Спочатку трохи анатомії. Міжхребцевий диск — це волокнистохрящова структура, яка з’єднує між собою сусідні хребці. Міжхребцеві диски еластичні, тому ми можемо рухати хребтом: згинати його, розгинати та повертати навколо вертикальної осі. Міжхребцевий диск утворений з жорсткого (приблизно як автомобільна покришка) фіброзного кільця і желеподібного (приблизно як жувальна гумка) пульпозного ядра. Тобто, міжхребцеві диски не тільки еластичні, але і дуже міцні структури — навіть дегенеративні процеси, травми та грижі, про які ми поговоримо далі, частіше за все не викликають катастрофічної втрати функції диска і людина їх навіть не помічає.
Незначну деформацію диска і порушення структури фіброзного кільця називають дегенерацією диска, далі в англомовній літературі звичайно виділяють поняття “випинання диска” (“bulge”, коли схожа на протрузію деформація охоплює не менш ніж 25% окружності диска), і далі те, що ми будемо називати загальним словом “грижі”: протрузію, екструзію і секвестрацію диска (див. ілюстрації нижче). В літературі зустрічаються й інші класифікації.
Наскільки грижі розповсюджені? Чи завжди вони викликають серйозні симптоми? Всупереч страшилкам, які ви могли чути, вони дуже розповсюджені, і рідко викликають симптоми, які потребують медичної допомоги. Статистика з безсимптомної популяції:
🔸З людей 40-49 років, у яких нічого не болить:
- 68% мають дегенерацію дисків
- 50% мають випинання дисків у попереку
- 33% мають грижі дисків
🔸З людей 70-79 років, у яких нічого не болить:
- 93% мають дегенерацію дисків
- 77% мають випинання дисків
- 40% мають грижі дисків
Отже, дегенеративні зміни і грижі дисків розповсюджені настільки, що їх можна вважати звичайною частиною процесу старіння, “зморшками зсередини”. Ймовірність, що з віком у вас з’явиться принаймні одна грижа — дуже висока, але ймовірність, що це спричинить біль та інші серйозні симптоми — дуже низька, приблизно 1-3%. У менш ніж 5% пацієнтів з болем у спині причинами є патології міжхребцевих дисків.
Ці дані дивовижно контрастують зі страхами, катастрофізацією та упередженнями, які оточують грижі, і з якими я постійно стикаюсь, коли грижа сприймається ледве не як інвалідність.
Хоча частіше за все грижі не викликають значних симптомів або не викликають симптомів взагалі, в рідкісних випадках грижа дійсно стає проблемою. Це відбувається, коли грижа виступає у хребетний канал, стискає нервовий корінець і викликає сильний біль і запалення тканин.
Чи означає це, що все пропало, це на все життя, або людині потрібна операція? Зовсім необов’язково! Переважній більшості людей з симптоматичними грижами хірургічне втручання не знадобиться. Відсоток випадків спонтанного зменшення грижі протягом року при консервативному лікуванні:
- 96% - при секвестрації диска,
- 70% - при екструзії,
- 41% - при протрузії,
- 13% - при випинанні.
Грижа повністю зникає в 43% випадків при секвестрації диска і в 15% - при екструзії. Тобто, чим більше пошкодження диска, тим більше ймовірність поліпшення його стану, а менші пошкодження як правило не є такою значною проблемою.
Чи треба в кожному випадку болю в спині бігти робити МРТ, щоб перевірити, чи є там грижа? Ні! По-перше, ніколи не треба робити ніякі знімки або аналізи самостійно, тільки за призначенням лікаря. По-друге, звернення до лікаря потребує не будь-який біль в спині, а якщо наявні й інші симптоми. Також треба усвідомлювати, що в більшості випадків лікарю не потрібно призначати МРТ чи інші радіологічні дослідження. Це необхідно тільки коли наявні так звані червоні прапори.
Тепер перейдемо до фізичної активності і стратегії селф-менджменту при болю в спині та грижах дисків.
Спочатку про безсимптомні грижі. Якщо грижу у вас знайшли випадково, або колись була симптоматична грижа, але нічого більше не болить, рекомендації щодо фізичної активності для вас нічим не відрізняються від рекомендацій для здорових людей, тому що ви і є здорова людина. Ось так виглядає здоров’я в реальному світі — з недосконалостями, віковими змінами, анатомічними особливостями та незначними деформаціями. Вам показані звичайні тренування з дотриманням усіх тренувальних принципів і звичайні мінімум 150 хвилин на тиждень кардіонавантажень середньої інтенсивності та 2 рази на тиждень силових навантажень на всі головні м’язові групи.
