Оригінально публікація на ЖЖ від 20.05.2021.
Рік тому я обурювався: український перекладач Сергій Легеза, взявшись спершу за російський переклад «для Росії», саботує власний майбутній український.
Ну, ось, це не посилка з РФ — книжка придбана в українському інтернет-магазині. Знову склалася ситуація, коли український читач має або чекати у моря погоди (зазвичай кілька років), або купувати російську книжку.
Чи правильно сподіватись на принциповість українського фандому? Досвід Вікіпедії мені підказує, що попит на україномовний контент за відсутності російського аналога незрівнянно більший.
Якось це дивно: коли в артиста гастролі в РФ, то «Куйок за буйок!» Перекладачеві ж розвивати ворожий культурний простір, простір, який тіснить наш, — можна. Чи принаймні всім до того байдуже.
Ні, я не противник російських перекладів українського пера. Я противник черговості, якої тримається пан Легеза.
«Яцек Дукай — очень требовательный автор» — інтерв’ю Сергія Легези для російського видавництва АСТ.
