Діа: То вона ангел, а я демон ?
Арк: Ні. У вас обох є сили як ангелів, так і демонів. Тільки я одного не пойму, як Ліліт пробудила свою запечатану силу.
Ліліт: Я ? Силу якусь ? Я ж нічого не робила.
Діа: Вона взяла просто в руки ту штуку в руки з намальованим луком.
Арк: Це і так зрозуміло, .Діа, це твої два медальйона із силою.
Діа: Ліліт, віддай його.
Ліліт: Це мій лук, не дам я його тобі.
Арк: Діа, це марно в неї твоя частина сил.
Діа: І? що далі?
Арк: вам потрібно буде найти скриню Ліліт -- забрати її медальйони. І правильно розділити їх щоб у вас обох сила була.
*Ліліт сидить навпроти відкритого вікна, на кріслі–побачила як далеко в лісі пробігав кролик, вистрілила з луку. Діа перелякався*
Діа: Ліліт, і що це було.
Ліліт: А? що ? А це я в кролика попала.
Діа: Якого кролика ? Якого ти приготуєш.
Арк: Поки тебе не було вона тут стріляла з луку. А точно ось ваш меч, пане.
*Арк дає меч Діа. *
Діа: Є запитання.
Арк: Запитуйте пане Діа.
Діа: Ми з Ліліт брат і сестра ?
Арк: Да і одночасно ні. А да Ліліт ти нічого не хочеш сказати ?
Ліліт: Ви про що ?
Арк: Про свою ногу.
Ліліт: А що не так ?
Арк: Ваш стан там і тут він відображається.
Діа: Ліліт*Розсерджено крикнув Діа* пояснити нічого не хочеш ?
*Ліліт почала крутити лук в руках *
Ліліт: Я просто підвернула ногу, а лікар мені підіграв….
Діа: І для чого все це?
Ліліт: Я хотіла тебе провчити…*Ніякого сказала Ліліт* Я не знала, що все це так станеться…
Діа: Я тебе зрозумів *Єхидно усміхнувся Діа* Я тебе покараю.
Ліліт: Як….?
Діа: Ти ж м'ясо любиш ?
Ліліт: да….
Діа: Ти про нього на тиждень за будеш, будеш в мене тиждень перловку з салатом їсти, а перловка без різних добавок…
Ліліт: Так не чесно.
Діа: Це не все *Єхидно посміхається Діа. *
Ліліт: А ще що ?
Діа: Це тільки за обман, а за сковороду ти будеш кожного ранку зі мною бігати по 5 кілометрів.
*Ліліт засмутилась*
Ліліт: Ну Діа… Нам же весело було…
Діа: Ти чого така розстроєна ?
Ліліт: З тобою добре було..
Діа: Ну да
Ліліт: Не хочу від тебе їхати..
*Діа розсміявся*
Діа: Ти б бачила б своє обличчя. Я ж тебе не виганяю нікуди.*Через сміх сказав Діа*Ти так просто вже нікуди не підеш.
*Продзвенів будильник Діа і Ліліт прокинулися о 9 годині.*
Ліліт: Ти будильник поставив ?
Діа: Це щоб ти мене більше нічим не була. Розмотуй ногу і пішли на кухню.
Ліліт: Діа допоможеш розмотати ?
*Діа з ображеним голосом сказав: Сама, я тебе на кухні жду. Діа пішов на кухню і почав готувати перловку і салат. Ліліт розмотала ногу -- прийшла на кухню. Діа поставив на стіл перловку і салат.*
Діа: Поїси я тебе жду на вулиці перед входом у будинку.
*Він вийшов на вулицю і Ліліт через силу почала їсти перловку*
Думки: А з соусом було смачніше.
*Ліліт доїла і вийшла, до Діа на вулиці, він сидів на порозі в шортах, жовтій футболці – з надітими на голові навушниками слухаючи якусь музику. А Ліліт була одіта в червоне платьє.*
Ліліт: Діа, Діа.
*Діа не чує Ліліт, слухає музику дивлячись на небо. Ліліт зверху подивилась на Діа. Він зняв навушники.*
Діа: Ти вже поїла ?
Ліліт: Угу, все поїла.
Діа: Бачу ти вже і кросівки наділа.
Ліліт: Не люблю бігати ех.
Діа: Ну не я ж брехав.
Ліліт: Вибач мене Діа. Я…
Діа: Та побігли вже.
*Вони пробігли Ліліт ледве бігла*
Діа: Ти ніколи не бігала ?
Ліліт: Ні, я і спорт не сумісне.*Задихаючись сказала Ліліт*
Діа: Значить буду тебе ганяти.
Ліліт: А може не треба.
Діа: Та треба. Іс купляти провину будеш. Ще 1 кілометр – підемо додому.
Ліліт: Ура*зраділа Ліліт. Вони пробігли ще кілометр в тишині. Діа і Ліліт прибігли додому. *Діа пробач мене просто я хотіла, щоб мені хтось час приділив. Я тобі хотіла на наступний день розказати, але коли ми разом попали в Адаманію, то я не змогла признатися тобі.
Діа: Все сказала ?
Ліліт: Да
Діа: Я тебе пробачаю, але покарання залишаєшся.
Думки Ліліт: ну і вляпалась я.
*Вони сіли у двох на вході в будинок*
*І тут приїжджає червона машина Максима *
Діа: Це твоїх рук діло ?
Ліліт: Да….
Діа: Так, що ще ?
Максим: Привіт всім.
Діа: Ти теж це відчуваєш ?
Ліліт: Яке дивне відчуття страху? Арк казав, що в нас сили появилися, може це за них?
Діа: Макс ти ще когось привіз?
Максим: Так, і ти її знаєш
*Виходить з машини середнього зросту дівчина, одіта в чорне плаття, очі були кроваво-червоні. Перед ними стояла минула дівчина Діа*
Лілі: Не погано ти живеш.
Діа: Ну привіт Ліля
Ліля: Діа я просила ж називати мене просто Лі
Діа: Ліліт, поясниш як це понімати?
Максим: Вона хотіла, щоб Лі побачила який класний насправді.
*Ліліт сиділа тихо як та мишка*
Лі: Знаєш чого я розсталась з тобою ?
Діа: Ну просвіти мене.
Лі: Все дуже просто бо ти …..
*Кінець 7 глави*
