Денис Скорбатюк, координатор проекту “Легенди Blizzard” видавництва Molfar, започаткував серію, як на мене, вельми цікавих статей про перекладацьку роботу над франшизою.
Особливості перекладу й адаптації власних назв у Warcraft. Частина 1: «Останній вартівник»,
Особливості перекладу й адаптації власних назв у Warcraft. Частина 2: «Народження Орди»,
Особливості перекладу й адаптації власних назв у Warcraft. Частина 3: «Припливи пітьми».
Тому хочу в праві нашого давнього знайомства трошки прокоментувати ці замітки.
Почнемо аж із назви книжки: “Останній Вартівник” / “The Last Guardian”. Свого часу мене збентежив вибір титула “Вартівник”, оскільки сприймаю це слово утилітарно: радше як сторожа або чатового, аніж як високий титул. З іншого боку, можу зрозуміти, чому оминули більш пафосне церковнослов'янське слово “Страж”. Так сталося, що через більшу насиченість російської мови церковщиною, подібні слова нині надто часто оголошують русизмами. Тож “Страж” міг стати зайвим подразником для аудиторі.
До речі, цікавим є ім’я носія титулу — Medivh: передача диграфів із h — нетривіальна задача. Придих? Оглушення? Німа літера? Одного лише Medivh'а можна передати у 4 способи: Медів, Медіф, Медіхв (-вх відкидаю як непритаманне) і Медівг. Особисто мені завжди подобалось, як остання форма перегукується з Міндовгом, але обрати саме її було б занадто екзотичним рішенням.
Туди ж і Khadgar. Вважається, що ім'я цього мага є дворфського походження, а мова дворфів має придихи. Тому головним був вибір між Кхадґаром і Кадґаром. Але особисто я бачив тут можливість для застосування підходу kh>х / h>г, позаяк інакше у вигаданому світі бракувало б імен зі звичайним Х. Тому я прихильний до форми Хадґар.
Назва королівства і світу Azeroth теж є задачею із зірочкою, адже взята зі Старого Завіту. У церковнослов'янській формі це Асироѳъ, що набуло виду Асироф у перекладі Біблії від патріарха Філарета. Причім кінцевий губний приголосний дає можливість зарахувати слово у третю відміну. Нагадаю, що всередині планети спить титаніда жіночої статі. Планета Асироф та ще жіночого роду?! Занадто зухвало для перекладача, а не автора. Тим паче, коли вже існує фанатська спільнота зі своїми звичками. Розумію, чому таке глибоке копання було б неможливим. Це була б заздалегідь програна війна з фандомом.
Географічні назви Northrend та Stormwind ставлять інше питання: як передавати промовисті назви та імена? Північношпар та Буревійськ дали б зайвий комедійний ефект.
Дрібничка, яку б я додав, а ніхто б не помітив і не оцінив: відмінювання Андуїна Лотаря, так ЛотарЯ. Справа в тому, що саме так відмінювали реальних середньовічних монархів із цим іменем: як Ігоря і Кобзаря.
Далі роздуми про складноутворні назви, як-от Redridge Mountains. “Червонокряжі гори” — це той варіант, на якому зупинився я, коли переклав маленький уривок “Останнього Стража” десь років 10 тому. І в цьому я програв Скорбатюкові, який обрав шикарне “Рудогриві гори”!!!
Продовжує тему диграфів дилема Khaz Modan'а та Loch Modan'а. На місці перекладача я б ототожнив kh та шотландське ch в дворфських назвах. Як уже казав, інакше може виникнути дефіцит Х. До речі, це трошки нагадує проблеми передачі арабської мови або деяких кавказьких: усе різноманіття х/h та придихів не вміщується в кирилицю.
Хочеться похвалити піднесений переклад Light як Сяйво. А ось “Great Dark Beyond” як “Велика Позамежна Темрява” навпаки видається занадто прозаїчною. Щоправда кращого запропонувати не виходить. Не Зовню ж?
Інші дві космологічно зовнішні відносно Азероту географічні назви — Outland та Twisting Nether — дійсно є складними, але не розумію, чому перекладачі постійно дивляться в бік таких затертих коренів? Мені здавна не подобається Крутоверть, ех! В українській мові є такі чудові слова як вир, безодня, діл (= низ і могила), нурт, нурта (= вир і безодня), відхлань. Я просто гублюсь у поетичних варіантах! Зупинюсь на пропозиції “Нуртуюча Відхлань”. Outland же хочеться перекласти як Позазем'я, але підступ у тому, що не про Землю йдеться: це зовнішня земля — край поза планетою і виміром. Позасвіття? Позакрайсвіт? Одним словом дійсно складно.
Щодо більш прозаїчних назв. Не розумію проблеми Lakeshire: просто Озернокрай. Але Приозер'я дійсно набагато краще! А ось у парі “Північнокрайське абатство” / “Північноземське абатство” мені навпаки більше подобається -земське, а не як Скорбатюку.
А тепер, як на мене, дійсно сильна хиба: суджений і суджена в орків... Я, звісно, розумію, що орки вірять, що їм щось судилося, що є доля, але англійське “mate” не таке поетичне. “Mate” — це буквально “товариш”. Воно навіть як звання на флоті існує: є мат, а є боцманМАТ — товариш (помічник) боцмана. Етмологічно “mate” — співтрапезник. Значення статевого партнера в ТВАРИН — це перенесення: коники, овечки “потоваришували” тілами. Причім оцей зоологічний сенс слова мав би відсікати поетичні варіанти перекладу.
А ось увага до тикання грубих орків — це правильний хід. Також хвалю вибір слова “орчий”. Росіяни часто від неглибокого розуму використовують слово “орочий” з двома О, але ороки — це реальний сибірський народ.
