Cтаття підготована для телеграм-каналу «Паляниця від Бужі».
Оригінальне джерело — ign.com.
«Відьмак 3» — одна з найбільш продаваних і визнаних відеоігор усіх часів. Гравці проводили безліч годин досліджуючи її сюжет та світ, і чи не менше часу приділяли іншій активності — ГВИНТу. Це міні-гра всередині гри, де гравець збирав карти з різних місць, складав колоду й шукав суперників — інколи заради грошей, але частіше просто для задоволення. Гравці полюбили її, ділилися порадами, де знайти кращі карти, як перемогти найсильніших суперників, і нерідко грали в ГВИНТ замість того, щоб рухатися далі по основному сюжету чи виконувати численні побічні квести. Можливо, це було неминуче — тепер ГВИНТ вийшов у вигляді окремої настільної гри.
Кількість гравців: 1-5
Вік: 14+
Середній час гри: 20 хвилин
Насправді, існує дві різні версії ГВИНТа. Перша — це та, що з гри The Witcher 3, а друга — окрема відеогра під назвою Gwent: The Witcher Card Game, яка суттєво відрізняється від оригіналу, адже робить акцент на онлайн-матчах, де гравці змагаються один проти одного. Настільна ж гра, про яку йдеться, є точною копією класичного ГВИНТа з «Відьмака 3».
Що в коробці
І якщо Ґеральту доводилося збирати карти, то власники «ГВИНТ: Легендарна карткова гра» отримують у руки коробку, повну карт. Важливо зазначити, що вона містить версії всіх карт із основної гри та доповнень, що в сумі становить майже 450 карт. Вони також дуже схожі на ті, що ви побачите на екрані: ті ж макети, ілюстрації та навіть значки.
У деяких карт є дуже корисний пояснювальний текст, тоді як у інших — лише значки, хоча місця для опису цілком достатньо. Це може трохи розчарувати, але, з іншого боку, це дозволяє нам милуватися артами. Серед красивих полігонів відеогри легко недооцінити, наскільки якісним і різноманітним є оформлення карт ГВИНТа. Тут вони на передньому плані і виглядають чудово, сповнені життя та деталей, і кожна карта відрізняється від інших, навіть якщо функціонально є ідентичними копіями.
Окрім карт, у наборі є невеликий аркуш із токенами та паперовий ігровий килимок для організації карт під час гри. Обидва ці компоненти, на жаль, дуже розчаровують — крихкі й легко зношуються. Килимок важко розкласти рівно, а через згини карти зісковзують. Серед токенів є лічильник очок, і часто простіше скористатися ним та викладати карти окремо під час партії.
Правила гри
ГВИНТ — доволі своєрідна гра, і для повного розуміння доведеться ретельно вивчити правила. А правилам, у свою чергу, дуже не вистачає прикладів.
Гра проходить у три раунди, і перший гравець, який виграє два з них, перемагає в матчі. На початку першого раунду ви отримуєте 10 карт — і будьте готові: це всі карти, якими ви гратимете протягом усього матчу. У другому та третьому раундах нові карти вже не добираються. Ваших перших 10 карт має вистачити на всю гру, і вміння правильно їх розподіляти та зберігати — це основа стратегії гри.
Ваш ігровий стіл поділений на три ряди — для ближнього бою, дальнього бою та облогових загонів. Більшість карт мають символ, що вказує, у який ряд їх потрібно викладати. Розіграш карти зазвичай зводиться до того, щоб покласти її у позначений ряд. Такі карти, як правило, мають значення сили, яке додається до загальної сили на полі. Це триває доти, доки один із гравців не вирішить "пасувати", після чого його суперник може продовжувати викладати карти, доки теж не вирішить пасувати. Потім гравець із найбільшою сумою сили виграє раунд.
Хоча це звучить просто, гравцям одразу доводиться вирішувати тактичні та стратегічні завдання. У першому раунді будь-хто з гравців може виграти, якщо просто продовжить розігрувати карти, але в такому разі у нього залишиться менше карт і, відповідно, менше шансів виграти ще один раунд і всю гру. Тому гравці намагаються передбачити ходи один одного, враховуючи карти у своїй руці та вирішуючи, коли пасувати, а коли тиснути. У цьому є дещо від покеру, але все псує відсутність статистики, на яку можна було б опиратися при прогнозуванні карт опонента. А отже, ніякого блефу. Адже якщо опонент сам склав колоду, залишається лише гадати, що він міг у неї покласти і які з цих карт він отримав у руку. Тому, з одного боку, тут є азарт від невідомості, а з іншого — рішення доводиться приймати в дратівливому інформаційному вакуумі.
Щоб боротися з цим, гра пропонує карти зі спеціальними здібностями. Але і тут не обійшлося без підводних каменів: спеціальні здібності позначені значком на карті, а не текстом, тож доведеться витратити певний час на їхнє вивчення. Проте, в основному, нічого складного там немає. «Міцний зв’язок» множить силу карти на кількість інших карт із такою ж назвою на вашій стороні. Карти зі здібністю «Шпигун» розігруються на половині поля вашого опонента, додаючи їхню силу до його сторони, але дозволяючи вам натомість взяти дві нові карти. Карта «Медик» дозволяє повернути та розіграти карту зі свого кладовища і так далі.