Так, у вас є ризик повторних епізодів болю у спині, але вони є взагалі у всіх людей. Переважна більшість населення стикається з епізодами гострого болю у спині протягом життя незалежно від гриж. Єдиний дієвий спосіб профілактики та уповільнення вікової дегенерації дисків — це фізична активність. Хрящова тканина, з якої складається фіброзне кільце диска не має кровоносних судин і отримує поживні речовини шляхом дифузії і конвекції міжклітинної рідини — і таким чином підтримує свою цілісність і протистоїть деградаційним процесам. А що посилює і прискорює конвекцію рідини? Рухова активність, особливо поперемінна компресія і декомпресія, як при бігу або стрибках — своєрідна “помпа” для живлення дисків. Що робить наші кістки щільніше, а сполучну тканину (зв’язки, сухожилля, хрящі) міцніше? Силове навантаження.
Якщо у вас грижа з сильним болем і додатковими симптомами, вам знадобиться звернутися до лікаря і отримати лікування. Можливо, якийсь час, наприклад на період відновлення після операції, якщо вона буде необхідна, вам буде рекомендовано повний спокій або фізичні навантаження зі значними обмеженнями. Треба пам’ятати, що такі обмеження не бувають назавжди. Поступово ваш стан буде покращуватися, і обмежень буде ставати менше. Рухова активність — важлива складова реабілітації (яку вам повинен буде призначити лікар) та профілактики нових захворювань.
Також важливими складовими лікування і відновлення при симптоматичних грижах і болю в спині є селф-менеджмент і модифікація способу життя.
✅Що потрібно:
- Низькоінтенсивна рухова активність, яка не завдає болю (наприклад, короткі прогулянки, велотренажер, руханка, робота в саду).
- Обережно пробуйте різні рухи, дивиться, які з них відчуваються добре, і робіть їх часто.
- Шукайте інформацію, дізнавайтеся більше про фізіологію болю, щоб позбутися помилкових переконань про біль — наприклад, що біль завжди означає дуже серйозне пошкодження тканин, або уникнення руху допомагає уникнути болю. Такі переконання можуть самі по собі посилювати біль або заважати рухатися через страхи та погіршувати ваш стан (1, 2).
- Якщо у вас є хобі та улюблені заняття — повертайтеся до них, наскільки це можливо, навіть якщо це все ще трохи боляче, обережно і поступово давайте організму знову звикнути до них.
- Налагодьте сон, контролюйте стрес (психотерапія, медитація та інші техніки).
- Здорове збалансоване харчування, зниження надмірної ваги, позбавлення від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем).
⚠️Що обмежити:
- Постійну розтяжку, нав’язливий самомасаж, клацання хребцями тощо. Парадоксально, постійно привертаючи увагу до проблемного місця, ви можете отримувати тимчасове полегшення, але довгостроково посилювати біль, не давати вашій нервовій системі “забути” про місце, яке болить.
- На відміну від фізичної активності, масаж, мануальна терапія та інші пасивні методи не є методами з доведеною ефективністю.
- Не треба весь час підтримувати “правильну” поставу або хвилюватися, що неправильна погіршить ваш стан. Немає доказів зв’язку постави з болем або захворюваннями, в тому числі грижами (1, 2, 3).
Підсумок. Грижа диска — не інвалідність, і в більшості випадків навіть не захворювання як таке. Безсимптомні грижі — звичайна частина процесу дорослішання і старіння, “зморшки зсередини”. Переважна більшість людей з симптоматичними грижами при правильному лікуванні і модифікації способу життя зможуть повністю відновитися або значно покращити свій стан і повернутися до нормального життя і фізичної активності. За останні десятиріччя у нас з’явилося багато даних проти погляду на людину як на хвору, тендітну і нездатну до адаптації за замовчуванням, і сучасні медичні рекомендації та рекомендації щодо фізичної активності не підтримують його.
Крім вказаних джерел, при підготовці постів про грижі я користувалася матеріалами курсу “Low Back Pain Fundamentals” від фізіотерапевта Майкла Меша.
За допомогу у підготовці поста (як і інших моїх постів, які стосуються медичних тем), дякую моєму чоловікові Павлу Кодаку, практикуючому лікарю.
