Кожен, хто був студентом, підтвердить, що розпочати працювати за спеціальністю неймовірно важко, а навпаки - без перешкод. Тож що не так із системою?
Сьогодні система освіти, співпрацюючи з ринком праці, завдає парадоксальної шкоди майбутньому України. Щоб отримати роботу, потрібно навчатися. Проте, під час навчання ти не можеш працювати, оскільки ще не маєш освіти. А після отримання диплому, ти не отримаєш роботу без належного досвіду. І бам! Цикл - замкнувся.
На сьогоднішній день у нашому суспільстві легше знайти людину, яка працює не за своєю спеціальністю. Проте, слід відзначити, що загальна кількість працевлаштованих з вищою освітою вражає своїм обсягом на національному рівні. Незважаючи на це, дуже мало з них працює відповідно до своєї освіти. Ця проблема потребує більшої уваги та вирішення.
І ось ситуація наступна: абітурієнти вступають до ВУЗу на спеціальність. Деякі навчаються за державним фінансуванням, а деякі самостійно оплачують свою освіту. Під час навчання студентам часто не вистачає коштів для забезпечення гідного рівня життя, тому вони починають шукати підробіток. Звичайно, ці підробітки не пов'язані зі спеціальністю, оскільки роботодавці вимагають наявність диплому та здатність працювати на повний робочий день. Однак, коли студенти досягають третього курсу, з'являється криза, що породжує переоцінку їхніх пріоритетів та цінностей. На цьому етапі деякі студенти навіть припиняють навчання. Проходження останнього курсу відзначається захистом дипломної роботи, коли студенти з нетерпінням мріють про своє майбутнє. Однак, коли випускники радісно йдуть з дипломами до потенційних роботодавців, часто чують відповідь: "Нам потрібні кандидати з досвідом!".
Найсмішніше в цій ситуації полягає в тому, що у рідкісних випадках можна знайти роботу без досвіду та протягом перших двох років, або навіть більше, не опинитися у боргах. Однак, чи така пропозиція є привабливою, коли випускник може негайно приступити до некваліфікованої роботи та отримувати таку саму зарплату, як і варіант з роками досвіду (в найкращому випадку, будьмо відвертими)?
Протягом навчання студентам майже не можливо працювати за спеціальністю, поки вони не отримають освіту, а після отримання диплома роботодавці вимагають досвіду.
Тож повернімося до початку, і розглянемо, чому саме це є найбільшою похибкою в співпраці між системою освіти та ринком праці. Дивно, що така ситуація може бути виправлена кількома шляхами, які бачу навіть я.
Перший шлях полягає у зусиллях з боку держави. Держава може вжити заходів для полегшення фінансового бременя студентів, надаючи додаткові пільгові робочі місця саме студентам за їх спеціальністю та під час навчання, щоб допомогти їм забезпечити достатній рівень життя та отримати початковий досвід. Також, можна стимулювати студентів до отримання досвіду за спеціальністю, пропонуючи практичні навчальні програми, стажування або професійні курси, які допоможуть здобути необхідні навички. Проте, наразі роботодавці не враховують цей варіант як досвід.
Другий шлях передбачає співпрацю між державою та роботодавцями. Залучення роботодавців до процесу навчання може сприяти забезпеченню студентів досвідом, який вимагається на ринку праці. Це може бути здійснено через організацію стажувань, практик, проектних робіт або навіть спільних курсів, розроблених у співпраці з роботодавцями. Пропонується розширити такий варіант, щоб навіть маленькі компанії шукали собі працівників на початковий рівень саме з ВУЗів. Для роботодавців звісно будуть також плюси - підвищення рівня впізнаваності, формування бренду з "людським обличчям" та можливість знайти перспективні кадри. А якщо держава зі своєї сторони наддасть певні привілеї (як при працевлаштуванні людей із обмеженими фізичними можливостями), то така ідея буде цікавою для більшості роботодавців. Такий підхід дозволить студентам отримувати необхідний досвід і практичні навички ще під час навчання та після.
Повернімося до основного питання про найбільшу помилку у співпраці між системою освіти та ринком праці. Вона полягає у тому, що студенти змушені шукати підробіток поза своєю спеціальністю, щоб забезпечити своє існування під час навчання, а потім не можуть знайти вакансію, яка відповідала б їх кваліфікації.
Загалом, для вирішення цієї проблеми необхідна комплексна співпраця між державою, навчальними закладами та роботодавцями. Шляхи, які я запропонувала, можуть бути початком для змін у системі освіти та на ринку праці, що сприятимуть більш успішній і безперервній кар'єрі студентів після отримання диплома. Це не є панацея, але це хороший початок для змін та виправлення існуючої ситуації.
Буду вдячна за ваші думки щодо цього питання та пропозиції щодо шляхів його вирішення. Можливо, саме ваші ідеї стануть рушійною силою для тих, хто буде впроваджувати їх і привнесе зміни у майбутньому.
