Друкарня від WE.UA

Голос

Вони мені із дня у день не втомлюються повторювати

"Життя одне і ти повинен встигнути себе реалізовувати"

Чи то зі мною щось не так, бо замість правильних думок,

із голови ніяк не вийде неконтролюємий бардак,

і жити з цим я до сих пір не знаю як.

Я кожен день себе питаю - "Чого би я хотів ?"

І як собі на це відповісти, я до сих пір не знаю

Я кожен день ходив гуляти, в надії щось знайти і відкопати,

Але на жаль не знав я де шукати, той спокій і умиротворення,

Що є ключем і відповідью як знайти гармонію, а потім і себе.

У людях і розвагах ти не знайдеш нічого,

Прислухайся до голосу, що в твоїй голові ти хочеш заглушити

Бо в ньому і є відповідь на те, яке б життя хотів ти жити.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Proskurnik
Proskurnik@proskurnik

5Довгочити
158Перегляди
10Підписники
На Друкарні з 10 червня 2023

Більше від автора

  • Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Шляхи Долі

    Люди самі роблять свій вибір

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • All girls are the same pt 1. (укр.)

    Перший куплет пісні ''All girls are the same'' українською мовою. P.S. В тексті присутні правки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • Осіння Терція

    Моїх подрузі, поетці і духовній вчительці, трьохкратній переможниці Літературного Слему - Мар'ї Терції

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • “ Пустеля “

    Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (3)

Дає простір для роздуму

Це також може зацікавити:

  • Осіння Терція

    Моїх подрузі, поетці і духовній вчительці, трьохкратній переможниці Літературного Слему - Мар'ї Терції

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • “ Пустеля “

    Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія