Глибина пізнання та окоп


Велика війна, понівечена земля безкрайніх полів, стверджувала себе не простим гучним, але дійсним статусом Вселенського масштабу, що своїми хвилями топила сотені душ воїнів. Це було горнило людського досвіду, де думки митців знаходили несподіваний резонанс серед солдатів, які шукали бодай сенс серед хаосу. Ця інтелектуальна взаємодія надала солдатам інструменти для саморефлексії, подолання страху та розуміння свого місця у світі, не лише в їхній конкретній історичній ситуації, але й у ширшому контексті людського буття.

Взяти хочаб вплив фільозофії Емануеля Канта, сенси якого на самопізнання солдатів можна простежити через акцент на розум і мораль. Для 30-річного баварського трудящого, закріпленого на багнистих полях Східного фронту, "Критика чистого розуму" запропонувала рамки для обробки суворих реалій, з якими він зіткнувся. Поняття категоричного імперативу - ідея про те, що людина повинна діяти відповідно до максими, яка має стати універсальним законом - слугувало моральним орієнтиром у світі, де традиційні цінності часто переверталися.

Споглядаючи у критику сили судження з-під шолому, немов воїни кайзера знаходили почуття обов'язку і моральну ясність, що допомагало їм переступити через свої безпосередні страхи і страждання. Усвідомлення того, що їхні дії можуть керуватися універсальними принципами, дозволило їм побачити себе не просто гвинтиками у військовій машині. Ця інтелектуальна залученість надавала їм внутрішньої сили, що дозволило їм протистояти жахіттям війни з посиленим відчуттям етичної, в першу чергу, мети.

Вчення екзегета Бенедикта Спінози, зокрема його погляди на детермінізм і природу реальності, пропонували розраду солдатам, що боролися з очевидною випадковістю і жорстокістю війни. Концепція "Deus sive Natura"(Бог або природа) стверджує, що все у всесвіті підпорядковане необхідному порядку, забезпечуючи детерміністський погляд на існування. Для солдатів така перспектива допомогла примиритися з втратами і хаосом навколо них, розуміючи свій досвід як частину більшого, неминучого порядку, а як відповідно й стабільності.

Таке прийняття детермінізму також заохочує певну форму стоїчної стійкості, допомагаючи солдатам долати страх, усвідомлюючи, що їхні страждання є маленькою частиною величезного, впорядкованого цілого. Прийняття цього світогляду дозволяє знайти спокій в умовах невизначеності, сприяючи глибшому розумінню місця у світі.

Якщо поглянути на війну не через призму ідеалізму, романтики боротьби на барикадах та у траншеях, тоді стає зрозуміло чому у серцях солдат песимізм Артура Шопенгауера з його ідеями про природу волі і страждання глибоко резонував з воїнами, які прагнули зрозуміти свою індивідуальність у колективному досвіді війни. Ідея про те, що життям керує ненаситна воля до життя, яка неминуче призводить до страждань, відкривала солдатам шлях до самопізнання та особистісного зростання.

Під впливом Шопенгауера постала палко кохане світосприйняття  Фрідріха Ніцше. Übermensch пропонував новітнім лицарям баґнета спосіб зрозуміти свій досвід у ширшому екзистенційному контексті. Ідея Ніцше про те, що людина повинна створювати власні цінності і знаходити силу в труднощах, давала глибоке відчуття мети. Для солдатів це означало розглядати свою боротьбу і страхи як можливості для трансцедентального стрибку.

Словом: компілюючи призми усвідомлення та взаємовідносин реальности й індивіда, природи та Бога в умовах постійного співжиття, які складали клясики европейської фільозофії, й поєднюючи їх з окопом Першої Світової Европа створила ще одну надзвичайну традицію, поєднання глибини пізнання та окопу, у невід'ємній ко-реальності.

Вплив клясичної фільозофії на солдатів під час війни та після неї у політичнім просторі, підкреслює силу інтелектуального залучення в найекстремальніших обставинах. Ця інтелектуальна подорож не лише дає розраду і силу, але й сприяє глибшому усвідомленню неминущої актуальності філософських пошуків для розуміння людського буття, що стало істиною надовго далі цього "там", де воно зачалося.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи.
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: A_Rtuur

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
[☧] Ангарта
[☧] Ангарта@Angharta

360Прочитань
1Автори
28Читачі
На Друкарні з 14 липня

Більше від автора

  • Фракції Бога в Державі

    Будь-яка система, що претендує на стабільність і легітимність, питання джерела влади, завжди стоїть на передньому плані. Монархія, як система правління, що будується на сакральних засадах, та природній упорядкованості, відкидаючи систему лівих.

    Теми цього довгочиту:

    Політика
  • Про неофевдалізм та провансальство

    Держава гієрархічна, а себто єдиновірна за першопочатковою метафізикою державної сутности, закладеної у чітковизначеній теоретиці ще за Платона, може виявлятися повномірно лише за февдального устрою.

    Теми цього довгочиту:

    Політика
  • Мобільність абсолютистичних структур

    У глибинах існування політичних систем виникає питання: що дозволяє державі зберігати мобільність і здатність до змін, коли все навколо схиляється до застою?

    Теми цього довгочиту:

    Історія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається