Думка. Що краще малювати психомалюнок самому чи запозичити у вільному доступі якщо "відчуваю, що він мій"?
Відповідь: Тут важко сформулювати точно, що “краще”, адже для кожного це “краще” може мати різні форми. Може навіть статися так, що людині буде в принципі дискомфортно працювати із будь-якими малюнками. Тому, на жаль, це не панацея, хоча хотілося б :( Проте, є певні плюси і мінуси в обох варіантах. Давайте коротко їх розглянемо нижче.
+Плюси+ в роботі із психомалюнками намальованими рукою клієнта
Буквально ВСЕ, кожна деталь або навіть товщина лінії будь-чого має сенс при розборі та обговоренні (більше можна прочитати тут).
Більше емоційне залучення зі сторони клієнта, адже його власна робота має для нього вищу цінність.
Психологічна робота розпочинається навіть раніше за початок сесії з розбором малюнків, а ще на етапі малювання малюнків клієнтом самостійно, присвоєнням їм назв та розміщенням у власному порядку в комплексі. Неочевидна думка, але факт.
Можливість повертатися до малюнків у процесі роботи знову і знову за потреби у клієнта чи-то внаслідок саморефлексії, чи нових інсайтів, які на думку клієнта не були озвучені попередньо, чи як наслідок корекційного досвіду з малюнком у ретроспективі.
Менша мінімальна кількість малюнків для роботи з комплексом психомалюнків. Так, це все-таки очевидно, але зазначу окремо: дійсно при роботі з такими малюнками їх необхідно значно менше (3-5), щоб отримати якісні результати роботи.
-Мінуси- в роботі із психомалюнками намальованими рукою клієнта
Дуже ДОВГО, серйозно. Якщо бути відвертою, це вже початок психокорекції, і тут ми спираємося не лише на архетипи чи символіку, а й на те, коли і що саме говорить у процесі презентування психомалюнка клієнт. Тому 2 двогодинні сесії на 5 малюнків – це багато, але менше виділити фізично неможливо. Звісно, це більше про роботу з комплексом психомалюнків, а не діагностику за конкретною методикою.
Часто необхідно витратити досить багато часу, щоб вмотивувати клієнта намалювати хоча б декілька малюнків. Досить неочевидний мінус, але все ж. Така ситуація часта, адже чомусь у клієнтів побутує думка, що малюнок повинен бути "красивим", а умовний клієнт вважає, що він малює "– Не красиво" або "– Не вмію малювати". Що криється під "красивий", також ніхто не знає, і саме для досягнення взаєморозуміння на цьому етапі витрачається найбільше часу, який і так обмежений.
+Плюси+ в роботі із комплексом запозичених психомалюнків
Можливість швидко охопити більше важливих і хвилюючих тем, але лише поверхово. Якщо немає запиту на пошук викривлень, які суттєво негативно впливають на якість життя, а лише загальну діагностику та в процесі зробити з клієнтом "зарубки" на що в подальшій роботі варто звернути увагу – це чудовий метод для діагностики.
“… В результаті дослідження було виявлено, що психологічні характеристики респондентів впливають на їхнє символічне вираження агресії, а також, що це вираження може мати різні форми та інтерпретації в залежності від конкретного контексту.
Цей процес (створення авторських міфів / казок / підбору психомалюнків) може бути дуже показовим у контексті розвитку психологічної глибини учасників та їхнього відношення до власних емоційних станів та потреб. … Такий підхід дозволяє глибше зрозуміти індивідуальні особливості та внутрішні психічні процеси учасників, що є важливим для подальшого вдосконалення психологічних методів діагностики. …”.*
Легше в підборі, адже зараз є можливість шукати їх в електронному форматі в тому стилі (мальовки / комікси / мистецькі / релігійні мотиви тощо), який відповідає запиту. Звучить дивно, проте це дуже зрозумілий "плюс". Адже, інколи дійсно важливо, щоб малюнки не лише передавали певні відчуття чи спогади, а й були в тій "атмосфері"**, яка підсвідомо відчувається клієнтом доречною для вираження того чи іншого досвіду.
-Мінуси- у роботі з комплексом запозичених психомалюнків
Найбільше сенсового та емоційного навантаження припадає на перші 5-10 малюнків (якщо їх усього 25-35) із комплексу. Далі в процесі роботи або підтверджуються висловлені гіпотези, або навпаки знаходять натяк на їх протиріччя (у випадку, коли клієнт намагається втекти сам від себе). Чому це таки мінус? Адже, 25-35 малюнків розтягуються на 3-4 двогодинні сесії на відміну від авторських психомалюнків.
Під час роботи з запозиченими психомалюнками у клієнтів з'являється універсальна відмовка: "- Я цього не бачив / не звернув увагу / не помітив, тому не будемо враховувати цей момент", що додає декілька сесій, щоб дійти до того ж самого, але тоді це вже буде проговорено і прийнято клієнтом як інсайт. Проте, таке усвідомлення також є наслідком як спільної, так і самостійної роботи клієнта над собою під час саморефлексії, що є гарним показником прогресу.
*Іщенко Т. Кваліфікаційна робота на тему: "Символічне вираження агресії в міфах, казках, психомалюнках", 63с.
Бонус (приклад)
**Приклад: Є два умовних клієнта (не знайомих один з одним) з різним досвідом, але вони обрали одну тему та схожий стиль для роботи. Наприклад, тема "Я – реальне, Я – ідеальне".
У першому комплексі (жінка, 20 років, має стабільну офісну роботу) ми можемо побачити натяки на відчуття нереалізованості та відсутності сепарації і бажання її ж ("ніби є і немає"; яскраве, ніби дитяче, волосся на протиріччя Я-ідеальному; протиріччя відкритої сексуалізації Я-реального та Я-ідеального, де Я-реальне максимально приховує себе, тоді як Я-ідеальне навпаки відкрито себе позиціонує та є більш приземленим).
У другому комплексі (чоловік, 35 років, має проєктну дистанційну роботу) бачимо натяк на невідповідність гендерній ідентичності та відсутність відчуття сепарації, має рольову модель / наставника, до якої прислухається та тяжіє як до ідеалу – жіночу постать ("грає сам себе", демонстративність та інфантильність, "ніби досі не народжений", фіксація на "утробному стані" і виходу з нього – відчувається як особисте звершення та надмісія).
Це як приклад на що в першу чергу звертається увага при ввідних даних та відповідності малюнкам. Проте, звісно, багато що коригується відповідно до ходу розмови, обґрунтування вибору психомалюнку і інтерпретації самим клієнтом. Вказані "дзвіночки" це те, що навряд чи буде змінено, адже вони на поверхні. Скоріше будуть доповнення або зміна невисловленої гіпотези (як-то проблема гендерної ідентичності може і не бути, якщо в наступних малюнках комплексу будуть чоловічі постаті, а клієнтом обґрунтовано вибір перших малюнків відсутністю схожих із чоловічими силуетами). Ну якось так, якщо коротко, то в роботі з психомалюнками дійсно дуже важливий контекст та динаміка розмови, її взаємозв'язок або протиріччя.
