояс, один шлях» (BRI). Понад 150 країн приєдналися до цієї десятирічної ініціативи, переважна більшість з яких є країнами, що розвиваються. Починаючи з 2023 року, Китай переорієнтував BRI з масштабних інфраструктурних мегапроєктів на менші проєкти з акцентом на цифровий зв'язок, співпрацю в галузі науки і технологій та «зелений» розвиток.45 Пекін прагне зробити проєкт більш прийнятним і стійким, щоб він і надалі залишався основним механізмом посилення впливу на «Глобальний Південь».
Друге - це те, що експерти КНР називають трьома глобальними ініціативами, започаткованими Сі: Ініціатива глобального розвитку 2021 року (Global Development Initiative - GDI), Ініціатива глобальної безпеки 2022 року (Global Security Initiative - GSI) та Глобальна цивілізаційна ініціатива 2023 року (Global Civilization Initiative - GCI). З них GCI набула особливого значення на тлі війни в Україні. Висунута через два місяці після вторгнення росії в Україну, Ініціатива глобальної безпеки має на меті кинути виклик домінуючим у США нормам з питань глобальної безпеки і сформулювати бачення безпеки, більш дружнє до інтересів Пекіна. Це включає в себе пропаганду мирного вирішення напруженості шляхом переговорів (замість того, щоб, на думку Пекіна, Сполучені Штати підливали масла у вогонь в Україні). Відповідно до цього, у лютому 2023 року Китай опублікував свій позиційний документ щодо України, щоб показати себе як країну, яка намагається привести конфлікт до мирного завершення. Незабаром після цього, у березні 2023 року, Китай виступив посередником в укладенні угоди між Саудівською Аравією та Іраном про відновлення відносин. У майбутньому Китай, ймовірно, шукатиме подібні можливості, щоб продемонструвати свою здатність до встановлення миру.
Аналогічно, китайська Глобальна цивілізаційна ініціатива пропонує альтернативний погляд на світ як такий, що складається з різноманітних цивілізацій, які живуть у гармонії, замість того, щоб розглядати його через призму протистояння демократії і автократії. Вона прагне підірвати наратив про те, що модернізація тотожна «вестернізації». Цивілізаційна парасолька GCI допомогла Комуністичній партії Китаю використати міжсторонню дипломатію для просування на Близькому Сході, в Африці та інших регіонах.
Посилення альтернативних багатосторонніх організацій
На додаток до вищезгаданих ініціатив, орієнтованих на Китай, Китай зміцнив ключові багатосторонні організації, які є альтернативою угрупованням, очолюваним країнами Заходу. У серпні 2023 року Китай виступив за розширення угруповання БРІКС, запросивши до нього шість багатих на ресурси країн: Аргентину (яка згодом відмовилася від вступу - прим. Мортіса), Єгипет, Ефіопію, Іран, Саудівську Аравію та Об'єднані Арабські Емірати. Пекін прагне підвищити здатність організації служити противагою економікам G7 на чолі з США. Аналогічно, Китай і росія наполягають на розширенні членства в Шанхайській організації співробітництва (ШОС) за рахунок Ірану і білорусі, і ШОС все більше набуває економічного виміру, оскільки багато її членів прагнуть обійти західні економічні санкції.
Посилення зв'язків з росією та іншими країнами
Крім прагнення до глобального лідерства, Китай також визнає, що йому необхідно створити міцнішу мережу друзів на випадок, якщо Сполучені Штати спробують накласти санкції або застосувати силу проти Китаю. Перше місце в цьому списку посідає росія - велика держава і сусід, який поділяє занепокоєння Китаю щодо проблематичної поведінки США і Заходу.
Після вторгнення росії в Україну Китай поглибив свої відносини з росією. У 2023 році двостороння торгівля досягла історичного максимуму в 240 мільярдів доларів, значною мірою завдяки рекордним закупівлям Китаєм російської нафти. Китайські компанії також продавали росії критичні технології подвійного призначення, такі як напівпровідники. У військовому плані обидві країни провели додаткові спільні військові навчання, в тому числі з партнерами з третіх країн, щоб продемонструвати протидію діям США або їхніх союзників.
