H̶E̶ ДЕБЮТНИЙ ЛОНГРІД, АБО КОМПІЛЯЦІЯ ЛІТЕР У РЕЧЕННЯХ

Слухати: https://orcd.co/pinkodah

І буде день, коли він на повні груди крикне світові “0”!І світ промовить йому “1”!

З Юрієм Романенко, він же Матбой, мене познайомила відкрита секція коментарів на власному каналі, де в травні минулого року чувак заскочив сказати, що вокаліст австралійського гурту Stray From The Path “виявився мудаком який ні слова про війну в Україні сказав, це при тому шо гурт йому сам писав, так як сингл першим випускався”.

Швидко з’ясувалося, що Юра колись грав на гітарі у вінничан Fitz Roy, які, власне, і кликали колись Дрю Йорка на фіт. Чолов’яга справляв досить приємні враження, робив моїм текстам компліменти та пропонував всіляку допомогу. Домовилися не втрачати зв’язок одне з одним, і на тому пішли займатися власними справами.

Послідовно виявилося, що інструментальна “компіляція нулів в пін кодах” була для Юрка не просто розвагою на один день. Музикант бажав довести її до досконалої версії, де на поміч усім композиціям прийдуть різні вокалісти української метал-сцени.

І проєкту вдалося втілити цей задум. Гарматний Синдикат зібрав пристойну кількість покемонів, щоб вважати альбом нулів нарешті довершеним. Ця робота змінила не лише саму себе, але й сам проєкт, який з one-man ініціативи перетворився на тріо. Від Стокгольмів з Амстердамами до Вінниці, платівка мала доволі насичені умови для створення і оновлення.

Не знаю, як вам, а ось мені аж трохи не віриться, що відбувся її повний реліз. На якомусь етапі (Юро, не ображайся) я навіть думав про неї, як про про ідіому “коли свині полетять”, особливо, коли стало відомо, що ти доєднався до Збройних Сил.

Але ти обіграв всі ці обставини, і свині таки полетіли. До пральної машини.
Тож давай послухаємо, як ти і твої друзі виплекали цей реліз.

“Метал - це музика Сатани” - Петро Щур

“Мамині світлиці From Hell” - композиція, що відкриває альбом, немов була обрана, як головний спосіб одразу відсіяти всіх випадкових, хто до такої музики не є готовим фізично або морально.

От є легенда, що у в’язниці Гуантанамо існували тортури Металікою, так тут, можливо, щось схоже, але з правом вимкнути трек і забути реліз, як страшний сон.

Це побачення хаосу з какофонією, де офіціант грає їм на замовлення на прикарпатському дримбі.
Якщо вам це сподобалося - тримайте свою перепустку, щоб смакувати альбом далі.

“Мить - і є сама ціль!” - THE EMERGENT“

Павутина ймовірностей” не є новим відкриттям на платівці. Трек можна було зацінити ще з минулого літа, ввібравши всередину себе ці характерні для колег Романенка філософські загравання з езотерикою. Тут, наприклад, їх погляди спрямовані на плин часу, з його океаном можливостей. Конкретно для цих авторів, шматок океану знайшовся у вінницькій лазні.Мені вже давно прийшов до вподоби орієнтал-мотив, який можна спіймати в лід-гітарі - для мене найвпізнаваніший елемент цієї пісні.

“Не буде тут життя синам двоглавого орла” -  Morphom, Demian

“П’ята ранку” також з високою павутинною ймовірністю вам вже знайома у вокальному виконанні, де Морфом разом з Дем’яном Мироновим адаптували патріотичний вірш поета Юрія Рибчинського. Хто б міг подумати, що саме в нашому таймлайні творчість цієї постаті опиниться в бінарному обрамленні від Garmata Syndicate? Проте, я не можу сказати, щоб він мене якось особливо зачепив, бо справжні знахідки знаходяться далі. Наступна пісня якраз є однією з таких.

“Смерті також знайомий ПТСР” -  Fresco On The Moon

“В душу лізуть пацюки” дивує. До цього вельми скромна за обсягами творчість цього полтавського гурту не була мені відома, але Матбой не прогадав з вибором - поєднання такого тягучого вокалу зі вже знайомими нулями, народило бадьору, але не агресивну, пісню про самонакручування ліричного героя щодо свого трагічного майбутнього (знайомо?). Але стара з косою не квапиться до нього приходити, адже має власні душевні проблеми - їй перед очима стоїть В’єтнам і все те, що вона встигла у ньому надивитися.

