*Вони разом його запакували*
Ліліт: Діа, слухай, а заради чого такі заходи безпеки з ними?
Діа: Ну, якщо вони втечуть зайвого не розказали.
*Ліліт і Лілі подивилися на зв'язаних*
Лі: мдаа, втечуть вони...
Діа: Вже обід, а Максим тільки у вечері нам привезе. Ліліт, забув, відкрий рота і вуха — спитай як він приховав свою ауру.
*Ліліт відкрила і спитала*
Демон: У мене в кармані медальйон який все скриває.
Діа: а з чого він зроблений?
Демон: з бронзи
Діа: бронза? Цікаво
*Ліліт дістала з кармана медальйон і її сили майже не відчувалися*
Діа: О, твої сили не відчуваються
*Діа зненацька взяв в руки і зателефонував Максиму*
Діа: Слухай, візьми бронзи вона нам потрібна буде
Максим: Що на цей раз ти придумав?
Діа: приїдеш і розкажу.
Максим: ну добре, я тоді десь вже у вечері буду.
Діа: Давай
Ліліт: Ох, йо
*Діа завершив розмову*
Діа: Що сталося?
Ліліт: та згадав, що в Адаманії ще багато роботи
Діа: А ти, що хотіла?
Ліліт: Та нічого
Діа: Лілі, а ти тільки кинджалами вмієш битися?
Лі: Ну, я трохи вмію мечем битися
Діа: Може пішли потренуємося?
Лі: А в тебе дерев'яні є?
Діа: Десь були
Лі: давай... А то нема бажання з справжніми тренуватися...
*Діа і Ліліт потренувалися на мечах, а Ліліт на луці без її еблеми, щоб вона весь ліс не знищила. І так вони потренувалися до вечора. Тим часом Мікі *
Мікі: Ого, який маєток
Слуга: Добрий пані Мікі, мене попередили, що ви будете нашою пані
*Вона стояла перед великим білим маєтком з синіми орнаментами*
Мікі: Ого, який він великий *Мікі від захоплення завиляла хвостом*
Слуга: Вам показати ваш маєток
Мікі: Давайте. *Вони обійшли весь маєток і вийшли на задню частину маєтку.
Мікі: Ого, як тут просторно.
Слуга: Як вам маєток
Мікі: Не погано, но сильно все дороге тут. Перший етаж сліпить сильно зробить щоб простіше було там все, так далі — другий етаж перебудувати трохи, я бачила, що там є великі кімнати — їх перебудувати в наукові і знайти мені вчених котиків.
Слуга: А що робити з украшеніями всіма?
Мікі: Продати все к чортам, і на виручені гроші закупити іграшок, одягу, я відвезу в котбудинок.
*Тим часом Ланко і Ема*
Ланко: А все таки, чого ти не захотіла ставати принцесою, та і Мемі вона взяла містечко собі, а залешили престол найменшому брату.
Ема: Ми то виросли в розкоші, але нам ніколи не подобалося носити всі розкішні плаття. Вони такі не зручні. Я і Мемі ми часто тікали і гуляли з простими дітьми і купляли простий одяг.
Ланко: І чого так вишло?
Ема: Мабуть іза одного хлопчика наших слуг, що з нами гуляв. Та і батьки наші ніколи не принижували звичайний людей, не цікавило ніколи таке.
Ланко: А брат?
Ема: А йому було постійно цікаво всяке таке. Ти щось найшов?
Ланко: Ну дивись собитія 20 річної давності є.
Ема: І, що там як воно сталося?
Ланко: По даним нашої розвідки: Після народження верховні ангели і демони ослабли до такого стану, що їхні сили дорівнювали силам звичайних демонів і ангелів. Тому ті, хто був по силі наближений до них, вбили їх.
Ема: Тоді чого вони не вбили дітей?
Ланко: Тут написано, що діти знаходилися в той момент під охороною адаманітів імперського рівня
Ема: І хто ті адаманіти?
Ланко: Нема ні імен, нічого.
Ема: Ти хочеш сказати, що все таки в адаманітів є головний ?
Ланко: Можливо.
*Тим часом Мемі в себе в кабінеті*
Мемі: І що робити з цією дирою в стіні. Ладно з нею. Залатати можна. І треба буде відправити цю трійцю налагоджувати відносити, охххх… роботи не початий край. Піду замовлю котячу бригаду.
*Вийшла з кабінету і вийшла на вулиці і до Мемі підбігли дітлахи і почали її обнімати*
Діти: Тітя, тітя Мемі.
Мемі: Ви за мною стежите?
Діти: Нуу
Мемі: Я так і знала.
*Мемі присіла до дітей*
Мемі: Морозиво хочете ?
Діти: Дааа.
*Одна дівчинка дає Мемі лотос*
Дівчинка: Це вам.
Мемі: Ой, дякую.
*Мемі взяла лотос і поцілувала в лобік дівчинку, і взяла її і посадила на плечі*
Мемі: А тепер по морозиво
Діти: Дааа
*Вони пішли в ту кафешку де тоді сиділи Діа, Ліліт і Лілі. Вони зайшли туди і підбігає хлопчик*
Хлопчик: Тьотя Мемі
Мемі: І ти теж тут, морозиво будеш?
Хлопчик: А мене не давно молозивом колмили
Мемі: О, цікаво, а хто?
Хлопчик: Ангелиця, з великими клилами і глудями.
Мемі: Значить тут та трійця була, то ти морозиво не будеш?
Хлопчик: Будю.
*Вони всі сіли і почали їсти морозиво, тим часом в замку у верховного демона*
ВД: Вайко
Вайко: Слухаю вас пане
ВД: Приведи Мірона мені сюди.
Вайко: Як при кажете пане.
*Вайко привів Мірона*
ВД: Залиш нас на самоті.
Вайко: Добре, пане.
Мірон: Помилуйте мене я вам буду корисний.
ВД: І що ти можеш нам запропонувати?
Мірон: Я можу на вас працювати і дізнаватися вам корисну інформацію.
ВД: І як же?
Мірон: У мене ж не буде стріляти Берті. Коли я зайду на їхню територію.
ВД: От бач—це вже цікаво, я тобі збережу життя, тільки тобі прийдеться, поміняти зовнішність і ім’я, а все інше ми дамо, щоб працювати на нас. А дааа в мене дещо для тебе є