Цікавий факт: за написанням слова “daemon” у фентезі стоїть “сатанинська” істерія проти D&D, яка сталась у США у 1980-ті. Довелося дистанціюватися від християнської термінології хоча б орфографічно.
Особисто я люблю нестандартні ae/ea передавати як Я. Проте думаю, що “дЯмон” із вуст орка створило б зайвий комічний ефект.
А тепер про персонажів-орків. Doomhammer… Що ж, тут я такий же хейтер, як і у випадку з Крутовертю. Бо слово згуба — гротескне, розмовне, а основним значенням має буденну втрату (гаманця, наприклад). Не розумію, що не так із словом (за)гибель.
“Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету” — Іван Франко.
Принагідно задумався, чи слід при перекладі вносити зброярську термінологію, яка відсутня в англійській мові. Як-от топір (бойова сокира), келеп (бойовий молот) тощо. “Келеп Погуби”? І так, погуба — гарне старе і ОДНОЗНАЧНЕ слово.
Ординський титул Warchief... На перший погляд простий випадок, але є що розглянути. Бо вождь — церковнослов'янська лексика. Саме тому Бандера — провідник. Питома форма “вождя” — “вожай” (синонім ватажка). Корінь у всіх трьох той самий, що є у “воєводі” — водити, вести. Тож варіантів адаптації вдосталь. Воєвождь — цілком добрий вибір.
Воєвождь Чорнорук… Задумався над наголосом: ЧорнОрук чи ЧорнорУк? Як-не-як, нормативно чорнОслив і чорнОзем, хоч майже ніхто так не каже.
Згадуючи сюжет, відмічу, що абсолютно згоден із трактуванням Тіньової ради (Shadow Council) як непоетичної назви.
“Демонічний” префікс fel етимологічно походить від слова зі значенням злий, лютий, лихий. Проте у контексті світу Варкрафту fel дійсно найточніше передається поняттям скверна. Не перекладати ж fel ork як лютоорк чи лихоорк. Відповідно “felblood elf” — сквернокров(н)ий ельф тощо.
Окреме спасибі Скорбатюку за чорнокнижників. Забагато людей плутається в чаклунах і чарівниках: хто добрий, а хто лихий.
І нарешті Тралл... Колись розмірковував над адаптацією його промовистого імені як Бран або Роб, але люди точно не зрозуміють. Рабин (син раби) — іще гірше. Звучить добре Ясир, але навряд фанати приймуть адаптивне перейменування взагалі.
А тепер “гноми”, вибачаюсь, дворфи. Шкода, що переклад “dwarves” як “краснолюди” не став загальним правилом. Слово “краснолюдки” траплялось в українській літературі задовго до появи "Відьмака" Сапковського.
Ох, кельтські імена гномів... Tearlach — Тярлах. Seaghdh — не знаю точно, ймовірно, щось близьке до шЯй, що можна записати як Шагд. А Iomhar — Іовар, бо ніколи не довіряйте кельтській mh: часто це v/w. Beathan /ˈpʲahan/ ... що я б передав як Б'яфан, щоб зберегти трохи орфографізму. У книжці вони звуться Беян, Іовар, Шей і Черлах. Як на мене, Ч — це вже занадто фонетично, а решта — чудово передані.
Міста й селища. Stromgarde... “Strom”, — наскільки розумію, це архаїчна форма слова “stream”, струмок. Власне, і “garde” є архаїчною формою для “garth”. Тож це буквально українське Струмґард, де “струм” — ручай, “ґард” — рибальська перегорода на річці. Ідеальний збіг форм!!!
Так, я теж спершу побачив в “garde” омонім, який значить сторожу, але потім задумався, як визначає назву перший корінь. Але це вилами по воді писано. Архаїчні омографи — занадто глибокі роздуми для популярного комерційного фентезі. Струмґард, Струмград, Струмгвард — однаковий волюнтаризм перекладача. Бо це вже не переклад, а хитка етимологічна розвідка.
“Capital City” — Стольний град/город або Стольне місто, щоб виокремити з низки інших столиць. Скорбатюк зробив абсолютно правильне рішення, хвалю.
“Чорнокамінна гора” — теж добре рішення. Щоправда я думав у бік скелі, адже, як-не-як, “rock” та “stone” — різні поняття.
Ех, орк Пеклокрик, Пеклокрик... Боже, я буквально роками думав над адаптацією цього прізвиська, а тепер забув, які варіанти вигадав. А я ж таки вигадав!
Ординський лицар смерті Teron Gorefiend... Fiend — чорт, але за етимологією ворог. В українській мові колись таке саме було: церковнослов'янський враг зі значенням диявола. І врАжий/вражЕнний значило чортівський. “Враженний сину!” На жаль, нині забуте. Терон Струпновраженний — гарно, але більше підходить лицарю смерті Бича (часів Артаса).
Вітрогін, вітрогон, вітрогонка — давні українські слова. Тому це цілком добра адаптація Windrunner. Щоправда в українській традиції це про вітер у голові — про легковажність.
Самотня гора Aerie Peak... Ех, а тут я би відкинув усі роздуми про передачу сенсів і вжив просто СХОЖЕ слово: Орлій пік. Орлій = орлиний.
І наостанок Hillsbrad Foothills... Отут постає питання, а до якого ступеня перекладати, бо можна ж і hills brad перекласти.
На цьому все. З нетерпінням чекаю на наступні статті про нюанси перекладу фентезі. Красно дякую товаришу за добрий матеріал, а головне — за нагоду не лише покритикувати, але й похвалити! Приємно, коли є, що відзначити добрим словом.
