Поп культура грає ключову роль у сучасному світі, тоді чому ми завжди наздоганяємо інших, а не диктуємо власні правила гри?
Комплекс меншовартості в українців був ще до недавна. Ми дивилися, читали та слухали російське, відмовляючись творити українське та просувати власне, рекламуючи власну державу та культуру. Як ми до цього прийшли і чи буде в нас колись власний хіт, що сколисне весь світ, спробуємо дізнатися.
Аби зрозуміти специфіку сучасного положення речей, потрібно повернутися назад. А саме у час, коли Україна не мала власної державності. Звісно, я як історик, міг би провести цілу лекцію та навести залізобетонний фактчекінг, але стаття не про це. Ми не будемо копатися у дебрях історії, а відмотаємо тільки на кілька десятків років назад. У совітську імперію, що душила нас ледь не все минуле століття. В той час, коли на Заході починається зародження легендарних літературних франшиз, у нас тотальна цензура та прославляння совка та партії. Поки на Заході створюють цілі нові жанри у поп культурі, у нас вірші про партію та членіна, що приніс соціялізм. Ні для кого не секрет, що ми завжди відставали від прогресивного світу та підминали під себе їхні ідеї та культуру з розривом у десятки років. Це й не дивно. Поки світ розвивався, у нас продавали все по талонам та був залізний купол. А всі митці були під жорстоким наглядом “великого брата”, що так і хотів закинути у концтабір, а пізніше й у психлікарню автора. Ми не просто пропустили золотий вік поп культури, ми його навіть не застали. Ми навіть не знали, що він настав. Тому з серйозним відривом ми почали наздоганяти розвинений світ вже після розвалу совка, який на щастя не витримав викликів важких 90.
Звісно були автори, що творили нашу культуру, але жанр “фентезі” для нас був радше новим припаратом, яким катували кгбісти в підвалах лікарень. Як показав час - фентезі стало провідним жанром. Поки одні творили, ми були сліпими, але не по власній волі.
Але русифікація не пройшла за час незалежності. Ми продовжували підсвідомо споживати російське і ігнорувати українське. Згадайте скільки було україномовних авторів наприклад у музиці в 2004? А скільки книг випустили мільйонним тиражем українською? Нуль? От і власне. Ми відмовлялися створювати своє, а якщо й створювали, то на мові окупанта. Доки автори створювали цілі франшизи на Заході, ми писали аддони до “Метро” російською, доки на Далекому Сході в Японії творили новий жанр анімації та мангу, ми дивилися “кадєтство”. Так, не можливо брати якусь річ, лише у контексті вакууму в якій вона знаходиться. Ми не можемо висмикнути літературу і сказати, що на неї не впливали інші фактори, що були довкола. Все багаторівневе і складне. Як і все життя.
Тому, розвиваючи чуже ( яке було ще той відстій ) ми втрачали своє.
Тоді перейдемо до основного питання. Коли у нас з’явиться власний хіт, і чи з’явиться взагалі?
У в час глобалізації та перенасичення контентом це є не простою задачею. Навіщо читати слабкої якості українське, якщо можна взяти Джорджа Мартіна чи Лі Бардуґо та ознайомлюватися з бестселерами.
Аби нам зробити власну “Гру престолів” потрібно мати колосальну якість продукту. А ще підтримку читача. Проте справедливо зазначити, що не слід звинувачувати читача в тому, що він не читає українське фентезі. Зробіть таке фентезі аби йому хотілося читати, заохочте, покажіть планку якості і успіх прийде самий собою. Є мільйони читачів в Україні, які готові споживати українське фентезі. Дайте тільки платформу та цікаву історію з якою буде себе асоціювати читач.
Ну й звісно. Потрібно заохочувати українські анімаційні студії, які будуть залучати більшу базу людей за рахунок серіалів чи фільмів за мотивами книг. Саме так Сапковський прославився на весь світ. Спочатку за допомоги однойменної гри, а пізніше серіалу від Нетфлікс. Саме тоді продажі його книг злетіли до небес. Звісно, його праці і до того були популярними, але саме завдяки масовій культурі він став упізнаваним всьому світі. Таке саме можна сказати і за “Володар Перснів”. Шедевральні фільми Пітера Джексона прославили франшизу приносячи мільйону фан базу, що дізналася про книгу лише після фільму. Що це значить і що я хочу цим сказати.
Потрібний якісний продукт, що зможе гідно конкурувати на ринку.
Потрібно розвивати україномовні книжкові платформи та популяризувати українське.
Потрібно консолідація бізнесу та книжкових платформ, які б могли вкладати гроші у перспективні проекти.
Потрібна підтримка держави. Аби виділялися ґранти анімаційним студіям та режисерам, які б просували наш продукт за кордон в якості анімаційних серіалів чи фільмів.
Потрібна реклама, конкурси та премії молодим письменникам
Таким не хитрим чином ми залучаємо роботою студії, менеджерів, рекламників та десятки і сотні людей.
Зробіть якісне і читач прийде. На пропозицію прийде і попит, головне розвивати наше.
Звісно на сьогоднішній момент це реалізувати не можливо. Триває війна за наше існування і всі сили мають бути сфокусовані на наших захисниках. Але я вірю, що після перемоги ми зможемо об’єднатися і показати всьому світові, що українські автори геть не гірші за інших. Ми готові принести в цей світ щось нове, готові створювати і творити.
Як тільки почнуться умови для розвитку авторів стане більше, а з ними і хороших фентезі.
