Оригінально публікація на ЖЖ від 28.11.2019.
Під час обговорення проекту нової редакції правопису я не раз нарікав на відсутність у новому тексті тези про двоякість літери Ї, а саме про передачу нею йотованого И.
2. Правописне і та ї вимовляються близько до и (йи) в таких випадках, коли вони в певних закінченнях, аналогічних до закінчень із и:
а) у всіх м’яких прикметниках відповідно до твердих закінчень: синій, безкраїми… (вимовляються «синьий», «безкрайими» – див § 52)
б) у наростках -їна, -їха, -їще, -їсько, -їк, -їн, -їкий, їнський, -їстий: Україна (вимовл. «Украйина»), Солов’їха, гноїще, боїсько, покоїк, Маріїн, солов’їний, український, троїстий… (порівн. долина, багнище, столик, Ганнин, качиний, танцюристий…)
в) у дієслівних закінченнях без наголосу: стоїмо (вимовл. «стойимо»), го́їти, озбро́ївся… (але під наголосом стоїть, напоїти… з йі).
Вимова звуків і й и не завсіди відповідає правописним і й и, а до того обидва ці звуки визначаються ще й літерою ї.
Олекса Синявський, «Норми української літературної мови» (Харків, 1931).
Пропонуючи прописати цей орфоепічний момент у правопис, я керувався не лише бажанням консервувати цю забуту загалом особливість українського мовлення, але й вирішити один орфографічний момент, який спіткається нам при запозиченні слів.
Дещо відмінна ситуація склалася з транслітерацією фонетичного сполучення [y+ı] = [йи]. Відсутність в українській графіці аналогічної букви, яка би позначала на початку слова звуки [j] та [y], ставить питання буквального відображення комбінацією двох букв або адаптації до української звукової системи і застосування букви ї. З мотивів доцільності ощадного використання графічних засобів вважаємо останнє більш доречним у транслітерації власних назв та імен типу Їлмаз (Yılmaz), Їлдиз (Yıldız), Їлдирим (Yıldım) тощо.
«До питання транслітерації власних назв та імен у практиці турецько-українського перекладу», Омер Дерменджі, канд. філол. наук, доц.
Однак не сталося, і нині в українській Вікіпедії словникове Їхві перейменовують на Йихві, Їлдирима роблять Йилдиримом попри настанову мовознавця. А разом з тим вимивається [йи] з власне української лексики. Впевнений, що скажи зараз [украйина] — засміють.