Мені подобається цей ілюзорний ефект прискорення композиції. Не знаю, чи це було так задумано, чи виявилося випадковою фічею, але йде плюсом до загальних вражень.

“Як інструмент єднання може одночасно бути причиною розбрату?” -  BLIND8

От що що, а теологічну Сліпу Вісімку я тут почути не очікував. “Хто вирішив?” стосується парадоксу, який можна знайти в Біблії. Чому вчення, яке начебто створене для того, щоб показати людині важливість любові до оточуючих, також містить у собі заклики до насилля і з моменту своєї появи слугує в якості зброї, а інколи й виступає за casus belli? Ловлю в такому певний настрій треку “Broken Cross” від британців Architects.

Не дивуюся бачити, як вже зараз у пісні розростається база поціновувачів - все на рівні, в якому ми вже звикли сприймати Блайндів. А ще тут є біблійський BLEAGH.

Проте зараз мені якось важко сприймати цю пісню, як хіт. Просто хорошо опрацьований трек.

“Новий день - новий краш” - Sophième

Босанова на честь закоханості, з її рожевими окулярами та фантазіями в адресу чарівних незнайомок та незнайомців. Дещо спонтанне, інколи не дуже й логічне - чистий, як сльоза дитини, поклик душі, що змушує милуватися людьми, які з високою ймовірністю будуть просто епізодами нашої буденності, зовсім не обов’язково причетними до нашого часу.

Бо, як каже співавторка пісні “зловити краш можна як на актора, який живе в іншому кінці світу, так і на співака з 90-их, якому зараз під 50”.
Одна з тих пісень альбому, яка тягне на собі “експериментальність” Гармата Сіндікейту, бо такого роду бленд стилів не часто можна зустріти.

“Ностальгія тобі не друг” - WaveM

Для мене найбільш таємничий гість на платівці - Спотіфай про нього мовчить, лише на Саундклауді знайшов якусь творчість, без впевненості, що то є дійсно він.

Нездорова прив’язаність до минулого слугує центральною темою пісні “Кристали”. В баченні WaveM така звичка тільки ізолює людину від навколишньої дійсності, змушуючи безліч разів переживати миті, що вже відбулися. Проте яку це несе для неї користь, якщо не може вплинути на теперішнє?

Поціновувачі сучасного британського року почують в інструменталі знайомий мотив - бо він взятий з пісні “Futureproof” гурту Nothing But Thieves.

“Токсики подібні сарані” - Artgore

Ще один трек, який дарує багато приємних вражень. Нулі поєднуються з плавними соло-партіями мелодету, і ця комбінація щось прямо вхопила мене за вуха. Рифи розкачують, приспів добре балансує важкість з мелодійністю, і ARTGORE ВПЕРШЕ ВИКОНУЮТЬ УКРАЇНОМОВНИЙ МАТЕРІАЛ!

Це власне те, чого я бажав почути від цих харків’ян. Приємно усвідомлювати, як добре звучить Ольга в такому обрамленні. Це нагадало мені про те, як на минулорічному перевиданні “Finals” від The Neitzsche відкрилися 0%Mercury, які тоді також вперше виконали україномовну композицію.

“Восьма страта” розказує про людей, які свідомо або несвідомо “витягують” з оточуючих енергію, жеручи її, немов нашестя сарани з біблійської кари, яка спіткала єгиптян (бо винайдені бургери за 50 грн викликали у їх сусідів аж надто багато заздрощів - прес-реліз).

“Заходять якось ERAI, Icarus Driver і Тиха Порада до бару, а Пазузу їм…” - Дві ложки жиру

Гадаю, декому з вас потрібно дати кілька пояснень, про що тут взагалі йде мова. Як відомо, метал-тусовка в Україні зараз досить згуртована, особливо якщо звернути увагу на групи, що надихаються західними взірцями. В умовах, коли один локальний фан-клуб встигає бути таким водночас для десятка гуртів, і один бас-гітарист всерйоз хоче навчитися брунькуванню, аби встигати на гіги кожної своєї групи, виник загадковий Pazuzu Gang - 65-річний кабан, підозріло прошарений у справах метал-андерграунду.