Це трохи ускладнює ситуацію. Наприклад, ви не захочете розігрувати карту «Медик» у першому ході, бо, скоріш за все, у вас не буде карт у стопці кладовища.
Окрім карт загонів, існують різні категорії спеціальних карт. Найпростіші у використанні — карти героїв, які в основному поводяться так само, як загони, але мають імунітет до спеціальних здібностей, тому їх важче знищити. Карти погоди викладаються на бічну частину ігрового поля і впливають на обидві сторони, знижуючи силу всіх карт (крім карт героїв) в одній із трьох областей до одиниці. Це може призвести до великих коливань, як і деякі інші спеціальні карти, такі як «Командирський ріг», що подвоює силу всіх карт у своєму ряду, або «Спалення», яка відправляє карти з найбільшою силою на полі до кладовища. Вони додають ще більше напруги й очікування до механіки «пасувати чи грати далі», а також забезпечують тактичний простір для маневру. Якщо суперник викладає карти дальнього бою, а у вас є карта погоди «Туман», що знижує силу цього ряду до 1, ви можете приберегти власні карти дальнього бою на наступний раунд і підготувати неприємний сюрприз.
Хоча різноманітність типів карт і здібностей справді робить ваші рішення від ходу до ходу цікавішими та значно підвищує ставки — адже деякі з них можуть повністю змінити хід гри — усе одно ви часто дієте наосліп. Та сама карта «Туман», наприклад: стратегія з нею доволі примітивна й насправді не така вже й корисна, якщо у суперника в руці лише одна карта дальнього бою. А якщо в нього ще й виявиться «Чисте небо», щоб зняти ефект, то вона взагалі стає марною. У вас немає жодного способу дізнатися, що опонент тримає в руці чи які карти є у його колоді. Гвинт — гра захоплива, але аж ніяк не особливо стратегічна.
Натомість, це гра на побудову колоди, і в таких іграх стратегія в основному полягає в тому, щоб вирішити, які карти ви включите до своєї колоди ще до початку партії. Тут є певні правила. Колода повинна містити:
— лідера, який надає особливу здібність, доступну один раз за гру;
— щонайменше 22 бойові карти;
— не менше 10 спеціальних карт — наприклад, героїв чи карти погоди.
У грі представлено п’ять фракцій, кожна з яких має свій стиль гри та набір здібностей, і ви можете будувати колоду лише з карт обраної фракції. Наприклад, Нільфґард спеціалізується на доборі карт, а колода Скелліге включає берсерків, яких можна активувати і замінити значно потужнішими загонами. А оскільки у вашому розпорядженні всі карти з гри, у вас є безліч варіантів побудови колоди.
Проблема в тому, що як би ви не складали свою колоду, гру постійно псує елемент випадковості. Ви можете вкладати всі сили у ретельний підбір карт і розрахунок синергій, але якщо у вашого опонента випадково з’явиться карта, що контрить вашу найсильнішу здібність, — вам кінець. Або ні, якщо він зіграє її невчасно, бо ж він так само не знає, які карти у вас у руці. Ще гірше те, що досить чітко видно — деякі карти та фракції кращі за інші. Обмеження у 10 карт на всю гру настільки суворе, що дві додаткові карти, взяті шпигуном, можуть повністю змінити хід гри. Таким чином, фракції, які мають більше можливостей для добору карт — Королівства Півночі, Нільфґард і Чудовиська — сильніші за ті, у яких таких можливостей менше. І у рамках цих фракцій ви, швидше за все, захочете використовувати саме ті здібності, які дозволяють добирати карти.
Крім того, стежити за станом гри — виснажливо. Так, у нас є лічильники, щоб відмічати загальну силу в десятках і одиницях, але спершу це досить незручно. Як тільки ви отримуєте такі ефекти, як «Командирський ріг» і «Міцний зв’язок», загальна сила може різко зростати й падати, і немає іншого способу це відзначати, окрім як перераховувати загальну силу при кожній зіграній карті.
Де придбати
Вердикт редакторів ign.com
У рамках оригінальної відеогри ГВИНТ був чудовим. Пошук потрібних карт був захопливим і цікавим заняттям, він пропонував приємне різноманіття на тлі основного сюжету, а сама гра була швидкою й плавною. Як самостійна фізична гра, вона виглядає значно менш захопливо: керувати процесом незручно, і водночас стає очевидним брак тактичної та стратегічної глибини. Але й у неї є свої принади: вона все ще доволі швидка й добре тримає в напрузі, навіть якщо ваша здатність планувати й реагувати сильно обмежена роздачею карт.
Зла іронія полягає ще й у тому, що в абревіатурі ККІ одна з «К» означає «колекційна», а «ГВИНТ: Легендарна карткова гра» виходить одразу з усіма картами в одному наборі, позбавляючи нас задоволення від поступового вдосконалення й доопрацювання колоди.
👉 Велике прохання — якщо вам сподобалася стаття, напишіть свій коментар на цю тему, щоб ми знали, що переклади та матеріали навколо світу ГВИНТА й всесвіту «Відьмака» вам цікаві!