Китай продовжує подвоювати зусилля, спрямовані на розвиток відносин. Сі Цзіньпінь тричі зустрічався з Владіміром Путіним особисто і провів безліч віртуальних зустрічей і дзвінків з початку війни. Востаннє, у жовтні 2023 року, Путін зустрівся з Сі в Пекіні, де Сі закликав до подальшого зміцнення зв'язків у 2024 році, наголосив на «довгостроковій відданості» Китаю цим відносинам і пообіцяв посилити співпрацю на світовій арені.
На сьогодні немає жодних ознак того, що Пекін прагне до традиційного військового союзу з росією або будь-якою іншою країною. Натомість Китай зміцнює відносини з якомога більшою кількістю країн, які можуть підтримати інтереси КНР, особливо з тими країнами «Глобального Півдня», які зберегли нейтралітет щодо війни в Україні, та автократіями, які поділяють стурбованість Китаю щодо Сполучених Штатів.
Переналаштування відносин зі Сполученими Штатами та Європою
Останнім і найновішим елементом реакції Китаю на війну в Україні стали спроби стабілізувати відносини зі Сполученими Штатами та Європою. Протягом більшої частини 2022 року і на початку 2023 року Китай страждав від погіршення відносин зі Сполученими Штатами та Європою. Це було пов'язано з цілою низкою факторів, включаючи підтримку Китаєм росії, посилення американсько-китайської конкуренції, а також напруженість у Тайванській протоці, Південно-Китайському морі та в інших місцях. Повільне економічне зростання Китаю і залежність від торгівлі посилили тиск на Пекін з метою налагодження відносин з провідними економіками.
У цьому контексті Китай відновив дипломатичну роботу. На початку 2023 року Китай розпочав «наступ шарму» на Європу: китайські лідери відвідали регіон, щоб розповісти про важливість глобалізації та представити Китай як країну, відкриту для європейських компаній. Під час зустрічей на високому рівні з лідерами Європейського Союзу Сі підкреслював свою надію на те, що Європейський Союз може стати «ключовим партнером в економічному та торговельному співробітництві». Китай також започаткував програму безвізового в'їзду до Китаю для [громадян] семи різних європейських країн.
Аналогічним чином КНР прагне зменшити напруженість у відносинах зі Сполученими Штатами. Протягом 2023 року обидві сторони провели кілька зустрічей на рівні урядів, кульмінацією яких став саміт між Сі Цзінпіном та президентом Байденом у Сан-Франциско в листопаді. Хоча ця зустріч не призвела до фундаментального перезавантаження відносин, вона поставила американсько-китайські відносини на більш позитивну основу і відновила важливі канали комунікації та певну співпрацю.
Пекін не має ілюзій щодо того, що його відносини зі Сполученими Штатами і Європою можуть наблизитися до «win-win»-співпраці. Замість цього Пекін має на меті повернути назад і сповільнити зростання антикитайських настроїв в Європі і не допустити розкручування американсько-китайських відносин у бік конфронтації. Це допомагає Пекіну краще захищати інтереси КНР у більш невизначеному, нестабільному і небезпечному міжнародному середовищі.
Висновок
Загалом, війна росії в Україні зламала - і зараз переформатовує - міжнародний порядок. Китайські експерти вважають, що світ стає все більш розділеним, нестабільним і небезпечним. Війна продемонструвала, як Сполучені Штати можуть використовувати проксі, розширювати альянси, тиснути на блоки однодумців і застосовувати безпрецедентні санкції проти Китаю в разі майбутнього американо-китайського конфлікту.
Китай реагує в усіх напрямках. На внутрішньому рівні Китай подвоїв зусилля щодо національної безпеки і стійкості, що, звісно, призвело до певних втрат для економічного розвитку. Китай продовжує модернізувати НВАК і викорінювати її слабкі місця. Зовні Китай намагається позиціонувати себе як більш відповідального, гідного лідера порівняно зі Сполученими Штатами, і особливо зосереджується на отриманні впливу на «Глобальному Півдні». Китай продовжує зміцнювати зв'язки з росією та іншими сильними глобальними партнерами, щоб підтримати Китай у протистоянні із Заходом. Пекін також намагається стабілізувати відносини зі Сполученими Штатами та Європою, щоб надати Китаю більше простору для розвитку і зростання.
