Оригінально публікація на ЖЖ від 10.08.2021.
Маю упередженість щодо конкурсних оповідань — зарідко мені бувають до вподоби. Тож кілька років не торкався збірки «Багряні ночі». Цей альманах купив радше із бажання підтримати літературний конкурс і фентезі-фестиваль «Брама», аніж із цікавості до текстів. Але я не знав, — на сором, якось проґавив, — що серед оповідань є твір доброго знайомого, перекладача і сценариста коміксів Дениса Скорбатюка.
Допіру дізнався про це, небарно витяг запилену книжку із шафи і натхненний усівся читати. Давно впевнився, що смаки у нас з добродієм Скорбатюком дуже подібні. А значить і письмо одне одного може припасти до смаку.
Що ж, я не помилився. «Звіролов» — це чудове, за духом глибоко відьмацьке оповідання. Чесно кажучи, я запам’ятав вдалу ілюстрацію до нього, ще коли вперше гортав новопридбану книгу. Тепер шкодую, що не почав тоді читання саме з цього оповідання. Можливо, не відклав би книжку на роки.
Звіролов — такий самий відьмак: ізгой, мисливець, найманець і «людина», якій доводиться робити непрості вчинки і зустрічати непрості наслідки. Різниця в тому, що тутешній «відьмак» куди більший «нелюд», ніж Геральт: він — вкритий шерстю звіролюд, котрий вистежує одноплемінників, що втратили над собою контроль. Його мета не вбити, а врятувати, повернути, та на жаль, то не завжди можливо.
Текст добре витримай художньо і стилістично й, на відміну від моїх творів, читається доволі легко. Для поціновувачів жанру має пару «товстезних» дотепів-омажів. Єдина вада: новий для читача всесвіт населений зовсім незнайомими расами, тож їхні назви попервах пустий звук. Головне ж, що попри прозорі аналогії й посилання, завдяки гарно прописаним героям, оповідання має виразне власне обличчя. Скорбатюк справедливо увійшов у збірку, у яку свого часу не потрапив я. Заздрю і раджу до прочитання.
