Рецензія на кльовий слешер із Самарою Вівінг в головній ролі.
“Гра в хованки” або “Ready Or Not” в оригіналі (дивовижний випадок, коли адаптована назва доречніша за оригінальний) — комедійний фільм жахів від режисерів Метью Беттінеллі-Олтіна і Тайлера Джилетта.
Це історія про дівчину Грейс (Самара Уівінг), яка збирається одружитись на Алексі (Марк О'Брайєн) — представнику дивного сімейства ігрових магнатів, але замість класичної шлюбної ночі Грейс доведеться пройти дивний сімейний ритуал. Суть його в тому, що наречена (або наречений) повинна витягнути карту з цілого набору ігор: від покеру до доміно. Звичайно, все не так просто, а в картах є каверза — в цій грі в хованки у тих, хто шукає, є зброя. У результаті головна героїня потрапляє в люту ситуацію та змушена боротися за своє життя в моторошному маєтку, відбиваючись від новоспечених родичів, озброєних різноманітною старовиною на кшталт арбалета чи сокири.
Це насправді і є весь сюжет, а самі творці спойлерять його прямо в трейлері. Синопсис, звичайно, схожий на кіно категорії Б, і якоюсь мірою ним і є. Але фільм і сам чудово усвідомлює свій треш-потенціал та користується ним, хоч і не до кінця, але про це нижче. У будь-якому випадку, тема для Голлівуду, як і для поп-культури, не нова, але в цій стрічці вона подається дуже жваво та енергійно.
Одна з головних переваг “Гри в хованки” — це Самара Уівінг та її карколомна харизма. Двадцятисемирічна модель та актриса однозначно наносить себе на карту молодих голлівудських зірок. Для неї це справді головна роль, в якій вона повністю переграє всіх своїх колег по кадру. Її героїня відчувається живою людиною, яка потрапила в моторошну і трохи довбану ситуацію.
У певні моменти в голові навіть проскакує паралель з “Міцним Горішком”, але якщо Джону Макклейну доводилося мимоволі боротися з терористами в хмарочосі, то Грейс мимоволі доводиться спочатку взяти на себе роль жертви, а пізніше взяти долю в свої руки і почати протистояти одіозу. Подібність із героєм Брюса Вілліса посилюється навіть деякими паралелями, які “Гра в хованки” чудово обігрує. Наприклад, Грейс в якийсь момент втрачає свої туфлі, але Алекс вчасно взує її в кеди. Але як і білій майці Маккейна, весільній сукні Грейс доведеться пройти шлях від сніжно білого до брудно-бордового.
До речі, про сімейку. Гра, яку вони починають з головною героїнею, має містичне підґрунтя та наслідки у разі програшу. Тому мотивація кожного в грі трохи різна, але відмінна від звичайної мотивації на кшталт “ми просто злісна родина”. Це створює багато комічних ситуацій, тому що деякі члени сім'ї змушені грати вперше, а хтось зовсім не вірить у містику, що стоїть за цією історією. Головне, що режисери коли треба не соромляться та показують насильство з лютим чадом і винахідливістю. Шкода, що вони не зосередились на цьому аспекті повністю і вирішили додати драми танавіть критики капіталізму.
“Гра в хованки” сяє у моменти саспенсу, абсурду і гумору (причому всі три елементи досить легко поєднуються), але то тут то там пробивається драма, і це щоразу тягне це кіно на дно. Як і спроби критикувати традиційні цінності чи капіталізм. Історії з життя деяких членів сімейки лише обтяжують фільм і навіть спойлерять його в першу хвилину, відкриваючи фільм з флешбеку “що сталося 30 років тому”.
Подібний підхід як у фільмі, так і в трейлерах вбиває можливість викриття таємниць похмурого особняка та його мешканців. Уявіть, якби при перегляді “Психо” вам у першу хвилину відкрили обидва твісти? По-хорошому, гру в схованки можна перемонтувати так, що вона стане тільки краще, якщо прибрати непотрібні спойлери на початку.
Щодо сатири та якогось соціального коментаря — він не витримує критики і якоїсь новизни чи цінності не несе. “Капіталізм байдужий до простої людини!” “Сім'я - головне зло!” “Багаті зовсім не такі як бідні!” Приблизно такі гасла можна придумати, але тільки користі від них мало. Стрічка не може подати їх достатньо тонко, щоб вони не дратували, і одночасно боїться сказати їх на пряму, за винятком тези про відмінність бідних від багатих. Але головне, зовсім не те, що критикує гра “Гра в хованки”, а те, що без цієї критики фільм тільки б виграв.
І хоча у цієї стрічки є огріхи, із завданням розважити глядача вона справляється відмінно. Самара Уівінг краде кожну секунду екранного часу, продакшн-дизайн на висоті, абсурд та гумор на місці. Місцями “Гра в хованки” навіть дуже цікаво зрежесована. Ну а якщо ви любите комедійні хорори, чорний гумор, гіпертрофоване насильство та історію про гарних жінок, які вибираються з біди, то фільму варто дати шанс.