Існує багато припущень, хто веде акаунт, але достеменно досі невідомо, чия це саме ініціатива - пошук істини перетворився на мем, тож Пазузу шукають чи не на кожному новому концерті улюблених колективів.

Дві ложки жиру, разом з вокалістами гуртів ERAI, Icarus Driver і Тиха Порада, присвятили цьому персонажу окремий трек. Наймемніший інструментал Матбоя, записаний за допомогою шуму пральної машини, тепер отримав ще і наймемніший вокал, з панікою, бо “сало подорожало”, піґсквілом і грайндкорними вайбами.

На місті Пазузу, я такому триб’юту був би радий, як кнур.

“А що, як наші життя, це суцільна послідовність нулів та одиниць?” - Telema

Владу з Телеми випала нагода уявити, як функціонує мозок Матбоя і що штовхає його створювати свої хаотичні інструментали. Кого він бачить в якості нуля, а кого сприймає за одиницю?

Безлад нерідко супроводжує творчих людей, проте як це працює для Юри? Найнебезпечніший з безпечних вокалістів нашої металкор сцени дарує можливість поглянути на це принаймні теоретично. В цілому, фронтмен виклався на всю потужність, навіть примарне повернення Петра Щура не змогло його затьмарити.

“Вчителька моя, зоре світова…” - Nora Plan

Гадаю, ви погодитесь зі мною, що такими Нора Плен не очікували почути. Львівскький деткор, по-звиклому темний та серйозний, вкрашився у вчительку фізики, і подарував чи не найкращу спадщину на одну відому композицію Кургану й Агрегата.

Я запросто зможу себе переконати, що такі рядки створив підліток, тож в образ закоханого старшокласника Назар Бецель влучив вдало. Мені приємно чути, як по-бурлескному він флексить у приспівах, з усвідомленням, що його мейн-проєкт навряд дозволить пустити до себе подібну легковажність.

Щоправда, важко уявити, наскільки фізичці буде до вподоби хаотично-хардкорна серенада.

“Витягуючи з себе цвяхи минулого болю” - YARAY

Якщо я правильно пам’ятаю, на момент виходу цієї пісні синглом, Ярина Таран вказувалася, як повноцінна учасниця Garmata Syndicate. Зараз це вже дещо інакше, але “Цвяхи” під плином часу не іржавіють, так і залишаючись найбільш меланхолійною роботою проєкту (нулям також буває сумно). Пісня торкається переживань ліричної героїні навколо пережитої зради, та пошуку сил рухатися далі.

Що я зараз помітив і хочу тепер виділяти окремо - як починається брідж, на декілька секунд даючи більше свободи для фолькової YARAY. Здавалося б, нетривалий момент, але скільки разом із собою він приносить глибини.

“Tse zh bulo vzhe!” - Олександра Мирончук

Композиція, яка викликає у мене найбільше запитань. Це знову інструментал на Ф’ючапруф з треку “Кристали”, який цього разу доповнюється Ф’ючапруфом вокальним, у виконанні фронтвумен Rabbit Leader.

Зважаючи, що основний проєкт Олександри орієнтовано на англомовну творчість, можу зрозуміти, чому обрано зарубіжну пісню. Але чому це знову Nothing But Thieves - я без поняття.

Хоча, найбільш логічне припущення, все ж, маю - брак часу та можливостей, щоб продумати більш самобутню співпрацю. Не здивуюся, якщо цей трек було додано до платівки одним з останніх.

У будь-якому разі, за моїми враженнями, це найслабший елемент альбому.

“Поважай інших і роби своє” - Ron-P

Ох, “Mastak”. Момент першої любові до музики Романенка. Інтенсивна прожарка як малодосвічених музикантів з рожевими лінзами, так і їх занадто токсичних критиків. Бидлокорові відтінки, матюки, стьоб та сарказм йдуть у комплекті.

Трек також відчув на собі доопрацювання - до нього додалися партії вже почутої раніше Sophi�me.

Але я сумую за прибраною інтро-розмовою, яка була на першій версії треку. 

“Ви послухали РЕАХТОР?” - RUSIIICK & Misha Substance

Це одночасно народжує певні запитання і одразу ж дає на них відповіді. Враховучи, як Юрій Батькович свого часу рекламував альбом цього київського дуету, його можна вважати ледь не за третього учасника формації. Тому не дивно, що його ремікс на “один з найважчих треків цього року” знайшов собі місце і тут.

Детальніше про загальне враження

За що я вже вдячний релізу даної роботи - так це за подароване відчуття якоїсь святковості. В мікрокосмі метал-тусовки вихід цієї роботи відчувається, як подія - і до цього відчуття в мене не виникає сумнівів. Діди кажуть, що подібну за обсягом співпрацю в рамках одного треклисту, важка сцена України бачить вперше. Перевіряти їх слова на істинність не бачу сенсу - повірю на слово, бо сам вже без двох років, як буду дідом.

Сімнадцять запрошених виконавців взяли участь в роботі над вокалізацією музики Garmata Syndicate. Це безумовно кристалізує особливу рису, на якій проєкт робить наголос - експериментальність.

В подібному форматі, коли запрошені гості долучаються до напрацювань гурту зі своїми ідеями, аби, врешті-решт, фіналізувати твір - це дарує Гармата Синдикату не один бал до впізнаваності, і також певною мірою підтверджує, що Синдикат не обмежується тільки Юрою, Ігорем і Ернестом - це також усі ті, хто встиг плідно попрацювати з хлопцями і ще попрацює з ними в майбутньому.

Що більш цікаво - даний альбом дає змогу зрозуміти, що ця експериментальність працює на обидві сторони, бо не один запрошений виконавець у співпраці з GS зробив крок у щось незвичайне для себе. Візьміть, наприклад, YARAY, яка саме тут вперше випробувала себе в якості екстрим-вокалістки, чи Назара з Nora Plan, який відчутно кайфує з того, що GS дозволяє собі звучати несерйозно, тим самим надаючи цю можливість і колегам за цехом.

Хтось може притримуватися думки, що Гармата ліпить з себе характерний такий мемкор, враховуючи, що достатня кількість нульових компіляцій переросла у жартівливі композиції. У той же час, можна поглянути і на іншу сторону медалі, коли нулі беруть на озброєння в доволі похмурих або ж задумливих піснях, хай то буде “Восьма Страта”, “Хто вирішив?” чи “Павутина ймовірностей”.

Створений інструментал добре продемонстрував, наскільки пластиліновим він може бути для тих, хто має за бажання його використати. Чи будуть це чергові хіхоньки-хахоньки, або ж щось проблемне - інструментал не буде мати на це суттєвого впливу, допоки він існує в бінарному просторі від 0 до 1.

З одного боку, це робить гарну послугу кожному запрошеному гостю, адже слухач одразу зрозуміє, що завдячувати емоційному забарвленню пісень варто саме вокалістам.

Бо, якщо ми говоримо про нулі та одиниці, то в чому їх покликання?
Розкачати, прогріти, замаринувати в собі так, щоб задоволення виникало підсвідомо і будувалося на ритмі. Досить простий, але робочий спосіб, особливо якщо говорити про важкий звук, до якого багато хто приходить, щоб похитати в такт головою.

Втім, звісно ж, всі ми розуміємо, що досить прості, на перший погляд, речі також варто втілювати правильно і якісно. В цьому і є сильна сторона Матбоя, бо про муз.продакшен він розказує з таким запалом, що хочеться найняти перекладача для розшифровки його технарської мови.

Я радий, що гурт втілив цей задум у життя. Звісно, не так, як малював це для себе на початку (бо, як приклад, участі Burned Time Machine не відбулося, хоча плани на них були) та з певними питаннями до структури (мені цікаво дізнатися, які причини того, що сюди не включили Rtut’, у той же час, коли включили ремікс на REACTOR).

Але тут справді закладено величезний обсяг роботи, тож зичу гурту далі розвивати свою жагу до експериментів, розширюючи павутиння взаємодій з різними представниками української музики.

Удачі вам та наснаги, де б ви не були.

Рекомендую до прослуховування: “В душу лізуть пацюки”, “Восьма страта”, “Mastak 2.0”

*Лисько пригрозив, що залишить без їжі, якщо не оціню реліз у зірках, тож ставлю альбому 4 зірки з 5*

Спеціально для The Rock Spectrum
Зловив крепкого нуля Гедоніст